29 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/17091/21
адміністративне провадження №К/9901/44200/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
під час розгляду в порядку письмового провадження справи № 640/17091/21 за заявою Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платників податків, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2021 року (головуючий суддя - Аблов Є. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Єгорова Н. М., судді: Сорочко Є. О., Федотов І.В.),
У червні 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» (далі - відповідач, ТОВ «АЛАКОР СІТІ»).
На обґрунтування вимог заяви ГУ ДПС посилалося на те, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, начальник Головного управління ДПС у м. Києві прийняв рішення від 17 червня 2021 року № 61092 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, підтвердження обґрунтованості якого здійснюється в судовому порядку.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, провадження у справі закрив.
Судові рішення вмотивовані тим, що заперечення відповідачем законності проведення перевірки, що в свою чергу стало підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, свідчить про наявність спору про право. Враховуючи, що ТОВ «АЛАКОР СІТІ» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними (справа №640/17177/21), це свідчить про наявність спору про право в цих правовідносинах у розумінні частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
При обґрунтуванні свого висновку суди попередніх інстанцій посилалися на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3469/17, від 14 листопада 2018 року у справі №818/907/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 816/284/17, від 31 серпня 2020 року у справі № 826/6013/16.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не містить положень про зупинення дії рішень контролюючого органу про проведення перевірки та про застосування адміністративного арешту у випадку їх оскарження в адміністративному або судовому порядку. Відмова у відкритті провадження лише на підставі звернення платника до суду з позовом про визнання незаконним та/або скасування наказу на проведення документальної перевірки нівелює встановлену законодавцем можливість оперативного реагування контролюючого органу на невиконання його законних вимог платником податків, та створює передумови для зловживання наданими платнику податків правами через затягування проведення перевірки шляхом не допуску уповноважених осіб контролюючого органу до її проведення.
Також ГУ ДПС звертає увагу на висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/19780/14, відповідно до якого оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, однак, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження.
Ухвалою від 25 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою ГУ ДПС на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів скаржника про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
14 червня 2022 року від ТОВ «АЛАКОР СІТІ» надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС, у якому відповідач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Колегією суддів визначено, що спірним у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав вважати факт оскарження наказу про проведення перевірки спором про право у розумінні частини четвертої статті 283 КАС України.
Під час касаційного перегляду встановлено наявність різної практики Верховного Суду з цього питання.
Так, у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3469/17, від 14 листопада 2018 року у справі №818/907/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 816/284/17, від 31 серпня 2020 року у справі № 826/6013/16 висловлено позицію про те, що незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах. При цьому, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права.
У постанові від 26 лютого 2019 року у справі №640/20138/18 також викладено правову позицію про те, що спір про право в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Однак, у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/19780/14 Верховний Суд висловив позицію про те, що оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, однак, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження.
Відступу від такого висновку в порядку, передбаченому статтею 346 КАС України, здійснено не було.
Колегія суддів враховує, що правовідносини у справах № 820/3469/17, №818/907/16, № 816/284/17, № 826/6013/16, № 804/19780/14 виникли у період чинності КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року, а у справі №640/20138/18 - після набрання чинності нової редакції КАС України. При цьому пункт 2 частини четвертої статті 283 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є ідентичним пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та встановлює, що підставою для відмови у прийнятті подання (до 15 грудня 2017 року) та/або відмови у відкритті провадження за заявою (з 15 грудня 2017 року) контролюючого органу є встановлення наявності з поданих до суду матеріалів спору про право.
У зв'язку з викладеним, висновки Верховного Суду, в тому числі й викладені у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/19780/14, згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України є такими, що підлягають врахуванню судами попередніх інстанцій під час розгляду аналогічних справ.
Здійснюючи касаційний розгляд справи № 640/17091/21, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд
Справу № 640/17091/21 за заявою Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАКОР СІТІ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платників податків - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко