справа № 355/753/20
провадження № 1-кп/361/388/22
22.11.2022
22 листопада 2022 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря прокурора обвинуваченого захисника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110070000332 від 21 червня 2020 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ірпінь Київської області, громадянина України, вдівця, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою строком на 60 діб, який закінчується 27 листопада 2022 року, мотивуючи обвинуваченням його у вчиненні умисного заподіяння смерті іншій людині (вбивство) та продовженням існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що враховувалися судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не відпали на даний час, та полягають у тому, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, ОСОБА_4 загрожує покарання у виді лише позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, останній не має постійного джерела доходу, втратив міцні соціальні зв'язки за місцем свого проживання, тому він без зайвих труднощів може змінити місце свого проживання. Крім того, ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі, проте належних висновків для себе не зробив, що вказує на негативну оцінку особистості ОСОБА_4 та можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні дане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні проти клопотання цього прокурора та продовження йому строку тримання під вартою заперечував.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою строком на 60 діб є необґрунтованим, посилання прокурора на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставним, оскільки до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 притягувався 20 років тому, свою вину у скоєному він визнає, переховуватися від суду наміру не має. Просила суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м'який - цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
29 вересня 2022 року ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою по 27 листопада 2022 року, мотивуючи існуванням на момент розгляду справи ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте до цієї дати судовий розгляд не може бути закінчений.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Москаленко проти України” зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.
У рішенні від 10 лютого 2011 року у справі “Харченко проти України” Європейський Суд з прав людини вказав на те, що тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості.
Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним особливо тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що не може бути перевірено судом на цій стадії судового розгляду, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів.
Суд враховує, що на даний час наявним є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений під страхом тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, може переховуватися від суду, тому суд погоджується з доводами прокурора про те, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що зумовлює продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Посилання прокурора у клопотанні на існування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинення ним інших кримінальних правопорушень, належними доказами прокурором не підтверджено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Правових підстав для зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 на більш м'який, зокрема, на цілодобовий домашній арешт, суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 177, 178, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 20 січня 2023 року та утримувати його в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити до Державної установи “Київський слідчий ізолятор” Міністерства юстиції України.
Ухвала суду підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1