ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позову без розгляду
"29" листопада 2022 р. справа №300/8088/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Ілюк А.Р.,
представника позивача - Круця В.М.,
представника відповідача - Шилан Д.О.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -
Круць Володимир Миронович в інтересах ОСОБА_1 звернувся 09.12.2021 до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати абзац 9 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України № 262 від 20.03.2018 “Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018” в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 “Філософія освіти” та в частині відмови у видачі диплома доктора філософських наук ОСОБА_1 на підставі висновку; зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 “Філософія освіти” та видати ОСОБА_1 диплом доктора філософських наук.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.01.2022.
Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 за № 10, згідно наказу № 12-ОС від 11.01.2022 про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/8088/21.
18.01.2022 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 300/8088/21 та визначено суддю Боршовського Т.І. для розгляду цієї справи.
Ухвалою від 07.02.2022 адміністративну справу № 300/8088/21 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.03.2022 о 13:30 год.
01.03.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку з веденням з 24.02.2022 в Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану.
Суд повторно призначив підготовче засідання у справі на 23.08.2022 о 15:00 год.
Підготовче судове засідання у справі 23.08.2022 відкладено на 14.09.2022 зв'язку з клопотанням представника позивача та неявкою в судове засідання позивача чи її представника.
Підготовче судове засідання 14.09.2022 відкладено на 27.09.2022 в зв'язку з неможливістю представника відповідача взяти участь в судовому засіданні через технічну неспроможність Шевченківського районного суд міста Києва забезпечити проведення судового засідання 14.09.2022 (дата і година погоджена) в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ВКЗ «Еasycon» згідно ухвали суду від 23.08.2022.
Підготовче судове засідання 27.09.2022 відкладено на 19.10.2022 в зв'язку з неявкою представника позивача та усним клопотанням представника відповідача про надання додаткового часу на подання доказів у справі.
Підготовче судове засідання 19.10.2022 не відбулося у зв'язку з оголошенням в Івано-Франківській області сигналу повітряної тривоги. Підготовче судове засідання перенесено на 07.11.2022.
Підготовче судове засідання 07.11.2022 відкладено на 22.11.2022 в зв'язку з неявкою представників сторін на підставі поданих представниками обох сторін клопотань про відкладення розгляду справи.
В підготовчому судовому засіданні 22.11.2022, яке вперше відбулося по суті завдань підготовчого провадження, за участі представників обох сторін, з огляду на подані сторонами в підготовчому засіданні додаткові докази та письмові позиції, з врахуванням доводів позовної заяви, за результатами обговорення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, судом постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 та надано строк на її усунення у спосіб подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
24.11.2022 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку позовної давності від 23.11.2022.
Вказана заява мотивована тим, що після присудження вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди Романковій Л.М. наукового ступеня, ні заклад освіти в якому вона працює, ні її науковий консультант, ні заклад освіти, де здійснювався захист дисертації, про наявність підстав для скасування такого рішення. Тому позивач не могла передбачити дату опублікування рішення МОН України, а тому й об'єктивно не могла дізнатися про наявність такого рішення відповідача щодо неї, дату його прийняття. Представник позивача вказав, що ОСОБА_1 добросовісно очікувала на отримання позитивного рішення Міністерства освіти і науки України, а тому вважала, що диплом їй не видається через затримку та зайнятість МОН України. Також вказано, що опублікування спірного наказу, який є актом індивідуальної дії, на вебсайті МОН України, не прирівнюється до доведення акту індивідуальної дії до відома адресата. Про скасування відповідачем 20.03.2018 рішення спеціалізованої вченої ради про присудження її наукового ступеня від 07.12.2017 позивач дізналася лише з протоколу засідання атестаційної комісії, отриманого на адвокатський запит від 18.10.2021.
Представник відповідача в судовому засіданні вказала на те, що позивача спірний наказ Міністерства освіти і науки України № 262 від 20.03.2018 “Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018” відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи влади» був опублікований на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, і позивач могла в будь-який момент з ним ознайомитися. Також представник відповідача звернула увагу суду на те, що згідно пункту 28 Порядком присудження наукових ступенів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, який офіційно оприлюднений і з яким позивач, як здобувач наукового ступеня, мала можливість ознайомитись, встановлено шестимісячний строк на розгляд Міністерством освіти і науки України дисертацій та атестаційних справ. Окрім цього, пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що копія висновку атестаційної комісії надається здобувачу наукового ступеня у місячний строк на його прохання. Отримавши позитивне рішення вченої ради про присудження вченого ступеня від 07.12.2017, та не отримавши диплому, позивач до 21.10.2021, тобто більш як три роки не вчиняла жодних дій щодо отримання інформації про причини не отримання нею диплома. Тому, представник відповідача вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду без поважних причин.
Надавши оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суд з цим позовом, суд дійшов такого висновку.
Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
З'ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини шостої статті 161 вказаного Кодексу в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на зміст позовної заяви предметом цього адміністративного позову є правомірність абзацу 9 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 20.03.2018 за № 262 “Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018” в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 “Філософія освіти” та в частині відмови у видачі диплома доктора філософських наук ОСОБА_1 на підставі висновку. Позовні вимоги щодо скасування вказаної наказу в оспореній частині та про зобов'язання Міністерства освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, є способами захисту порушеного права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду в цьому позові.
Отже, з огляду на положення статті 122 КАС України, за відсутності спеціального припису за суб'єктом звернення та характером спірних правовідносин, до даного позову підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Щодо встановлення обставин того, коли позивач дізналася про порушення свого права спірним наказом, то судом встановлено таке.
Позивач отримала протокол засідання атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України від 20.03.2018 щодо розгляду рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження їй наукового ступеня доктора філософських наук, згідно листа відповідача від 28.10.2021 на адвокатський запит представника позивача від 18.10.2021, а наказ Міністерства освіти і науки України від 20.03.2018 за № 262 - згідно листа відповідача від 12.11.2021 на адвокатський запит від 03.11.2021. Як встановлено судом з пояснень представника відповідача, відповідач до цього не направляв позивачу копію спірного наказу. Суд, об'єктивно не може встановити факт того, чи ознайомилася позивач зі змістом спірного наказу на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, та якщо ознайомлювалася, то коли саме, оскільки позивач про це не зазначає, а в адміністративній справі відсутні докази, які підтверджували вказаний факт. Отже, за наведеного суд виходить з того, що позивач дізналася про спірний наказ щодо неї остаточно 12.11.2021. Тобто, суд вправі на цей час констатувати факт того, що позивач дізналася про порушення її прав спірним наказом 12.11.2021.
Щодо обставин того, коли позивач могла дізнатися про порушення свого права відповідачем, то судом встановлено таке.
Рішенням спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
З огляду на зміст пунктів 17-25 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, чинного до 01.01.2022 (офіційно опублікований 30.08.2013 в Офіційному віснику України, та розміщено на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-%D0%BF#Text, далі - Порядок № 567), позивачу як здобувачу наукового ступеня, з огляду на передбачену цими нормами процедуру захисту докторської дисертації, з 07.12.2017 мало бути відомо про позитивне рішення спеціалізованої вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди про присудження їй наукового ступеня доктора філософських наук.
Пунктом 26 Порядку № 567 передбачено, що Міністерства освіти і науки України (далі - МОН) розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН (абзац перший).
Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача (абзац шостий).
Пунктом 28 Порядку № 567 встановлено, що строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців.
Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення.
За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.
Згідно з пунктом 30 цього Порядку рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.
Отже, з огляду на вказані положення Порядку № 567, ОСОБА_1 мала розуміти порядок та строк розгляду в МОН її дисертації після отримання позитивного рішення вченої ради університету про присудження їй наукового ступеня доктора наук та порядок отримання копії рішення атестаційної комісії.
Вказаний висновок випливає з того, що Порядок № 567, який на час виникнення спірних правовідносин врегульовував процедуру захисту наукових дисертації та присудження наукових ступенів, був загальнодоступним та мав бути відомий позивачці з огляду на тривалість процедури здобування наукового ступеня, правовий статус позивача як здобувача наукового ступеня та її соціальний та життєвий досвід. Зрештою позивач могла в цій ситуації скористатися кваліфікованою допомогою юриста, що вона й зробила осінню 2021, тобто майже через 4 роки після захисту диплому.
Отже, принаймні по закінченні шестимісячного строку від прийняття вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди рішення від 07.12.2017 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора філософських наук, та не отримавши до цього відповідного диплому, тобто з 07.05.2018 у позивача виникли передумови та вона мала можливість звернутися з заявою до МОН про надання їй інформації про результати розгляду питання щодо затвердження рішення вченої ради та про причини неотримання диплома.
Однак з огляду на зміст позовної заяви та пояснення представника позивача, позивач до 18.10.2021 (дати адвокатського запиту представника позивача) взагалі не зверталася до відповідача щодо отримання інформації про причини невидачі їй диплома про здобуття наукового ступеня доктора наук та не ставила питання про надання їй відповідного рішення МОН про його затвердження (чи відмову в затвердженні).
Доводи позивача про те, що відлік строку на звернення до суду слід обраховувати від дати отримання відповіді на адвокатський запит від 18.10.2021 є помилковими, оскільки отримання відповіді на вказаний запит згідно листа від 28.10.2021, не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Судом встановлено, що оспорений позивачем наказ Міністерства освіти і науки України № 262 від 20.03.2018 “Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018” відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи влади» був опублікований на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-rishen-atestacijnoyi-kolegiyi-ministerstva-shodo-prisvoyennya-vchenih-zvan-i-prisudzhennya-naukovih-stupeniv-vid-20-bereznya-2018-roku.
Отже, оспорений позивачем наказ як рішення центрального органу виконавчої влади та суспільно важлива публічна інформація, був загальнодоступним, і позивач, як і будь-яка інша стороння особа, могла вільно з ним ознайомитись.
Доводи позивача про те, що Законом України «Про центральні органи влади» не передбачено, що опублікування на вебсайті прирівнюється до доведення акту індивідуальної дії до відома адресата, суд критично оцінює, оскільки в спірному випадку суд не дає оцінку факту опублікування спірного наказу в розрізі правомірності дій відповідача, а досліджує вказані обставини на предмет того, чи могла позивач дізнатися про порушення свого права внаслідок прийняття спірного наказу.
Так, диспозиція норми процесуального закону, викладена в частині другій статті 122 КАС України, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі "розумного строку".
На рівні практики національних судів України щодо тлумачення поняття «повинен був дізнатися» застосовано підхід, який узгоджується з вказаною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала:
«Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду».
Верховний Суд в складі соціальної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив:
"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів".
...35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 N 340/1019/19)".
За встановлених судом обставин та правового регулювання процедури присудження наукового ступеня, суд констатує, що ОСОБА_1 (незважаючи як заначено в позовній заяві на важливість спірного питання для позивача, що є поза розумним сумнівом) до жовтня 2021 (тобто майже чотири роки з дня захисту дисертації) не вчиняла будь-яких дій, щоб довідатися у відповідача про результати розгляду її питання щодо затвердження рішення вченої ради про присудження наукового ступеня і видачу диплома, чи про причини неотримання диплома. Таке звернення до відповідача вперше було вчинено представником позивача лише в жовтні 2021 року, тобто більш як через три з половиною роки від завершення відведеного Порядком № 567 строку на розгляд МОН атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук.
Суду не подано доказів того, що відповідач створив позивачу перешкоди в реалізацію такого права на інформацію, зокрема, й на отримання копії висновку МОН України за результатами атестаційного перегляду рішення вченої ради Університету, та, як наслідок, в праві на вчасне оскарження спірного наказу.
