ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22390/21
провадження № 2/753/3216/22
24 листопада 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю, ОСОБА_4 .
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що під час шлюбу з відповідачем у них народилася дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.05.2020 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду від 17.11.2020 року шлюб між подружжям розірваний, однак після розлучення між батьками існує спір щодо проживання доньки з одним з них, участі у вихованні та її утриманні. Позивачка від народження постійно піклується про дитину, стежить за станом її здоров'я, виховує та піклується про неї. Між матір'ю та дитиною існує тісний психологічний контакт та велика прив'язаність. Позивачка має стабільний дохід, у квартири, у якій вона з донькою мешкає створені усі умови для проживання, виховання та розвитку, що свідчить про спроможність позивачки задовольнити гармонійний розвиток особистості дитини.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2021 року відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
07.02.2022 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Ухвалою Дарницького районного суду від 22.02.2022 року зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Зустрічний позов визнав частково, заперечував в частині зустрічей батька з дитиною по середах, оскільки дитина в цей час відвідує гурток.
Відповідач в судовому засіданні повідомив, що бажає, щоб дитина проживала з ним.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації направив висновок про доцільність визначення місця проживання дитини та визначила участь батька у вихованні дитини.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, що містяться в матеріалах справи, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що з 15.10.1994 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2020 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду від 17.11.2020 року.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Позивачка разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 07.06.2022, складеного Службою у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, у квартирі створено належні умови для повноцінного розвитку та виховання дитини.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-3850/02 від 27.06.2022 Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація вважає за доцільне визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_4 .
Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
У відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).
За нормами ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд доходить до висновку, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_4 відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, з кінця жовтня 2019 року ОСОБА_4 нічого не сказавши, забрала дітей і пішла жити окремо. З цього часу на його телефонні дзвінки не відповідала. Десь орієнтовно до лютого 2020 року донька ОСОБА_5 відповідала на телефонні дзвінки батька, але говорила тихо, з боязню, щоб її ніхто не чув. В подальшому, а саме з моменту ініційованого ОСОБА_4 поділу майна, донька вже не підіймає телефон від нього. У месенджерах доньки заблоковано можливість надсилати повідомлення з номеру телефону батька. Незважаючи на те, що Дарницькою РДА у м. Києві було прийнято Розпорядження від 08.09.2021 № 670 «Про визначення участі батька у вихованні його дитини ОСОБА_5 », ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою.
Судом встановлено, що наразі між позивача та відповідачем не досягнуто домовленості щодо способів участі батька в вихованні та спілкуванні з донькою.
Як вбачається з Висновку Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-3850/02 від 27.06.2022 Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація вважає за доцільне визначити участь батька, ОСОБА_2 у вихованні дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком:
-перша, третя неділя місяця з 12.00 до 17.00 год.;
-друга, четверта середа місяця з 18.30 до 20.30;
-день народження дитини (13.07) - з 10.00 до 20.00 (парні роки);
-оздоровлення - не менше 10 днів протягом липня - серпня за попередньою домовленістю між батьками.
При вирішенні спору суд керується як положеннями національного сімейного законодавства, які регулюють питання здійснення батьківських прав, так і відповідними нормами міжнародного законодавства.
Так, відповідно до положень статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувати вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Так, в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголосив що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.
Згідно ст.157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1 стт.159 СК України , якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Як встановлено з наявних в матеріалах справи і досліджених судом доказів, сторони в добровільному порядку досягти згоди щодо участі батька в спілкуванні і вихованні доньки. досягти не можуть.
Водночас, представник ОСОБА_1 не заперечував проти спілкування батька з донькою, але просив не визначити час побачень батька та неповнолітньої дитини по середах, оскільки в цей час дитина відвідує гурток.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, а також вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду, доказів про те, що спілкування ОСОБА_2 з донькою не буде відповідати інтересам останньої або негативно вплине на розвиток дитини, суду не надано.
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка була ратифікована Україною 27.02.1991 року та набрала чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому, як встановлено рішенням Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України», дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними права батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, враховуючи, що позивач має рівні права на участь у вихованні малолітньої дитини, та враховуючи, що сторони частково не заперечували проти визначеного графіку спілкування, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, виходячи виключно з інтересів та віку малолітньої дитини, а також балансу інтересів дитини, її графіку навчання, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку його спілкування з дитиною та участі у її вихованні слід задовольнити частково та визначити наступний графік їх побачень:
-перша, третя неділя місяця з 12.00 до 17.00 год.;
-другий, четвертий вівторок місяця з 18.30 до 20.30;
-день народження дитини (13.07) - з 10.00 до 20.00 (парні роки);
-оздоровлення - не менше 10 днів протягом липня - серпня за попередньою домовленістю між батьками.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 155, 160, 161 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 200, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір'ю ОСОБА_4 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини - задовольнити частково.
Визначити наступний графік побачень ОСОБА_2 з малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-перша, третя неділя місяця з 12.00 до 17.00 год.;
-другий, четвертий вівторок місяця з 18.30 до 20.30;
-день народження дитини (13.07) - з 10.00 до 20.00 (парні роки);
-оздоровлення - не менше 10 днів протягом липня - серпня за попередньою домовленістю між батьками.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА