П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 листопада 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/26055/21
Суддя в суді І інстанції Хурса О.О.
Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Одеса
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області, а саме: визнання протиправними дії щодо нарахування боргу (недоїмки) у розмірі зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне на 9595,30 грн; зобов'язання зняти позивача з обліку, як платника єдиного внеску та скасувати (списати) усі нараховані суми боргу (недоїмку) щодо сплати ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період нарахування на суму 9595,30 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправними дії щодо нарахування в інтегрованій картці платника податків суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9595,30 грн; зобов'язано здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9595,30 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач має статус самозайнятої особи, а тому зобов'язаний щомісячно сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від того, чи здійснює він свою діяльність.
При цьому, на переконання апелянта, факт працевлаштування позивача найманим працівником не звільняє його від обов'язку сплачувати єдиний внесок у якості самозайнятої особи.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як він не має обов'язок сплачувати спірну суму єдиного внеску.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25 грудня 2003 року № 10/94 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1230 від 29 грудня 2003 року.
Відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, наданих відповідачем, ОСОБА_1 по теперішній час знаходиться на обліку у Приморській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа, що провадить незалежну професійну діяльність (вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права) (а.с.55).
При цьому, 25 січня 2021 року ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС в Одеській області заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма № 7-ЄСВ), заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форма № 8-ОПП), а також заяву про списання недоїмки згідно п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, у якій вказала, що доходів немає, працює по трудовому договору в АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та в АО «ПЕРШИЙ РАДНИК» (а.с. 12, 19, 26).
Крім того, 25 січня 2021 року ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5 (річна)) за 2020 рік (а.с. 21-24).
В свою чергу, 06 квітня 2021 року відповідачем оформлено лист № 63/6/15-32-24-03-10, яким повідомлено позивача, що в ІКП позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 9 595,30 грн (а.с. 13-15).
Між тим, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7, АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» сплачувало страхові внески за ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2020 року.
Крім того, АО «ПЕРШИЙ РАДНИК» сплачувало страхові внески за позивача з лютого по грудень 2020 року (а.с. 41-42).
Не погоджуючись з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом протиправно нараховано позивачу спірні зобов'язання з єдиного внеску, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій щодо нарахування позивачу зобов'язань зі сплати єдиного внеску за 2020 рік на загальну суму 9595,30 грн.
В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що законодавцем встановлено обов'язок сплати особами, які провадять незалежну професійну діяльність, мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності.
При цьому, позивачем не заперечується того, що він маючи статус адвоката не сплачував єдиний внесок у мінімальному розмірі.
При цьому, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, у 2020 році позивач перебував у трудових відносинах з іншими юридичними особами, а саме АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та АО «ПЕРШИЙ РАДНИК», які сплачували у якості податкових агентів страхові внески за позивача з лютого по грудень 2020 року
Вказані обставини підтверджуються відомостями з Реєстру застрахованих осіб форми ОК -5 та ОК-7 (а.с. 41-46).
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, нормативно не врегульовано станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Між тим, у випадку коли особа є найманим працівником, така особа є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї виступає її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати останнім.
В даному випадку, інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (само зайняті особи), що суперечить принципам податкового законодавства та меті запровадженого державою страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» викладено Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), постанові від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), постанові від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), постанові від 27 березня 2020 року (справа № 140/2214/19).
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що нарахування позивачу зобов'язань зі сплати єдиного внеску є протиправним, а тому нараховані суми підлягають скасуванню.
При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року - залишити без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.