Позивач також не подала суду жодних доказів в підтвердження того, що з об'єктивних причин, які не залежали від її волі, ОСОБА_1 не могла за такий тривалий строк дізнатися про таке безумовно важливе для неї питання як причини неотримання до цього часу диплому про здобуття наукового ступеня, та після отримання такої інформації - вчасно оскаржити відмовний наказ МОН України до суду.
Доводи позивача про те, що її ніхто (ні університет, де вона працює, ні її науковий консультант, ні університет, де відбувався захист, ні МОН України тощо) не повідомили про те, що її матеріали скеровані на затвердження МОН України, а МОН України прийнято негативне щодо неї рішення, суд відхиляє. Як вже зазначав суд вище, Порядок № 567, який на час виникнення спірних правовідносин врегульовував процедуру захисту наукових дисертації та присудження наукових ступенів, був загальнодоступним та мав бути відомий позивачці з огляду на тривалість процедури здобування наукового ступеня, правовий статус позивача як здобувача наукового ступеня та її соціальний та життєвий досвід. Зрештою позивач могла в цій ситуації скористатися кваліфікованою допомогою юриста, що вона й зробила осінню 2021, тобто майже через 4 роки після захисту диплому. Отже, позивач після захисту наукової роботи та рішення вченої ради від 07.12.2017, так і не отримавши диплом, могла в розумний строк отримати інформацію в МОН України по її атестаційній справі.
Доводи позивача про те, що весь цей тривалий строк (з 07.12.2017 по жовтень 2021) добросовісно очікувала на диплом доктора філософських наук, і вважала, що причиною затримки є зайнятість МОН України, суд сприймає критично, оскільки вони фактично грунтуються на необгрунтованому (доказів протилежного суду не подано) припущенні про порушення МОН України строку розгляду її атестаційної справи.
Так Велика палата Верховного Суду в постанові від 9 грудня 2021 року у справі №9901/241/21, проаналізувавши положення статті 122 КАС України, вказала, що:
«Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду».
Вказані всі вище обставини (тривалість строку, який пропущений; не доведення наявності об'єктивно нездоланих факторів, які завадити вчасно звернутися до суду; пасивна поведінка позивача протягом цього строку; опублікування відповідачем на своєму офіційному вебсайті спірного наказу; наявність в нормативному акті, який регулює процедуру захисту наукових ступенів та видачі відповідних дипломів (Порядок № 567) строків розгляду МОН України атестаційних справ, який мав бути відомий здобувачу; в сукупності свідчать про те, що позивач мала всі ефективні правові можливості для отримання в розумний строк інформації щодо її диплому, отримання спірного наказу МОН України, та вчасного оскарження його до суду.
В заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання ухвали суду від 22.11.2022 про залишення позовної заяви без руху, представник позивача не навів жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, а лише вказав додаткове обґрунтування доводу позовної заяви про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про своє порушене право вона дізналася лише після отримання відповіді на адвокатський запит від 18.10.2021.
Натомість суд вважає, такий запит представника відповідача та отримана на нього відповідь, не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права. Ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти майже через чотири роки після захисту дисертації та присудження їй наукового ступеня «доктора філософських наук» та фактичного неотримання диплома про це.
Отже, суд не може погодитися з твердженням позивача щодо відповідність позовної заяви критерію «розумності строку».
В заяві від 23.11.2022 не наведено доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача від 23.11.2022 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки судом не встановлено поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Підсумовуючи, з огляду на приписи частиною третьою статті 123, пунктом 1 частини другої статті 183, пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що за результатами підготовчого засідання необхідно постановити ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, без поважності причини його пропуску.
Керуючись статями 122, частиною третьою статті 123, пунктом 1 частини другої статті 183, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалу суду може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.
Ухвала складена в повному обсязі 01.12.2022.