30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/3063/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року
у справі № 160/3063/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
09 лютого 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування заборгованості зі сплати боргу (недоїмки) Вимогою за № Ф-311 від 20.01.2022, згідно з якою визначено заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 5033,39 грн., штраф 973,65 грн., пеня 3241, 90 грн., всього 9248,94 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №160/3063/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано Вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-311 від 20.01.2022 року в частині штрафних санкцій в сумі 973,65 грн. та пені в сумі 3241,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-311 від 20.01.2022 в частині заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 5033,39 грн. прийнята відповідачем у відповідності до вимог Закону №2464-V та Інструкції № 449, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Разом з тим, суд встановив, що на підтвердження нарахування позивачу штрафних санкцій та пені на загальну суму 4215,55грн. на підставі рішення № 0373881320 від 21.08.2018 року, вказане рішення до суду не надано. Крім того, суд вказав, що 30.12.2016 року позивач позбавлений статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття відповідачем рішення № 0373881320 від 21.08.2018 року не був платником єдиного внеску, перелік яких визначено статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стосовно яких, відповідно до положень розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня, у зв'язку з чим, до позивача не можуть бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №160/3063/22 в частині задоволення позовних вимог, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що у зв'язку з несплатою єдиного внеску позивачем, контролюючий орган 21.08.2018 року виніс рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за період з 22.01.2013 по 02.04.2015, №0373881320 на суму 4215,55 грн. Зазначає, що штрафні санкції та пеня нараховані за період перебування позивача на обліку як ФОП.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач 16.12.2009 року зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності та з 17.12.2009 року перебував на обліку в податкових органах, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, 30.12.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава: власне рішення.
Згідно відомостей Інтегрованої картки платника, рішенням №0373881320 від 21.08.2018р. за несвоєчасну сплату єдиного внеску за періоди 2012 2014 роки до позивача застосовано штрафні санкції та пеня на загальну суму 4215,55 грн., в тому числі: штрафні санкції 973,65 грн. та пеня в сумі 3241,90 грн.
20.01.2022 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-311 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9248,94 грн.
Позивач, вважаючи спірну вимогу протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно приписів ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством.
Приписами ч.10 ст. 25 Закону №2464 визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Положеннями п.2 ч.11 ст. 25 Закону №2464 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Положеннями ч.15 ст. 25 Закону №2464 передбачено, що рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач наголошував про те, що рішенням № 0373881320 від 21.08.2018 року до позивача застосовано штрафні санкції та пеня на загальну суму 4215,55 грн., в тому числі: штрафні санкції в сумі 973,65 грн. та пеня в сумі 3241,90 грн.
Однак, зі змісту матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач рішення № 0373881320 від 21.08.2018 року до суду не подав. Доводами апеляційної скарги це не спростовано.
Натомість, в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, оскільки відповідачем належним чином не доведено застосування до позивача штрафних санкцій та пені на загальну суму 4215,55 грн, які включено до спірної вимоги, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-311 від 20.01.2022 року в частині штрафних санкцій в сумі 973,65 грн. та пені в сумі 3241,90 грн.
Стосовно подання відповідачем до матеріалів справи рішення № 0373881320 від 21.08.2018 року під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Положеннями ч. 4 ст. 308 КАС України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, відповідач не надав докази, які б підтвердили неможливість подання ним до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції рішення № 0373881320 від 21.08.2018 року.
Відтак, керуючись положеннями ч. 4 ст. 308 КАС України, апеляційний суд при вирішенні цієї справи не приймає вищевказане рішення відповідача до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обставини, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №160/3063/22 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №160/3063/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко