Справа № 352/501/22
Провадження № 1-кп/352/174/22
30 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022091250000047 від 17.02.2022 р. по обвинуваченню :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, працюючого неофіційно на приватних новобудовах різноробочим, депутатом будь-якої ради не обирався, військовозобов'язаного, згшідно ст. 89 КК України не судимого, якому пам'ятку про права обов'язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України,-
Підсудний ОСОБА_5 , вчинив незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
В кінці 2021 року, ОСОБА_5 під час перебування у лісовому масиві неподалік
с. Хриплин, Івано-Франківської територіальної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області знайшов мисливський ніж, який за способом виготовлення клинка та руків'я відноситься до холодної зброї.
Після цього ОСОБА_5 переніс вказаний ніж до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , де зберігав та використовував його у побуті.
Надалі, 16.02.2022 року приблизно о 15.00 год, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого Законом дозволу, в порушення спеціального порядку набуття прав власності громадянами на окремі види майна, установленого Постановою Верховної ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХП «Про право власності на окремі види майна», розділу II Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 зі змінами та доповненнями, помістив згаданий мисливський ніж до наплічника та направився до лісового масиву, а саме у виділ 16, квартал 27 Марківецького лісництва, що в с. Марківці, Тисменицької територіальної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.
Цього ж дня, приблизно о 17.15 год. ОСОБА_5 , поблизу згаданого лісового масиву на дорозі був зупинений працівниками поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, яким добровільно видав мисливський ніж, який згідно висновку експерта, є контактною холодною зброєю колюче ріжучої дії.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті неправомірного діяння визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Свої неправомірні дії мотивує необізнаністю із криміналим законодавством. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок постійних переживань значно погіршився стан його здоров'я. Просить суд суворо його не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 КК України, так як він вчинив незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставин судом не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_5 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує і те, що останній згідно ст.89 КК України не судимий; його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; працюючи займається суспільно-корисною працею; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто являється особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має нерегулярний легальний дохід та міцні соціальні зв'язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.
Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставини, дані про особу винного, суд вважає, що підсудному слід призначити основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.
Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався, як і підстави для його обрання останньому на даній стадії процесу суд не вбачає.
Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України та призначити йому покарання - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі складає 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (код ЄДРПОУ - 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) - 1716,20 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судової експертизи холодної зброї.
Речовий доказ по даному кримінальному провадженні : ніж, що переданий до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно, після його проголошення.
Суддя ОСОБА_7