Справа №760/16977/22
1-кс/760/5632/22
24 листопада 2022 року слідчий суддя Солом'янський районний суд міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчої Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування № 12022100090002442 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2022, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Панасівка Зборівського району Тернопільської області, громадянина України, одруженого, працює неофіційно будівельником, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчої Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12022100090002442, дані щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідча зазначила, що з 24.02.2022 згідно Указів Президента України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України було введено та продовжено воєнний стан.
Встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим, маючі не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив та вчинив нове корисливе кримінальне правопорушення проти власності на території Солом'янського району міста Києва за таких обставинах.
Так, ОСОБА_4 , приблизно о 22:30 годині, 21.10.2022, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля кафетерію, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 2-А, де в цей час знаходився раніше не відомий йому ОСОБА_6 . Раптово між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 несподівано наніс декілька ударів кулаком правої руки в область щелепи та голови ОСОБА_6 , задавши останньому фізичного болю та нанісши тілесні ушкодження, при цьому перевіривши вміст кишень одягу та побачив, що в кишенях брюк останнього знаходяться грошові кошти в сумі 200 гривень та дві банківські картки. Від отриманого удару у ОСОБА_6 з правої руки випав на землю мобільний телефон марки «Redmi Note 7», і в цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного матеріального збагачення, ОСОБА_4 , перебуваючи поряд потерпілого ОСОБА_6 , повторно відкрито викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон «Redmi Note 7», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 3004,45 грн., в середині якого перебувала сім-карта мобільного оператора ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_3 , вартістю 150 гривень, на рахунку було 20 гривень, телефон знаходився у силіконовому чохлі, вартістю 46,33 грн., піднявши його з землі. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 наказав потерпілому ОСОБА_6 передати все цінне майно, яке останній має при собі, інакше ОСОБА_4 продовжить застосовувати фізичне насильство.
В свою чергу потерпілий ОСОБА_6 , сприймаючи погрозу ОСОБА_4 про застосування фізичного насильства, як реальну загрозу для свого здоров'я, дістав з кишені банківську картку «Приват Банк» № НОМЕР_4 та банківську карту «Sportbank» № НОМЕР_5 , які передав ОСОБА_4 .
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на повторне відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , утримуючи в своїх руках мобільний телефон «Redmi Note 7», який попередньо відкрито викрав у ОСОБА_6 , погрожуючи потерпілому фізичним насильством наказав останньому ввести свій пароль до мобільного додатку «Приват 24». В свою чергу потерпілий ОСОБА_6 , сприймаючи погрозу фізичним насильством ОСОБА_4 реальною, ввів пароль в мобільний додаток «Приват 24», після чого ОСОБА_4 в присутності потерпілого перерахував з картки ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2100 гривень, на свій банківський рахунок.
Після чого, діючи умисно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді спричинення матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі повторно, відкрито викрадене чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 5320 гривень 78 копійок.
08.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У клопотанні слідча зазначає, що підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення є зібрані в кримінальному провадженні докази.
Крім того, обґрунтовуючи клопотання, слідча зазначила, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, санкція за скоєння яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Разом з тим, слідча вказує на те, що відносно ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки, існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний буде: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин.
При цьому, слідча вказує, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти ризикам, зазначеним вище, що підтверджується вище викладеними обставинами.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому обставини та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Встановлено, що Солом'янським УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022100090002442 від 27.10.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Також, встановлено, що 08.11.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно в умовах воєнного стану.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в матеріалах, доданих до клопотання, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Тобто у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора та слідчого, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.
Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.
Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»).
При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано для даної стадії досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, фактичні обставини справи, встановлені станом на день розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до нього запобіжного заходу.
При цьому, прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, суд погоджується з прокурором та слідчим щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків та потерпілу сторону, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин.
Проте, суд не може погодитись із тим, що для даного випадку необхідним є застосування виняткового виду запобіжного заходу як тримання підозрюваного під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, такий як домашній арешт з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, цілком зможе запобігти встановленим ризикам.
Тому слідчий суддя, надавши оцінку поясненням учасників судового розгляду та матеріалам, що містяться разом з клопотанням, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме: наявність обґрунтованої підозри, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, особу підозрюваного, наявності постійного місця проживання в м. Києві, приходить до висновку, що клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню, а для підозрюваного достатнім буде застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи те, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке в свою чергу підтверджується доданими до клопотання матеріалами, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, заборонивши йому в період з 18.00 год. до 07.00 год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, уникати спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 177, 178, 181, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 206, 395 КПК України, -
Клопотання слідчої Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
У застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.00 год. до 07.00 год. наступної доби без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження, строком до 08.01.2023 включно.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
уникати спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії даної ухвали визначити до 08.01.2023 включно.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру м. Києва.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1