ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" листопада 2022 р. справа № 300/3543/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Лудчак А.В.,
за участю: представника позивача Бондаря О.М.,
представників відповідача Токаря В.І., Масловської О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001796/0713 від 06.06.2022., -
Позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2022 № 001796/0713, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 838 216,78 грн за порушення п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки його діяльності за періоди з 01.01.2017 по 26.06.2020 - з питань дотримання вимог податкового законодавства, з 26.11.2014 по 26.06.2020 - з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 26.11.2017 по 26.06.2020 - з питань дотримання валютного та іншого законодавства податковим органом складено акт від 14.01.2022 № 286/09-19-07-13/ НОМЕР_1 , в якому відображено низку порушень підприємцем вимог законодавства. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято, серед іншого, повідомлення-рішення від 06.06.2022 № 001796/0713, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 3838216,78 грн за порушення п. п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Зокрема, перевіряючі дійшли висновку про неправомірне непроведення суб'єктом господарювання в період 2017-2020 рр. операцій через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій на суму 3838218,78 грн. При цьому, висновок щодо необхідності проведення таких операцій через РРО в акті перевірки нічим не обґрунтовано. Натомість в акті перевірки міститься лише інформація, яка не відповідає дійсності, зокрема щодо сум отриманого доходу у періоді, що підлягав перевірці, виключно від діяльності закладу «Best Burger&Pizza». Також відповідач зробив посилання на ненадання документів при проведенні перевірки щодо отримання доходу платником податків. Позивач наголосив, що в даному випадку контролюючому органу дуже вигідно стверджувати про факт ненадання документів, адже сума доходу, отриманого платником протягом трьох років автоматично, відповідно до п. п. 1, 3 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, стане сумою штрафних санкцій. Застосована спірним податковим повідомленням-рішенням санкція близька сумі доходів, отриманих протягом всього періоду діяльності платника, що прямо суперечить принципу пропорційності у податковому законодавстві. Водночас, контролюючим органом не взято до уваги первинну документацію, надану під час перевірки, в якій відображено зміст господарської діяльності платника, а саме те, що діяльність не обмежується КВЕД 56.10 чи функціонуванням закладу «Best Burger&Pizza». Так, податковий орган дійшов хибних висновків про те, що отримання ФОП ОСОБА_1 доходу в розмірі 4324498,13 грн виключно від реалізації діяльності ресторанного бізнесу. Також помилковим є рішення податкового органу щодо необхідності проведення зазначеної суми операцій через реєстратор розрахункових операцій. У періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність із надання послуг контрагентам в рамках, визначених пп. 2 п. 4 ст. 296 ПК України, а також реалізовував товари, не виходячи за межі спрощеної системи оподаткування.
Ухвалою від 09.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання на 11.10.2022.
29.09.2022 до суду від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позаплановою документальною виїзною перевіркою, оформленою актом від 14.01.2022 № 286/09-19-07-13/ НОМЕР_1 , встановлено, що фактично в період з 01.01.2017 по 26.06.2020 платник податків ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність за кодом 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» в орендованому нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Згідно із інформаційною базою ГУ ДПС АІС «Податковий блок» підсистема «Виторги РРО» у період з 01.01.2017 по 26.06.2020 ФОП ОСОБА_1 проводив розрахунки зі споживачами через належним чином зареєстрований в ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДПС в Івано-Франківській області реєстратор розрахункових операцій. Податковими деклараціями підприємцем в періоді, що перевірявся, задекларовано суму одержаного доходу від провадження господарської діяльності у загальному розмірі 4 315 196,19 грн, проте, згідно з даними інформаційної бази ГУ ДПС АІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО», обсяг реалізації через РРО (без акцизного податку) за вищезазначений період становить 486308,35 грн. В свою чергу, платником податків до перевірки не надано первинних бухгалтерських документів стосовно отримання доходу від продажу товарів в розмірі 3696739,26 грн без застосування РРО (виписок по розрахункових рахунках, платіжних доручень тощо). Враховуючи вимоги законодавства, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 06.06.2022 № 001796/0713 на суму штрафних санкцій 3 838 216,78 грн є повністю обґрунтованим.
