Дата документу 29.11.2022 Справа № 0818/9481/2012
Єдиний унікальний № 0818/9481/2012 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.
Провадження № 22-ц/807/2013/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«29» листопада 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Рикун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2022 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В серпні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 261 274, 98 грн. та витрати по сплаті судового збору по 1609,50 грн. з кожного.
В грудні 2020 року ТОВ «Олком-Лізинг» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у справі № 0818/9481/2012 на правонаступника ТОВ «Олком-Лізинг».
В обґрунтування вимог зазначило, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року на час звернення не виконано.
14 вересня 2020 року відбувся аукціон з продажу кредитного портфелю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», переможцем якого визначено ТОВ «Олком-Лізинг».
09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави.
ТОВ «Олком-Лізинг» є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором№3-4638-107К від 08 жовтня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3 , та договором іпотеки №3-4638-107І від 08 жовтня 2007 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2022 року заяву задоволено.
Замінено сторону стягувача: ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на його правонаступника ТОВ «Олком-Лізинг» у виконавчому провадженні з виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №0818/9481/2012 від 19.03.2013 року за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неотримання повідомлень про заміну кредитора, недоведеність заявником обсягу та змісту переданих прав від первісного до нового кредитора, передачу вимоги, розмір якої перевищує розмір стягнутої рішенням суду заборгованості, часткове погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:041:0011, недотримання судом принципу змагальності та справедливості, безпідставну відмову в задоволенні її клопотання про зупинення провадження у справі, просила скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви, вирішити питання про судові витрати.
ТОВ «Олком-Лізинг» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 , новий кредитор має право вимоги до боржників лише за сумою, що обмежується рішенням суду, земельна ділянка була реалізована в межах відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду в іншій справі, предметом розгляду є підтвердження факту переходу прав та обов'язків від одного кредитора до іншого, а не визначення розміру заборгованості внаслідок виконання одного з судових рішень в іншій справі.
Відповідно до пунктів 6,7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники процесу зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно частин 3, 5 статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Частиною 1 статті 130 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 була повідомлена про судове засідання, призначене на 29 листопада 2022 року, шляхом вручення судової повістки під розписку (т. 2 а.с.85).
За приписами частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
В силу вимог частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи до Запорізького апеляційного суду не надходила.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у судове засідання ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 та ухвалив розглядати справу апеляційним судом у судовому засіданні за їх відсутністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходів з того, що перехід права вимоги підтверджується договорами про відступлення прав вимоги та про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеними 09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг».
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2013 року позовні вимоги ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 261 274, 98 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. з кожного.
14.09.2020 року відбувся аукціон з продажу Кредитного портфелю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 224 кредитними договорами фізичних осіб, що забезпечені іпотекою, транспортними засобами та іншою заставою. Лот №GL3N219036. Переможцем аукціону визначено ТОВ «Олком-Лізинг», код за ЄДРПОУ 40001502.
09.10.2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» укладено Договір про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у Додатках №1,2 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках № 1,2 до цього Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 09.10.2020 право вимоги за кредитним договором № 3-4638-107К від 08.10.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Олком-Лізинг».
Згідно з Додатком №2 до Договору про відступлення прав вимоги від 09.10.2020, право вимоги за договором поруки № 3-4638-107П від 08.10.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Олком-Лізинг».
У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Частиною третьою статті 2 ЦПК України встановлено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; обов'язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня2012 року № 11-рп/2012).
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією цивільного процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначених ЦПК України та Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до приписів статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
За змістом цієї норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 442 ЦПК України, та, що до заяви додано документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.
У зв'язку із заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та норм ЦПК України за заявою заінтересованої особи зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов'язки у зобов'язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в матеріалах цивільної справи є докази, які свідчать про передачу прав та обов'язків від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Олком-Лізинг" за кредитним договором № 3-4638-107К від 08 жовтня 2007 року, договором поруки № 3-4638-107П від 08 жовтня 2007 року.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Олком-Лізинг" є правонаступником ПАТ "Банк " Фінанси та Кредит" та може бути стороною виконавчого провадження.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 викладено висновок, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відступлення прав вимоги, укладеного 09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг». Зазначений договір недійсним не визнано.
Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, на яке посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не свідчить про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
При цьому, неповідомлення про заміну кредитора тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов'язання не новому, а колишньому кредитору та не впливає на правомірність правочину, укладеного 09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг».
Посилання в апеляційній скарзі на часткове погашення заборгованості за рахунок продажу предмету іпотеки на виконання рішення суду в іншій справі не заслуговує на увагу, оскільки не входить до предмету дослідження при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження, а підлягає врахуванню при виконанні рішення суду в цій справі в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Відомості щодо повного виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року відсутні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставну відмову суду в зупиненні провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 335/8617/21 за її позовом до ОСОБА_3 , ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ТОВ «Олком-Лізинг» про визнання недійсним договору поруки та про те, що вона не вона не укладала вказаний договір поруки, є неприйнятними.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;
4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;
4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації;
5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
6) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального закону суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, коли йдеться про вирішення спору по суті.
Предметом розгляду суду першої інстанції у даному випадку є питання про заміну сторони виконавчого провадження, тобто процесуальне питання.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зупинення провадження.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як його поручителя на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 261 274, 98 грн., набрало законної сили, в апеляційному порядку відповідачами не оскаржувалось.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на безпідставну відмову в зупиненні провадження у цій справі не спростовують висновків суду.
Інші приведені в апеляційних скаргах доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 01 грудня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова