30.11.2022
Справа № 482/1197/22
Номер провадження 3/482/763/2022
Іменем України
30 листопада 2022 року м. Нова Одеса
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Сергієнко С.А., за участю ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса, громадянина України, військовослужбовця ЗС України, займаючого посаду солдата-номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, -
Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення передбачене серії А7398 від 25 листопада 2022 року під час дії особливого періоду, солдат ОСОБА_1 не з'явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу з якого був виписаний 24.10.2022 року у пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , прибув на військову службу у пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 близько 11 години 27 жовтня 2022 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
ОСОБА_1 пояснив судді, що визнає, що з'явився на службу з лікувального закладу у пункт тимчасової дислокації своєї військової частини 27 жовтня 2022 року хоча формально був виписаний із лікувального закладу 24.10.2022 року, однак це було пов'язано з тим що йому у лікувальному закладі йому не видали всі належні документи у день виписки оскільки його був відсутній провідний лікар офтальмолог який займався його хворобою і його історію хвороби передали іншому лікареві, після отримання 26.10.2022 року документів які підлягали видачі йому при виписці із мед закладу він відразу з'явився до пункту тимчасової дислокації своєї військової частини.
Дослідивши матеріали справи, опитавши особу що притягується до адміністративної відповідальності суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, є не доведеною.
Стаття 7 КУпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Частина 1 статті 9 КУпАП передбачає, що адміністративним порушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правилами ст.ст.245,251,252,280КУпАПпередбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Судом враховується, що у Рішенні у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08 червня 1976 року, Європейський суд з прав людини сформував критерії (тест Енгеля), для визначення поняття «кримінальне обвинувачення». Для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством. При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією. Наприклад, обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції і т.д. Таким чином, протокол, що є предметом розгляду у цій справі є, з урахуванням «тесту Енгеля», кримінальним обвинуваченням, і суд має забезпечити гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції.
Частина 4 ст. 172-11 КУпАП передбачає відповідальність зокрема за нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу тривалістю до трьох діб вчинене в умовах особливого періоду.
Із досліджених судом доказів видно, що ОСОБА_1 був виписаний із лікувального закладу 24.10.2022 року і прибув на військову службу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 27.10.2022 року о 8:00 год.
Як вказує ОСОБА_1 у своїх поясненнях усі належні йому при виписці документи йому видали на руки лише 26.10.2022 року і він вжив усіх можливих заходів ля негайного повернення до місця служби і прибув туди 27.10.2022 року о 08:00 год.
Фактично, висновок посадової особи про вчинення адміністративного правопорушення ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення, а решта доказів, на які посилається посадова особа у протоколі є похідними від нього.Отримавши пояснення ОСОБА_1 які відповідають тим що ним було надано судді посадова особа не вжила заходів щодо перевірки наданих ним пояснень у відповідному лікувальному закладі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, а саме відсутній елемент складу адміністративного правопорушення - вина, яка не доведена матеріалами справи, так як він хворів та був направлений на стаціонарне лікування. Суд не має підстав не довіряти поясненням ОСОБА_2 , які не спростовуються жодними доказами.
З огляду на вищевказане провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу вказаного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 156, 252, 283, 284 КУпАП,
Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.
Суддя: Сергієнко С.А.