20.10.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вимога податкового органу щодо надання первинної документації була надана позивачу 31.12.2021 о 9:00 год та згідно останньої позивачу належало надати первинні бухгалтерські документи щодо його діяльності за три роки протягом однієї години, а саме до 31.01.2021 о 10:00 год. Хоча в тексті вимоги вказано вибір місця надання документів: або місце проведення перевірки, або місцезнаходження ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ні 31.12.2021, ні в інші дні працівники податкового органу до платника не навідувалися. Позивач ставить під сумнів законність самої перевірки, зважаючи на те, що остання має ознаки невиїзної перевірки, оскільки фактично проводилася в приміщенні контролюючого органу, а не за місцем провадження господарської діяльності. При цьому 03.01.2022 позивач прибув із документами до приміщення податкового управління, проте ревізор відмовився їх прийняти. В подальшому позивач дізнався про складений документ щодо невиконання вимоги податкового органу з надання первинної документації. До відповіді на відзив позивачем додано документи щодо реалізації послуг підприємцем, а також готових страв на адресу ТОВ «С.ТІФАНІ.С». Дані обставини відображені в первинних документах, які податковий орган проігнорував. Діяльність ФОП ОСОБА_1 припинилась в середині 2020 року, однак до цього періоду платник податків здійснював діяльність із постачання готових продуктів харчування, діяльність ресторанного бізнесу, а також надання послуг із забезпечення харчування. Позивач вважає, що проведений контрольний захід не відображає обставин здійснення господарської діяльності платника, а податковий орган проігнорував обставини і джерела отримання доходу платником у 2017- 2019 рр.
У призначений час, 11.10.2022, судове засідання не відбулося в зв'язку з оголошенням на території Івано-Франківської області повітряної тривоги, розгляд справи перенесено на 13.10.2022. В судовому засіданні зроблено перерви для витребування доказів 13.10.2022 та 20.10.2022. Підготовче провадження закрито 27.10.2022 і призначено розгляд справи по суті на 10.11.2022. В зв'язку з хворобою представника позивача, за його письмовим клопотанням, розгляд справи відкладено на 17.11.2022. В зв'язку з повітряною тривогою на території Івано-Франківської області розгляд справи відкладено на 24.11.2022. У призначений час представники сторін в судове засідання з'явилися.
Представник позивача підтримав позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні. Представники відповідача проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 01.01.2017 по 26.06.2020 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування згідно з п. 291.4 ст.291 ПК України (група платника єдиного податку).
ОСОБА_1 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності 26.06.2022, у зв'язку з чим ним подана заява від 30.12.2021 (вхідний номер ГУ ДПС № 34757/6 від 31.12.2021).
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 пп. 78.1.7. п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями, наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №2582-п від 29.01.2021 заступником начальника відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Василько А. А. проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2020 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.11.2014 по 26.06.2020, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2020. За результатами перевірки складено акт від 14.01.2022 № 286/09-19-07-13/ НОМЕР_1 .
Згідно із вказаним актом перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:
- п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, у результаті незабезпечення зберігання первинних документів щодо походження товару, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся;
- пп. 44.1, ст.44, п. 177.10 ст.177 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення обліку доходів за 2020 рік;
- п.1, п.2, п.3 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 3838216,78 гривень, в тому числі за 2017 в розмірі 1276087,96 гривень, за 2018 в розмірі 1315608,92 гривень, за 2019 в розмірі 1246519,90 гривень;
- пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями - несвоєчасне подання до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-01111.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2022 № 001796/0713, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 838 216,78 грн за порушення п. п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, не погодившись із яким позивач звернувся за судовим захистом із цим адміністративним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими з таких підстав.
Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп.75.1.2).
Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 85.6 цієї ж статті, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
В ході позапланової виїзної перевірки платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 30.12.2021 надано вимогу щодо надання всіх наявних документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність, в тому числі реальності здійснення взаємовідносин з контрагентами та достовірність нарахування податків, зборів, обов'язкових платежів.
При цьому, твердження представника позивача про те, що запит про надання документів йому було вручено 31.12.2021 спростовується матеріалами справи, оскільки в графі «дата» вручення запиту вказано «30.12.2021», про що в графі «посада та ПІБ посадової особи платника податку або його уповноваженого представника» вказано ОСОБА_1 , яким власноручно проставлено свій підпис.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що 03.01.2022 позивач прибув до податкового управління з метою надання первинної документації, проте ревізор йому в цьому відмовив.
06.01.2022 відповідачем складено акт про ненадання позивачем документів до перевірки (акт №71/09-19-07-13/ НОМЕР_1 ).
На думку суду, ОСОБА_1 , в разі відмови від прийняття у нього документів, мав би зафіксувати цей факт та направити документи до податкового органу поштою. Проте цим правом не скористався ані під час перевірки, ані після її проведення, доказів щодо відмови в прийнятті у нього документів до суду не надав. Тому суд вважає складений акт від 06.01.2022 №71/09-19-07-13/3249215571 обгрунтованим, а доводи позивача безпідставними.
На підтвердження правової позиції та стверджуваних обставин ведення господарської діяльності у періоді, що перевірявся, позивач додав до відповіді на відзив копії договорів із ТОВ «С.ТІФАНІ.С» від 15.11.2017 № 1 та з ФОП ОСОБА_2 від 05.01.2017 №1 щодо поставки готових заморожених страв та напівфабриктів.
