Справа № 522/3250/17
Провадження № 1-кп/947/286/22
25.11.2022 м.Одеса
Колегія суддів Київського районного суду м.Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у об'єднаному кримінальному проваджені №12016160490003647 від 06.06.2016, №12016160470001262 від 28.03.2016, №12016160240002088 від 23.07.2016 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Октємберян Вірменія, громадянка України, офіційно не працевлаштована, з середньою освітою, не заміжня, в силу ст.89 КК України не має судимості, зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12,13 ч.2 ст.115, п.п.6,12,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187, ч.2 ст.185, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.БородіноТарутинського району Одеської області, громадянка України, офіційно не працевлаштована, не заміжня, з неповною середньою освітою, в силу ст.89 вважається такою, що не має судимості, проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні злочинів, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_7 ,
у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_8 ,
у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника - адвоката ОСОБА_13 ,
Прокурор звернувся із письмовими клопотаннями щодо необхідності продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , мотивуючи свою позицію наступним.
Так, прокурор вважає, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які у теперішній час не зменшились, продовжують існувати і через суспільний інтерес виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачені покарання у виді довічного позбавлення волі, що підтверджується показами допитаних потерпілих і письмових доказів, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, чиї покази мають істотне значення для обвинувачення з огляду оспорювання обвинувачення, вчинити нові кримінальні правопорушення, з огляду на важкість висунутого їм обвинувачення і кількість епізодів, а також здійснити спробу переховуватись від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виходячи з підсумкового покарання, яке може бути до них застосоване у випадку доведеності висунутого обвинувачення. Крім того, в обґрунтування ризиків прокурор зазначив, що обвинувачені офіційно не працевлаштовані, не мають офіційного джерела прибутку, існували на гроші, здобуті злочинним шляхом.
Клопотання прокурора про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою розглянуто в судовому засіданні, як виняток, без участі обвинувачених, які тримаються під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Необхідність розгляду вказаного клопотання прокурора без участі ув'язнених обвинувачених мотивується наступним.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дію якого пролонговано у встановленому порядку.
Згідно рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану, робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
Верховний суд в своєму листі від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» зазначив, що ураховуючи об'єктивні обставини, як виняток, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, з належною мотивацією такої процедури розгляду.
Через ті чи інші причини працівники ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не змогли забезпечити проведення дистанційного судового засідання в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , що унеможливило їх участь у судовому засіданні.
При цьому суд забезпечив присутність в судовому засіданні захисників обвинувачених і переконався в тому, що обвинувачені обізнані про порушене перед судом питання.
Захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечили проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , оскільки прокурор не довів наявність ризиків, які з часом втратили вагомість, обвинувачена ОСОБА_5 надто довго, майже 6 років, тримаються під варто без обвинувального вироку суду із урахуванням подвійного врахування строку попереднього ув'язнення, майже відбула можливе покарання. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є громадянкою України, має родину, доньку і онука, мати похилого віку. ОСОБА_5 згідно медичних довідок, наявних в матеріалах кримінального провадження, має низку захворювань, стан її здоров'я в умовах тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» погіршився, особливо з урахуванням постійної відсутності електроживлення. Тому адвокат просив змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_12 також заперечив проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики прокурором не доведені, обвинувачена ОСОБА_6 перебувала під домашнім арештом, умови якого не порушувала, має постійне місце проживання, захворювання. Адвокат просив змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Інші обвинувачені та їх захисники підтримали позицію сторони захисту.
Прокурор заперечив проти зміни запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки саме тримання під вартою через превентивні властивості перешкоджає реалізації наявних ризиків.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про те, що незважаючи на тривалість перебування кримінального провадження в різних судах України і остаточно в Київському районному суді м.Одеси, на даній стадії процесу необхідно продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_6 строки дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а щодо ОСОБА_5 змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.132 КПК України прокурором доведено та з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, зібрані певні докази, зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, які судом в повному обсязі не досліджені.
Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у випадку доведеності їх вини:
можуть здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають офіційного джерела прибутку, оспорюють обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення;
можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано, не відшкодували потерпілим заподіяну шкоду та за відсутністю інших обставин, які б свідчили про негативну оцінку обвинуваченими дій, що їм інкримінують, відсутність будь-якого каяття;
можуть вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на висунутий їм обсяг обвинувачення, кількість епізодів.
Разом з тим, суд обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особи обвинувачених, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів щодо обвинуваченої ОСОБА_6 на даний час не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Кабулов проти України».
З рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року в справі "Смирнов проти Росії", вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення Суду від 26 січня 1993 року справу "Ш. проти Швейцарії"). Саме на національні судові органи покладається обов'язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь, і проти існування суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.
При цьому суд сприймає відомості, що свідчать на користь обвинуваченої ОСОБА_6 , але вони не є вирішальними для зміни запобіжного заходу на менш суворий вид через суспільний інтерес у триманні обвинуваченої в ізоляції від суспільства.
Застава щодо обвинуваченої ОСОБА_6 відповідно до ст.183 КПК України не обирається.
Тому, в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу слід відмовити.
Разом з тим, враховуючи вік ОСОБА_5 , стан її здоров'я, який погіршився в умовах тримання її в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за відсутністю електроживлення, інші данні про її родину, наявність постійного місця проживання та реєстрації, суд вважає, що мотиву однієї лише тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , недостатньо для вирішення питання на користь подальшого її тримання під вартою, оскільки такий висновок буде суперечити рішенню Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається обов'язковою підставою для застосування взяття під варту.
Прокурор же не довів перед судом, чому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченої ОСОБА_5 не буде достатньо і чому менш суворий вид запобіжного заходу не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченої та в достатній мірі не забезпечить мету запобіжного заходу. Суд також враховує, що прокурор дуже повільно надає судові докази і тривалий час, майже рік, не може забезпечити явку потерпілих і свідків для допиту в судовому засіданні, що напряму впливає на зменшення ризику незаконного впливу обвинуваченої на потерпілих чи свідків.
Отже, при таких обставинах суд не вбачає необхідності в подальшому утриманні обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, і вважає, що інший вид запобіжного заходу, а саме, цілодобовий домашній арешт, в достатній мірі забезпечить мету запобіжного заходу. Тому, на даній стадії процесу буде за доцільне змінити щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , а клопотання захисника - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити.
Змінити запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашнього арешту на строк 60 днів, зобов'язавши її цілодобово знаходитися за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвала суду втрачає свою дію 24.01.2023.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 строком на два місяця обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися без дозволу суду з місця проживання;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи, номера телефону;
- утриматися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;
Виконання ухвали щодо запобіжного заходу у виді домашнього арешту та контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_5 покласти на правоохоронні органи по місцю проживання обвинуваченої ОСОБА_5 , якому відповідно до вимог ст.181 КПК України необхідно негайно поставити обвинувачену на облік, про що повідомити суд.
Ухвала в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 на домашній арешт оскарженню не підлягає.
Клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_15 задовольнити.
Продовжити строки тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 24.01.2023.
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу на домашній арешт.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Копію ухвали щодо кожної обвинуваченої відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
ОСОБА_2
ОСОБА_1