Дата документу 01.12.2022 Справа № 334/8170/13-ц
Єдиний унікальний № 334/8170/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ісаков Д.О.
Провадження № 22-ц/807/2042/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«01» грудня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.12.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 6 700,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим у нього станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 31 996,51 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 6 692,52 гривень; заборгованість по процентам за користуванням кредитом - 23 542,55 гривень; штрафи відповідно умов кредитного договору та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 250 гривень; штраф (процентна складова) - 1 511,74 гривень.
У добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена.
Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.12.2007 року у розмірі 31 996,51 гривень.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 996,51 гривень та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 322,47 гривень.
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву про перегляд заочного рішення від 27.11.2013 року задоволено.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013 року у справі 334/8170/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.12.2007 року - скасовано.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на укладення кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами, визнання договірних правовідносин, відсутність належних та допустимих доказів укладення кредитного договору іншою особою, відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості за відсотками, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 10.12.2007 року № б/н про надання кредиту у розмірі 6 700,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6).
За наданим банком розрахунком станом на 31 липня 2013 року борг ОСОБА_1 становить 31 996,51 гривень та складається з наступного: заборгованість за кредитом - 6 692,52 гривень; заборгованість по процентам за користуванням кредитом - 23 542,55 гривень; штрафи відповідно умов кредитного договору та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 250 гривень; штраф (процентна складова) - 1 511,74 гривень.
В якості доказів укладення кредитного договору та розміру заборгованості в сумі 31 996,51 грн. представником Банку надано: анкету-заяву від 14.12.2007 року (а.с.6), Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.7-9), копію паспорта на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку ДПІ по Ленінському району м. Запоріжжя, видану 08.04.1999 року, про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с.10-11), розрахунок заборгованості станом на 31.07.2013 року за договором № б/н від 10.12.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 (а.с.3-5).
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, посилався на те, що приблизно в серпні-вересні 2007 року у нього було викрадено чоловічу сумку (барсетку), у якій знаходились документи, в тому числі паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків і посвідчення водія, зазначав, що 10 грудня 2007 року особисто ним кредитний договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладався та не підписувався, як і заява-анкета, грошові кошти у кредит не отримувались. Вказаний кредитний договір було укладено іншою особою, з використанням його втрачених документів.
Відповідно інформації Дніпровського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби від 01.09.2021 року № 2313-1164/2313.1-21 та згідно обліків Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданим 16.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, замість паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , який видано 11.10.1986 року Ленінським РВВС м. Запоріжжя у зв'язку із загальним обміном (а.с.53).
26 жовтня 2007 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області заведено справу по втраті паспорта серії НОМЕР_1 громадянином ОСОБА_1 (а.с.53, 85, зворот).
20 березня 2009 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був виданий паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_3 замість втраченого паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.53).
01 серпня 2012 року Ленінський РВ УМВС України в Запорізькій області припинив діяльність та був сформований Ленінський РВУ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області. Справи та журнали втрати паспортів, а також журнали оформлення тимчасових посвідчень за 2007 рік не були передані до міграційної служби.
04 грудня 2018 року картотека заяв про видачу паспортів громадянина України зразка 1994 року була передана до архіву Центрального Міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київської області.
З листа Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 25.10.2021 року № 8010.14-49829/80.3.21 вбачається, що згідно відповідних Доручень ДМС до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від територіальних органів ДМС передано на централізоване зберігання паперову картотеку заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (а.с.66).
За результатами перевірки паперових картотек виявлена заява на ім'я мовою оригіналу « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11.10.1986 року Ленінським РВВС м. Запоріжжя, заява на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 20.03.2009 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області та заява на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.66).
Оскільки відповідач ОСОБА_1 заперечував свій підпис під Анкетою-заявою про надання кредиту, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2021 року, за клопотанням представника відповідача були витребувані докази, зокрема:
- від АТ КБ «ПриватБанк» оригінал заяви ОСОБА_1 від 10.12.2007 року, з метою отримання кредиту в ПАТ КБ «ПриватБанк» та оригінали інших документів, в яких міститься підпис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київської області оригінал наступних документів: заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11.10.1986 року Ленінським РВВС в Запорізькій області; заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області; заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 20.03.2009 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» витребувані документи суду не були надані.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2022 року повторно витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» оригінал заяви ОСОБА_1 від 10.12.2007 року, з метою отримання кредиту в ПАТ КБ «ПриватБанк» та оригінали інших документів, в яких міститься підпис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, вимоги суду були не були виконані позивачем.
Крім того, ухвалами Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2022 року та від 07.06.2022 року явку представника позивача в судові засідання, призначені на 15.03.2022 року о 10:00 год. та на 04.07.2022 року о 15:00 год., визнано обов'язковою для надання особистих пояснень за позовною заявою.
Разом з тим, представник позивача у зазначені судові засідання не з'явився.
17.12.2021 року на виконання ухвали № 334/8170/13-ц від 04.11.2021 року від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київської області надійшли оригінали наступних документів:
- заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , який видано 11.10.1986 року Ленінським РВВС в Запорізькій області, з фотокарткою ОСОБА_1 ,
- заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , який видано 16.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області; з фотокарткою ОСОБА_1 ,
- заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , який видано 20.03.2009 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області з фотокарткою ОСОБА_1 (а.с.82-86).
Також судом встановлено, що в копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 16.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, яку надано позивачем (а.с.10), міститься фотокартка особи чоловічої статі, яка відрізняється від фотокартки ОСОБА_1 , яку містить заява про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , отримана від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київської області (а.с.85 зворот.).
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на копії паспорта серії НОМЕР_1 , який видано 16.03.1999 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області та долучено позивачем до позовної заяви міститься фотокартка, на якій зображений не відповідач ОСОБА_1 , а інша особа.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
На підтвердження користування відповідачем кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк» долучено до апеляційної скарги виписку за договором № б/н за період 01.01.1999 року - 21.09.2022 року станом на 22.09.2022 року (а.с.127-131), яка не може бути прийнята в якості доказу з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача). Однак, наявності таких об'єктивних обставин заявником не наведено, а судом не встановлено.
Разом із тим, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі не було зазначено обставин, які б доводили неможливість подання виписки за договором № б/н за період 01.01.1999 року - 21.09.2022 року.
Таким чином, оскільки виписка за договором № б/н за період 01.01.1999 - 21.09.2022 року позивачем не була надана станом на час ухвалення рішення суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Натомість, АТ КБ «ПриватБанк», ухиляючись від виконання ухвал суду, витребувані документи не надав, чим перешкоджав здійсненню відповідачем своїх процесуальних прав.
В порушення вимог ч. 6 ст. 84 ЦПК України позивач не виконав ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2021 року та від 07.06.2022 року та не надав витребувані судом оригінали документів, зокрема, оригінал заяви ОСОБА_1 від 10.12.2007 року та оригінали інших документів, в яких міститься підпис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Представник банку, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судові засідання суду першої та апеляційної інстанцій не з'являвся, не зважаючи на ухвалу суду першої інстанції про обов'язкову явку в судове засідання.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11 щодо отримання висновку експерта для вирішення питання про доведеність чи недоведеність вимог позову є безпідставними з огляду на перешкоджання позивачем своєю бездіяльністю намірам відповідача витребувати докази, наявність яких необхідна для проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі.
Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
На підставі наявних у справі доказів, поданих сторонами, колегія суддів доходить до висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору від 10.12.2007 року у формі анкети-заяви із зазначенням паспортних даних та, відповідно, пред'явленням паспорта серії НОМЕР_1 для перевірки уповноваженою особою Банку вказаних клієнтом даних.
Враховуючи, що у жовтні 2007 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області було заведено справу по втраті паспорта серії НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 , останній фактично був позбавлений можливості звертатися до Банку з метою оформлення кредиту на підставі зазначеного документу в грудні 2007 року.
Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо укладення договору, часткового погашення заборгованості та безпідставної відмови у стягненні кредитних коштів фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складений 01 грудня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова