30 листопада 2022 року Справа № 480/6553/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/6553/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, і просить суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо розгляду звернення ОСОБА_1 протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розглянути та вирішити звернення ОСОБА_1 , про що письмово повідомити заявника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2022 позивач направив на електронну адресу відповідача звернення (рапорт) щодо вирішення питання про звільнення з військової служби, скріплений електронним цифровим підписом. Відповіді щодо результатів розгляду звернення позивач у встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" термін не отримав, питання про звільнення з військової служби залишилось не вирішеним.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправної та такою, що порушує його права.
Ухвалою суду від 10.10.2022 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 14.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що звернення позивача від 15.08.2022 надійшло на електронну адресу та зареєстровано за №7000р від 20.10.2022 і буде розглянуто у встановлений законом строк.
Крім того, щодо питання звільнення з військової служби, відповідачем зазначено, що обов'язковою умовою розгляд даного питання є подання рапорту з наданням підтверджуючих документів.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 27.07.2021 №42-ОС «Про особовий склад» майстер - сержанта ОСОБА_1 у зв'язку з проведенням організаційно - штатних заходів оголошених наказом НОМЕР_2 ДСК Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.04.2021 призначено інспектором прикордонної служби 1 категорії - інструктором кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », звільнивши з посади інспектором прикордонної служби 1 категорії - інструктором кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », згідно з підпунктом 6 пункту 93 Положення (на нижчу посаду - у зв'язку з проведенням організаційно - штатних заходів за неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця).
У подальшому позивачу наказом начальника загону від 26.03.2022 №128-ОС «Про особовий склад» призупинено військову службу та зараховано у розпорядження начальника загону у зв'язку із внесенням відомостей до ЄДРДР за №4202213161000027 від 06.03.2022 Луганською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 ККУ.
15.08.2022 позивач направив на електронну адресу відповідача звернення (рапорт) щодо вирішення питання звільнення з військової служби, скріплений електронним цифровим підписом.
Звернення (рапорт) щодо вирішення питання звільнення з військової служби від 15.08.2022, надійшло на електронну прошу відповідача та зареєстровано за №7000р від 20.10.2022.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозглянутого рапорту протиправною, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (далі - Положення).
Відповідно до п. 37 Положення за наявності передбачених законодавством підстав військовослужбовець має право достроково припинити (розірвати) контракт, звернувшись з письмовим рапортом щодо цього в порядку підпорядкування до посадової особи, уповноваженої приймати рішення про його звільнення з військової служби. Цей рапорт з необхідними для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця документами у двотижневий строк подається кадровим підрозділом уповноваженій на прийняття такого рішення посадовій особі.
Дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи військовослужбовця та його виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється у місячний строк з моменту подання ним відповідного рапорту.
Також, пунктом 279 Положення передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Таким чином, обов'язковою умовою для звільнення військовослужбовців є подання рапорту з наданням підтверджуючих документів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач має бажання звільнитись за підпункту «г» пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема:
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.
З огляду на вищевикладене, право на звільнення за сімейними обставинами позивач має на підставі закону і для реалізації цього права позивач відповідно до п. 37 Положення має прибути до місця розташування свого підрозділу, відпрацювати рапорт встановленим порядком по команді та додати відповідні підтверджуючі документи.
Після чого, у встановлений законом порядок рапорт розглядається та у разі наявності підстав для звільнення, позивач звільненяється зі служби.
Пунктом 270 Положення, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється, зокрема:
1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби;
Оскільки позивач має військове звання «майстер - сержант», тому у відповідності до підпункту 1 пункту 270 Положення рішення про його звільнення приймає начальник прикордонного загону.
Начальник органу охорони державного кордону має право видавати накази по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу).
У разі звернення військовослужбовця з рапортом щодо припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби, у відповідності до пункту 288 Положення кадровий підрозділ готує подання про звільнення.
Пунктом 292 Положення передбачено, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Відповідно до пункту 293,294 Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Не допускається виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби через звільнення в період його тимчасової непрацездатності та в період перебування військовослужбовця у відпустці.
Тобто, у разі видання наказу начальником органу охорони про звільнення військовослужбовця з військової служби в подальшому видається ще наказ про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача.
Таким чином, крім наказу про звільнення військовослужбовців, у відповідності до пунктів 292,293,294 Положення військовослужбовець має бути виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а для цього він має прибути до підрозділу.
Крім того, військовослужбовці звертаються до старших начальників відповідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХГУ дія якого поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Письмове звернення військовослужбовця до старшого начальника складається у формі рапорту, який є службовим документом і складається власноруч.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про звернення громадян», передбачено, що військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що із службових питань або з питань проходження військової служби, в тому числі, питання стосовно звільнення зі служби, позивач повинен звернутися рапортом (по команді) до свого безпосереднього начальника за місцем проходження служби, з обов'язковим долученням до рапорту підтверджуючих документів хвороби, в яких зазначено необхідність постійного догляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Адміністративний суд захищає громадянина від втручання у його основоположні права.
Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент їх звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У той же час, з матеріалів спрваи судом встановлено, що вказане звернення позивача було зареєстроване за №7000р від 20.10.2022 і, як зазначено відповідачем у відзиві, буде розглянуто у встановлені чинним законодавством строки розгляду звернення на час вирішення. Відтак, суд зауважує, що на час звернення до суду із даним позовом права позивача щодо розгляду вказаного звернення відповідачем порушені не були.
Отже, враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька