Справа № 352/700/22
Провадження № 1-кп/352/187/22
30 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022140040000035 від 25.04.2022 р. по обвинуваченню :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні тяжко хвора мама 1949 р.н., з середньою спеціальною освітою, військовозобов'язаного, проходячого військову службу за мобілізацією на посаді старшого стрільця стрілецього взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старший солдат, депутатом будь-якої ради не обирався, раніше не судимого, якому пам'ятку про права обов'язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 402 ч. 4 КК України,
Підсудний ОСОБА_4 вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчиненув умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
згідно Указу Президента України №64/2022 “ Про введення воєнного стану в Україні”, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
У зв'язку з цим, 03.03.2022 р. ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони) № 9 від 03.03.2022 р. старшого солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу даної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до статті 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Проходячи військову службу на вищевказаній посаді старший солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог бойового розпорядження Командувача угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №347 від 24.04.2022 року, з метою посилення ОУВ «Дніпро» ОСУВ «Хортиця», командиру військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони) необхідно з 25.04.2022 р. по 27.04.2022 р. здійснити переміщення особового складу 102 (обр) у напрямку Івано-Франківськ-Покровське Запорізької області та передачу 102 обр ТрО в оперативне підпорядкування командувачу ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Після чого, 24.04.2022 р. командиром військової частини НОМЕР_1 (102 обр) на шикуванні, особовому складу підрозділу, у тому числі старшому солдату ОСОБА_4 , доведено бойове розпорядження Командувача угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №347 від 24.04.2022 року.
Однак, 25.04.2022 р. приблизно о 09 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за мобілізацією, в умовах воєнного стану, будучи ознайомленим із бойовим розпорядженням Командувача угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №347 від 24.04.2022 року, з метою уникнення вибуття за межі Івано - Франківської області, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника-командира військової частини НОМЕР_1 .
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись, дав суду показання, в яких повністю підтвердив факт та обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок постійних переживань значно погіршився стан його здоров'я. Просить суд суворо його не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України, так як він вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчиненув умовах воєнного стану.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставин судом не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_4 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує і те, що останній до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; працюючи хоч і неофіційно, займається суспільно-корисною працею; одружений, на утриманні тяжко хвора мама 1949 року народження; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; тобто являється особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має нерегулярний легальний дохід та міцні соціальні зв'язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.
З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, даних про особу підсудного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудного норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, як і підстави для його обрання останньому на даній стадії процесу суд не вбачає.
Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 402 ч. 4 КК України та призначити йому покарання - у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного вироком судом основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 : обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.
Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, негайно, після його проголошення.
Суддя ОСОБА_6