01 грудня 2022 року м.Суми
Справа №587/509/22
Номер провадження 22-ц/816/1099/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року, в складі судді Гончаренко Л.М., ухвалене в м. Суми,
25 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені та інфляційних витрат. Свої вимоги мотивував тим, що 18 лютого 2021 року він за договором позики передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 14300,00 доларів США, що в еквіваленті становило 399024,34 грн за курсом НБУ на момент надання позики. Відповідач зобов'язався повернути позику до 01 червня 2021 року. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року частково задоволено позов та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики у сумі 399024 грн 34 коп, 3% річних у сумі 4952,27 грн, інфляційні витрати у сумі 5187,31 грн, пеню у сумі 5000 грн та судовий збір в сумі 4653,32 грн. Однак, на даний час, вказане рішення суду зовсім не виконано, тому просить стягнути пеню згідно договору позики у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки в сумі 446907,26 грн (розрахунок з 04.01.2022 по 25.04.2022) та інфляційні витрати у сумі 36151,61 грн (розрахунок з 30.10.2021 по 31.03.2022), сплачений судовий збір.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у період з 30 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 17437 грн 36 коп та пеню за період з 04 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в сумі 5000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4830 грн 60 коп судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення пені та стягнути на його користь пеню за період з 04 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в сумі 203502,41 грн та 3052 грн 56 коп судового збору за апеляційний перегляд справи.
Вказує, що керуючись положеннями п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені за період з 04 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 203502,41 грн, однак безпідставно зменшив цей розмірі до 5000 грн в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Вказує, що суду не було надано будь-яких доказів неспроможності відповідача сплатити пеню у заявленому ним розмірі, не враховано понесені позивачем збитки через неповернення суми позики.
Рішення суду в частині стягнення інфляційних збитків не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 399024 грн 34 коп, 3% річних у сумі 4952,27 грн, інфляційні витрати у сумі 5187,31 грн, пеню у сумі 5000 грн та судовий збір в сумі 4653,32 грн (а.с. 9-11).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Станом на день звернення до суду - 25 квітня 2022 року вказане рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики не виконане.
За повідомленням приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. від 22 червня 2022 року № 23, з 06 січня 2022 року на виконанні в приватного виконавця перебувають виконавчі листи № 587/1265/21 від 04 січня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 399024 грн 34 коп, 3% річних у сумі 4952,27 грн, інфляційні витрати у сумі 5187,31 грн, пеню у сумі 5000 грн та судовий збір в сумі 4653,32 грн. Станом на 22 червня 2022 року виконавчі листи не виконані, заборгованість не сплачена (а.с. 52).
Доказів сплати грошової суми, визначеної до стягнення за рішенням суду, відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, за період з 30 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року інфляційні витрати складають 17437,36 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання - 203502,41 грн (а.с. 50-51).
Встановивши, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, у позивача виникло право на застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків прострочення виконання зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та, врахувавши встановлене п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, суд першої інстанції визначив до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача інфляційні витрати за час прострочення виконання зобов'язання та пеню згідно з договором позики у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за період по 23 лютого 2022 року у розмірі 17437,36 грн - інфляційних збитків у період з 30 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року та 203502,41 грн - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у період з 04 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року.
При цьому, суд дійшов висновку про наявність передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України підстав для зменшення пені з розміру 203502,41 грн до 5000 грн.
Проте, з висновком місцевого суду про наявність підстав для зменшення розміру пені колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ст. 551 ЦК України).
Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Із змісту наданої відповідачем розписки від 18 лютого 2021 року вбачається, що у випадку невиконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів в строк до 01 червня 2021 року, він зобов'язався виплатити пеню в розмірі 1% від суми за кожен день прострочки (а.с. 8).
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом відповідно до статті 625 ЦК України, яке він реалізував шляхом звернення до суду з позовом від 25 квітня 2022 року.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і останнім Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
Визначаючи період стягнення інфляційних витрат за час прострочення виконання зобов'язання та пені, судом першої інстанції правильно враховано встановлене п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України обмеження з 24 лютого 2022 року щодо нарахування пені та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами за прострочення виконання зобов'язання, та визначено до стягнення інфляційні витрати та пеню за відповідні періоди по 23 лютого 2022 року.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду про зменшення розміру пені за період з 04 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України з 203502,41 грн до 5000 грн, з мотивів невідповідності розміру позовних вимог у цій справі з розміром заявленої до стягнення пені.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази існування обставин, які мають істотне значення для при визначенні розміру пені, належної до стягнення з відповідача за неналежне виконання зобов'язання.
Не має даних про неспроможність відповідача сплатити пеню у заявленому розмірі, враховуючи розмір та обсяг завданих позивачу збитків, завданих невиконанням зобов'язання за договором позики, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені та вважає за необхідне визначити до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 203502,41 грн пені за період з 04 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна справі підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, підлягає зміні в частині стягнення пені.
При задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за апеляційний перегляд справи підлягає стягненню на його користь з відповідача у розмірі 3052 грн 56 коп.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року в частині стягнення пені змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 203502 гривні 41 коп пені за період з 04 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року та 3052 гривні 56 коп компенсації судового збору за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: В. І. Криворотенко
С. С. Ткачук