Також до відповіді на відзив додано акти приймання-передачі товару № 1 від 22.11.2017 на суму 9891 грн, № 2 від 30.11.2017 на суму 9445 грн, № 3 від 06.12.2017 на суму 18874 грн, № 4 від (дата нерозбірлива через неякісну копію) на суму 20725 грн, № 5 від 27.12.2017 на суму 6075 грн, № 6 від 08.01.2018 на суму 20172,50 грн, № 7 від 18.01.2018 на суму 7160 грн, а всього на суму 92342,50 грн та інші.
На вимогу суду позивачем надані фінансові документи: прибуткові касові ордера - на підтвердження проведення господарських операцій за вказаними договорами.
Зважаючи на ці обставини, позивач стверджує, що дохід у 2017-2019 рр. формувався у зв'язку з наданням послуг контрагентам та реалізації власно вироблених ТМЦ.
Тобто на противагу висновку контролюючого органу щодо непроведення через РРО операцій на суму 3 838 216,78 грн, позивач стверджує, що різниця між задекларованими доходами та проведеними операціями через РРО полягає в операціях із контрагентами, що не було враховано податковим органом, в результаті чого за результатами перевірки зроблені хибні висновки.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами статті 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
У світлі вищевикладеного суд критично оцінює зазначені вище акти приймання-передачі та надані прибуткові касові ордера, оскільки це підтверджує саме проведення розрахунків без застосування РРО. Жодних фіскальних чеків, банківських виписок по відритих рахунках тощо, щодо підтвердження здійснення розрахунків за вказаними договорами із покупцем - контрагентом, позивачем не надано.
Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон від 06.07.1995 № 265/95-ВР) його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно із ст.3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно із статтею 8 Закону № 265/95-ВР, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів.
Відповідно до п. 1 розд. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, (далі - Положення № 13) фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до Положення № 13.
Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 13 визначено, що фіскальний чек має містити певні обов'язкові реквізити, зокрема:
- найменування суб'єкта господарювання (далі - СГ) (рядок 1);
- назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС у повідомлені про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі - Повідомлення за ф. № 20-ОПП) (рядок 2);
- адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС у Повідомленні за ф. № 20-ОПП (рядок 3);
- для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серія та номер паспорта/номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5);
- якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6);
- код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);
- цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8);
- цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9);
- назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10);
- ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);
- ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);
- вид операції (рядок 14);
- реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15);
- напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);
- підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17);
- підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18);
- позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19);
- загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20);
- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21);
- для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексу. За потреби дозволяється використовувати скорочення;
- заокруглення (рядок 23);
- до сплати (рядок 24);
- фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25);
- QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО/фіскальний номер ПРРО) (рядок 26);
для касового чека, що створюється ПРРО:
- позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек ПРРО (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28);
- заводський номер РРО, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для ПРРО не зазначається (рядок 29);
- фіскальний номер РРО, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер ПРРО, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30);
- напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).
Згідно з п. 3 розд. ІІ Положення № 13 рядки 6 - 10 фіскального чека повторюються відповідно до кількості різних найменувань товарів (послуг), які оплачені за одним касовим чеком.
Якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) дорівнює одиниці виміру, відомості про товар (послугу) можна друкувати в одному рядку.
Якщо РРО працює з цінами (тарифами), що включають ПДВ, в фіскальному чеку друкується вартість кожного товару (послуги) з урахуванням ПДВ, інакше - вартість без урахування ПДВ.
Рядки 11 - 18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з РРО (п. 4 розд. ІІ Положення № 13).
Рядки 15, 16, 18 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата (п. 5 розд. ІІ Положення № 13).
Рядок 19 фіскального чека повторюється відповідно до кількості різних форм оплати. У разі здійснення оплати лише в готівковій формі дозволяється не друкувати цей рядок (п. 6 розд. ІІ Положення № 13).
Рядки 21, 22 фіскального чека повторюються відповідно до кількості податкових груп за різними ставками ПДВ та акцизного податку. Дозволяється не друкувати рядки за податковими групами, якщо сума ПДВ або акцизного податку дорівнює нулю (п. 7 розд. ІІ Положення № 13).
У разі якщо загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) не кратна найменшому номіналу грошових знаків національної валюти, встановленому Національним банком України (далі - НБУ) в якості засобу платежу, результат заокруглення суми оплати у готівковій формі, виконаний відповідно до вимог НБУ щодо оптимізації обігу монет дрібних номіналів, друкується після рядка 22 з написом «Заокруглення». Наступним рядком друкується «До сплати» і сума після заокруглення (п. 8 розд. ІІ Положення № 13).
Отже суб'єкти господарювання - фізичні особи, при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) повинні застосовувати РРО з дотриманням норм Закону.
Зі змісту акту перевірки від 14.01.2022 № 286/09-19-07-13/3249215571 вбачається, що згідно інформаційної бази ГУ ДПС АІС «Податковий блок» під час перевірки було встановлено, що фактично у періоді з 01.01.2017 по 26.06.2020 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 здійснював діяльність за кодом 56.10 - «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» в орендованому нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ).
Згідно інформаційної бази ГУ ДПС АІС «Податковий блок» підсистема «Виторги РРО» у періоді з 01.01.2017 по 26.06.2020 позивач проводив розрахунки зі споживачами через належним чином зареєстрований в ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДПС в Івано-Франківській області реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 3000300292; Екселліо FP280).
Перевіркою встановлено, що платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період, що підлягав перевірці, податковими деклараціями задекларовано суму одержаного доходу від провадження господарської діяльності в загальному розмірі 4315196,19 грн, проте згідно з даними бази ГУ ДПС АІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО» обсяг реалізації через РРО (без акцизного податку) за вищевказаний період становить 486308,35 грн.
Відтак, перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» обґрунтовано встановлено порушення вимог п.п.1-3 ч.1 ст. 3 цього закону, а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 3 838 216,78 грн.
Як в адміністративному позові, так і в судовому засіданні сторона позивача посилалася на пп. 2 п.4 ст.296 ПК України, як підставу не застосування РРО в цих спірних відносинах. Проте, суд акцентує увагу, що ст.296 ПК України, яка визначає ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку, взагалі не містить вказанного підпункту і пункту. Натомість п.296.10 ст.296 ПК України визначає випадки обов'язкового застосування РРО. Зокрема, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:
першої групи;
другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Отже вказана норма зобов'язує платника в разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 грн застосовувати РРО.
Як вже зазначалося, позивачем отримано і задекларовано дохід 4315196,19 грн, в тому числі загальна сума продажу через РРО - 486308,35 грн. Разом з цим не проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 3 838 216,78 гривень, в тому числі за 2017 р. в розмірі 1 276 087,96 грн, за 2018 р. - 1 315 608,92 грн, за 2019 р. - 1 246 519,90 грн. Тобто позивач зобов'язаний був проводити розрахунки через РРО, що зроблено не було.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи та не спростовані стороною позивача.
При цьому суд враховує, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так i на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16 (ЄДРСРУ №78329873), від 24.01 2019 у справі № 820/12113/15 (ЄДРСРУ № 79409332), від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 (ЄДРСРУ № 79791393).
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матерiалiв справи докази на пiдтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так на стадіях судового процес, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
У свою чергу, контролюючий орган в такому випадку повинен навести переконливо доводи i надати докази на їх підтвердження.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 826/7704/16.
У цьому аспекті суд також враховує, що перевірка діяльності позивача мала місце наприкінці 2021 р. / початку 2022 р. і у позивача було достатньо часу для систематизації та підготовки оформленої в періоді, що перевірявся, первинної документації. Адже в основу позову покладено саме неможливість підприємця за короткий час, наданий контролюючим органом у вимозі, надати первинні документи щодо предмету перевірки.
Однак ні до податкового органу, ні до суду позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені в акті перевірки від 14.01.2022 № 286/09-19-07-13/3249215571 висновки. Наведені ж у адміністративному позові аргументи, покладені в основу підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, визнаються судом неспроможними та відхиляються як необґрунтовані.
Не заслуговують на увагу також зауваження позивача щодо обставин проведення перевірки (описка в даті початку перевірки, сумніви щодо характеру «виїзної» перевірки тощо), оскільки в межах спору, що розглядається, за умови допущення до перевірки, її початок та завершення, зазначені обставини не вплинули на ґрунтовність висновків, повноту перевірочних заходів та ін.
Так, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
За розгляд обставин цього спору судом не встановлено факти, які б свідчили про такі порушення з боку податкового управління норм ПК України при проведенні перевірки, які вплинули на реалізацію підприємцем його прав, що мають вплив на висновки контролюючого органу та прийняте ним рішення за наслідками перевірки. Водночас від підписання акту перевірки позивач відмовився, рівно як від надання заперечень до акту перевірки та оскарження результатів перевірки в адміністративному порядку.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
У світлі вищезазначеного не заслуговують на увагу посилання сторони позивача на порушення принципу пропорційності податковим управлінням під час визначення розміру штрафної санкції, адже такий розрахунок розміру штрафної санкції прямо визначений п. 1 ст. 17 Закону № 265, який не уповноважує контролюючий орган змінювати кінцевий розмір санкцій в залежності від певних обставин.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду сторона позивача не довела обгрунтованість позовних вимог, проте відповідач належними, допустимими та достовірними доказами довів, що спірне рішення прийнято на підставі діючого законодавства. За таких обставин, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20; ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.
Рішення складене в повному обсязі 01 грудня 2022 р.