Справа №760/14479/16-к
1-кп/760/143/22
(повний текст )
21 листопада 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, дані про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090006132 від 26 травня 2016 р. та №12021105090001559 від 07.06.2021 року, -
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 4 грудня 2022 р. включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Обвинувачений та захисник проти продовження строку дії запобіжного заходу заперечували. Захисник вказав, що будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, оскільки прокурор не навів переконливих доказів необхідності тримання обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства.
Обвинувачений думку захисника підтримав повністю, зазначив про необхідність зміни йому запобіжного заходу на інший, що не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачують ОСОБА_5 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.
На даний час у суду немає достатніх доказів того, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу зменшилися. Так, ОСОБА_5 і досі може переховуватись від суду, може впливати на свідків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Обвинувачений обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, а тому судом враховано тяжкість та міру покарання покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
Крім того, розгляд кримінального провадження тільки розпочато, в судовому засіданні не допитані свідки та потерпілий, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на них.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Так, розглядаючи можливість застосування до ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, а також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та те, що обвинувачений розуміючи та усвідомлюючи невідворотність покарання, в разі якщо його вина буде доведена, може переховуватись від суду.
Суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалах Солом'янського районного суду м. Києва, якими ОСОБА_5 було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою суттєво зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у даній статті.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що інші запобіжні заходи, в тому числі і запобіжний захід у виді домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом з тим, оскільки запобіжний захід обвинуваченому вже обраний, то він підлягаю продовженню, а не обранню. Виходячи з цього, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Виходячи із зазначеного, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 із можливістю внесення застави в сумі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у сумі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620,00 грн.
Строк дії ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу - до 19 січня 2023 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошується 25 листопада о 14.30
Суддя ОСОБА_1