01 грудня 2022 року м.Суми
Справа №591/8154/21
Номер провадження 22-ц/816/972/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Шелєхової Г.В., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 09 серпня 2022 року,
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 24 вересня 2019 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Так як відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 26 жовтня 2021 року становить 310 846,50 грн та складається з наступного: 287 110,99 грн - заборгованість за кредитом, в т.ч., 232 658,56 грн- заборгованість за поточним тілом кредиту; 54 452,43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 16157,23 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7578,28 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0 грн - нарахована пеня; 0 грн - нараховано комісії.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24 вересня 2019 року у розмірі 310 846,50 грн станом на 26 жовтня 2021 року та судові витрати.
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 09 серпня 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 164 299 грн 47 коп. та 2471 грн 23 коп. в рахунок відшкодування судового збору.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на те, що рішення в цій частині ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що з моменту підписання відповідачем заяви між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
Наголошує на тому, що відповідачем, окрім анкети-заяви, було також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, в т.ч. щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту та ін. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у т.ч. щодо сплати відсотків.
Вказує на те, що на підставі вказаної анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту відповідачу відкрито картковий рахунок та видано преміальну кредитну картку «VISA Signature», на яку було встановлено кредитний ліміт 300 000 грн. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком, на думку позивача, свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Стосовно ознайомлення відповідача з умовами кредитування щодо сплати процентів, наголошує на тому, що розмір процентної ставки вказано в підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту.
Вважає, що відповідач не спростував, що ним отримано кредитну картку «VISA Signature», і не надав будь-яких доказів про те, що розрахунок заборгованості банку за відсотками не відповідає погодженим умовам кредитування, з якими він ознайомився в письмовому вигляді.
На думку позивача, суд безпідставно відмовив у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, відсотків та прострочених відсотків.
Зазначає, що суд змінивши черговість погашення заборгованості, фактично зробив кредитний договір безоплатним, порушивши вимоги не лише ст. 534 ЦК України, а й ч. 2 ст. 1048 ЦК України.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Зазначає, що доказів того, що до поданої анкети-заяви від 24 вересня 2019 року була видана саме преміальна картка, позивачем не надано. Так само не надано доказів, які б свідчили б про ознайомлення відповідача у письмовій формі з основними умовами кредитування.
Сторони належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явилися, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду не є обов'язковою, позиція сторін є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами дана заява не містить (а.с. 39).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, які відповідачем не підписані (а.с. 42-63).
Також позивачем було надано виписку з рахунку (а. с. 11-35) та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 36).
Відповідно до довідки банку відповідачу були надані наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття - 10 грудня 2013 року, термін дії - 12/15); НОМЕР_2 (дата відкриття - 11 січня 2017 року, термін дії - 12/17); НОМЕР_3 (дата відкриття - 06 лютого 2018 року, термін дії - 02/20); НОМЕР_4 (дата відкриття - 02 квітня 2019 року, термін дії - 03/20); НОМЕР_5 (дата відкриття - 11 березня 2020 року, термін дії - 03/23); НОМЕР_6 (дата відкриття - 02 вересня 2020 року, термін дії - 08/23) (а.с. 37).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26 жовтня 2021 року становить 310 846,50 грн та складається з наступного: 287 110,99 грн - заборгованість за кредитом, в т.ч., 232 658,56 грн- заборгованість за поточним тілом кредиту; 54 452,43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 16157,23 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7578,28 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0 грн -пеня; 0 грн -комісія (а.с. 6-10).
Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксації волі сторін та його змісту. Таким чином, суд дійшов висновку, що підлягають поверненню кошти, які становлять різницю між фактично отриманими та сплаченими коштами на суму 164 299,47 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача та ним не визнаються, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 вересня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Стосовно доводів позивача, що відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені всі умови кредитування, колегія суддів зазначає наступне.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця.
Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками та простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
При зверненні до суду з даним позовом, АТ КБ «ПриватБанк» також ставив питання про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 287 110 грн 99 коп.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що банк відсотки за користування кредитними коштами щомісяця погашав за рахунок кредиту ( 4-та колонка розрахунку).
Доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків позивачем не надано. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.
Отже, шляхом погашення відсотків за рахунок тіла кредиту банк безпідставно збільшив тіло кредиту, а тому банк не довів наявність заборгованості по тілу кредиту в сумі 287 110,99 грн.
Водночас, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, відповідно до якого розмір заборгованості відповідача складає 164 299,47 грн, що становить різницю між фактично отриманими та сплаченими коштами.
Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Виходячи з предмету спірних правовідносин та оскільки ціна позову в даній справі (310 846, 50 грн) не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до категорії спорів, передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд визнає вказану справу малозначною, як справу незначної складності.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
С. С. Ткачук