30 листопада 2022 року Справа № 280/5205/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення від 12.08.2022 №083850006656 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку;
2) зобов'язати відповідача 1 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням пенсійного віку з дня звернення за пенсією з 05.08.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.08.2022 вона звернулась до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку. Однак замість призначення пенсії відповідач 2 прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії на підставі відсутності необхідного пільгового стажу за Списком №1. Позивач вважає відмову відповідача в призначенні пенсії, оформлену у вигляді рішення від 12.08.2022 №083850006656, неправомірною, у зв'язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.09.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21.09.2022 представником відповідача 1 засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (вх.№36635), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема зазначає, що за результатами розгляду поданих документів до пільгового стажу робіт позивача не було зараховано періоди її роботи з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 11.10.2009 по 16.03.2017 та з 20.03.2017 по 05.09.2018. Представник відповідача 1 зауважує, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці позивачу необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, а також уточнюючу довідку у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З огляду на те, що відповідних документів на підтвердження пільгового стажу не надано представник відповідача 1 вважає відмову у призначенні пенсії правомірною та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23.09.2022 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№36865), належним чином підписаний кваліфікованим електронним підписом. Представник відповідача 2 зауважує, що не погоджується із заявленими позовними вимогами з огляду на те, що періоди роботи з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 11.10.2009 по 16.03.2017 та з 20.03.2017 по 05.09.2018 неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки документів, що підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці не надано. Зазначає, що вимогу суду про витребування належним чином засвідченої копії заяви про призначення пенсії із доданими до неї документами не виконано, тому що всі документи про призначення пенсії знаходяться у відповідача 1, відтак можливості до доступу зазначених документів у підсистемі ІКІС ПФУ немає. Враховуючи викладене, представник відповідача 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-8).
Відповідно до змісту трудової книжки № НОМЕР_3 у період з 11.01.2007 по 16.03.2017 позивач працювала у Запорізькому державному підприємстві «Кремнійполімер».
Окрім того, в трудовій книжці наявні записи про підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за результатами атестації робочих місць та зазначені відомості про проведення на підприємстві атестації робочих місць, згідно наказів №230 від 15.07.2010, №290 від 09.07.2015.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» від 18.08.2020 №62 та №63 на ім'я ОСОБА_1 , підтверджено її право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Так, у довідці від 18.08.2020 №62 зазначено, що у період з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 22.12.2008 по 10.10.2009 та з 11.10.2009 по 16.03.2017 позивач працювала повний робочий день на ЗДП «Кремнійполімер» у цеху №1 апаратником синтезу та апаратником перегонки. При чому перший і третій періоди зараховані до Списку №1.
Відпустка без збереження заробітної плати за третій період надавалась тривалістю 19 днів у 2010 році: з 02.11.2010 по 16.11.2010 - 15 календарних днів на підставі наказу №828 від 02.11.2010; з 17.11.2010 по 20.11.2010 - 4 календарні дні на підставі наказу №837 від 17.11.2010. За змістом довідки від 18.08.2020 №63 позивач у період з 20.03.2017 по 05.09.2018 працювала повний робочий день на ЗДП «Кремнійполімер» у цеху №1 апаратником синтезу. Цей період зарахований до Списку №1. Відпустка без збереження заробітної плати за період з 20.03.2017 по 05.09.2018 не надавалась.
В довідках №62 від 18.08.2020 та №63 від 18.08.2020 зазначено, що вони видані на підставі штатного розкладу, особової справи, особистої картки форми Т-2, відомостей на зарплату, технологічного процесу, результатів атестації робочих місць на підприємстві - накази №373 від 30.12.1994, №576 від 13.12.1999, №270 від 11.07.2004, №230 від 15.07.2010, №290 від 09.07.2015.
Враховуючи наявність доступу у представника відповідача 1 до підсистеми ІКІС ПФУ, ним було долучено до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 05.08.2022.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2022 №083850006656, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1.
Відповідач 2 зазначає, що періоди роботи з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 11.10.2009 по 16.03.2017 та з 20.03.2017 по 05.09.2018 відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №62 та №63 від 18.08.2020 та виданих Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки документів, що підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці не надано (а.с.33).
Не погоджуючись з рішенням відповідача 2 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За частиною 1 статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 1.10 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.9 цього розділу.
Так, пенсія за віком на пільгових умовах призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років б місяців на зазначених роботах.
Разом з тим, враховуючи абзац 24 підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту (7 років 6 місяців), але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд наголошує, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Так, у разі виникнення у пенсійного органу сумнівів щодо зазначення будь-якої інформації у довідці (у даній справі це підтвердження зайнятості протягом повного робочого дня) та маючи право вимагати від Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» дооформлення раніше виданих довідок, відповідач 2 не скористався передбаченими законодавством повноваженнями.
Суд наголошує, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки, відтак виявлені відповідачем 2 відхилення не можуть мати наслідком відмову у зарахуванні певних періодів до пільгового стажу позивача.
Отже, зважаючи на те, що рішення відповідача 2 прийняте на підставі того, що довідки не підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, слід зазначити наступне.
Судом досліджено надані позивачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивача за періоди з 01.10.2009 по 16.03.2017, з 20.03.2017 по 05.09.2018, довідки №62 від 18.08.2020 та №63 від 18.08.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (позивач працювала повний робочий день при п'ятиденному робочому тижні: з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 11.10.2009 по 16.03.2017, з 20.03.2017 по 05.09.2018).
З матеріалів справи вбачається, що довідки №62 від 18.08.2020 та №63 від 18.08.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, відтак суд вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2022 №083850006656 є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Водночас Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці. Повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.
Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, із зарахуванням до пільгового трудового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 11.10.2009 по 16.03.2017 та з 20.03.2017 по 05.09.2018 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Квитанцією від 29.08.2022 №MP_FEE_AB230390KIJ_25417381 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 992,40 грн (а.с.34). За таких обставин, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2022 №083850006656 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах, із зарахуванням до пільгового трудового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.05.2007 по 21.12.2008, з 11.10.2009 по 16.03.2017 та з 20.03.2017 по 05.09.2018 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов; код ЄДРПОУ 14099344
Повне судове рішення складено 30.11.2022.
Суддя К.В. Мінаєва