Справа № 523/6509/22
Провадження №1-кп/523/1313/22
31 жовтня 2022 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022162490000429 від 25.05.2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого та офіційно непрацевлаштованого, зі слів - зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,
25.05.2022 року о 15:00 годині, підсудний ОСОБА_5 , перебуваючи біля котельної за адресою: м.Одеса, пр.Добровольського 73а/1, помітив припаркований мопед марки «Yamaha Gear», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Реалізуючи протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підсудний ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити, із застосуванням фізичної сили обхватив руль і став штовхати мопед, тим самим зрушив його з місця та встановив контроль над транспортним засобом, не маючи ані дійсного, ані уявного права володіння, розпорядження чи керування цим транспортним засобом.
Підсудний ОСОБА_5 , діючи самостійно, умисно та протиправно, заволодів належним ОСОБА_6 мопедом марки «Yamaha Gear», шляхом штовхання його за допомогою фізичної сили, перемістивши його у просторі у невідомому напрямку, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд та спричинивши таким чином зазначеному потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 7000 гривень.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з'явився, звернувшись до суду із заявою щодо розгляду справи без його участі, у зв'язку з чим, суд з урахуванням позиції інших сторін процесу й з метою дотримання розумності строків розгляду, вирішив здійснити розгляд кримінального провадження за відсутністю означеного потерпілого.
Підсудний ОСОБА_5 , повністю визнавши свою провину по пред'явленому й викладеному в обвинувальному акті обвинуваченню, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаних вище обставинах незаконного заволодіння транспортним засобом, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з'ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз'яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
Разом із тим, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось у повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_5 своїми умисними діями незаконно заволодів транспортним засобом, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.289 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.289 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне заволодіння транспортним засобом, що карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 вказаного Кодексу, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер, обставини і суспільну небезпечність вчиненого ним та те, що скоєне ним в силу ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, а також судом ураховується у певній мірі викладена у відповідній заяві позиція потерпілого ОСОБА_6 з цього приводу, відсутність матеріальної шкоди внаслідок повернення останньому викраденого майна, характеризуючі дані підсудного.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_5 свою провину в інкримінованому діянні визнав; зі слів - має малолітню дитину 2019 року народження; неодружений; будь-якими психічними чи хронічними захворюваннями не страждає; забезпечений місцем реєстрації та проживання в Одеській області та м.Одесі, відповідно; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності, але офіційно не працевлаштований і суспільно-корисною працею не займається, сукупність чого свідчить про можливість його виправлення в умовах суспільства.
За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_5 , як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, слід віднести щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, протягом розгляду кримінального провадження судом не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини, характер і суспільну небезпечність доведеного обвинувачення, характеризуючі дані про особу підсудного ОСОБА_5 , комплексність яких обумовлюють можливість його виправлення в умовах суспільства та не містить визначених у ст.61 КК України заборон, суд у контексті ст.ст.50, 65 цього Кодексу доходить висновку про доцільність призначення вказаному підсудному найменш суворого виду покарання - обмеження волі в межах строку, встановленого санкцією ч.1 ст.289 означеного Кодексу, але із застосуванням положень ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням у визначених законом межах, з одночасним покладенням на підсудного низки відповідних обов'язків, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення останнього та попередження нових кримінальних правопорушень.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.289 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_5 , - покласти на Суворовський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - транспортний засіб марки «Yamaha Gear», № рами НОМЕР_1 , білого кольору, та ключ до нього, - які передані потерпілому ОСОБА_6 під зберігальну розписку, - вважати повернутими за належністю вказаній особі.
На підставі ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 686,48 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання до Суворовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1