Кримінальне провадження № 1 кп-760/2060/22
Справа №760/5690/22
28 листопада 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 19.12.2021№ 12021100090003578, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, який працює організатором з постачання ФОП ОСОБА_8 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
18.12.2021, приблизно о 21 годині 43 хвилини, водій ОСОБА_7 , керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним, не завантаженим, автомобілем марки «КІА СЕЕD», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи із дворової території будинку № 21 по вул. Машинобудівній в м. Києві, мав намір здійснити маневр повороту ліворуч на головну дорогу проїзної частини вул. Деснянської в м. Києві, у темну пору доби, вологого, чистого, асфальтобетонного покриття.
Здійснюючи рух в напрямку вул. Деснянської в м. Києві, водій ОСОБА_7 , будучи неуважним, невірно зреагував на зміну дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушив вимоги пунктів 1.5; 2.3 б), д); 10.2 Правил дорожнього руху України та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка рухалась зліва на право відносно напрямку руху автомобіля по умовній лінії пішохідних тротуарів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримала середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний у судому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, що викладені у фабулі даного вироку, визнав повністю та дав пояснення, які відповідають фактичним обставинам провадження. Пояснив, що дійсно 18.12.2021, приблизно о 21 годині 43 хвилини, під час виїзду із дворової території будинку АДРЕСА_2 здійснив наїзд керованим ним автомобілем марки «КІА СЕЕD», д.н.з. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 .. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання отримала перелом суглоба ноги.
При цьому, щиро кається у вчиненому, повністю визнає усі обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинуваченні. Також, визнає час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, характер, локалізацію та тяжкість нанесених тілесних ушкоджень, встановлені в ході досудового розслідування. Зазначив суду, що жалкує про те, що сталося, просив вибачення у потерпілої.
Крім того, щодо розміру заподіяних збитків вказав, що цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_9 в результаті дорожньо-транспортної пригоди на суму 250 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та на суму 57 270 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заявлений потерпілою під час судового розгляду, визнає частково в частині завданої моральної шкоди, в розмірі 50 000 грн., яку він частково відшкодував останній у розмірі 10 000 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог вказав на його необґрунтованість та заявлені позовні вимоги саме на таку суму не відповідають дійсним обставинам провадження, а суму моральної шкоди, заявлену потерпілою, вважає завищеною. Також зазначив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». У зв'язку з тим, що розмір страхової суми є достатнім для відшкодування матеріального збитку в повному обсязі, просив відмовити потерпілій у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Незважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України доводиться, зібраними у кримінальному провадженні та перевіреними у судовому засіданні, належними та допустимими доказами, обсяг та порядок дослідження яких визначений з урахуванням думки учасників судового провадження.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні повністю підтвердила обставини дорожньо-транспортної пригоди 18.12.2021, приблизно о 22 годині, на виїзді із дворової території будинку АДРЕСА_2 та отримання нею тілесних ушкоджень. Також, в ході судового розгляду погодилась із характером, локалізацією та тяжкістю тілесних ушкоджень, встановлених висновком експерта №042-248-2022 від 23.02.2022.
Як цивільний позивач підтримала заявлений нею цивільний позов до ОСОБА_7 та вказала на обґрунтований нею розрахунок суми відшкодування матеріальної шкоди, що складається з витрат на лікування, транспортних послуг, а також витрат на відновлення здоров'я. Моральну шкоду оцінює в 250 000 гривень, у зв'язку із характером та тяжкістю отриманих тілесних ушкоджень, а також тривалістю та складністю відновлення здоров'я. Не зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована, просила визначений нею розмір шкоди стягнути з обвинуваченого.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.12.2021 із фототаблицею та схемою до нього, під час якого оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення (а.с.63-70, т.1);
- висновком судово-медичної експертизи №042-248-2022 від 23.02.2022, відповідно до якої на підставі наданої медичної документації, ОСОБА_5 в результаті ДТП заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої гомілки: уламкового перелому латерального виростка лівої великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків), що відноситься до середнього ступеня тяжкості (а.с. 79-85, т.1).
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені докази у їх сукупності, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер суспільної небезпеки ним скоєного, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як особа, ОСОБА_7 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, не одружений, працює, раніше не судимий, осудний, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Щире розкаяння у вчиненому та часткове добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій судом визнаються як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілої, захисту та державного обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, відношення до вчиненого, а також враховуючи те, що вчинений ним злочин віднесений до категорії нетяжких, згідно ст. 12 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
Разом з тим, враховуючи відношення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, враховуючи також думку потерпілої, яка просила не позбавляти останнього волі, суд дійшов до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов'язки згідно ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, крім зазначених вище обставин, враховує та бере до уваги наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, за наявності пом'якшуючих обставин, приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому основного покарання у вигляді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк.
Зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому такий вид та міра покарання, за глибоким переконанням суду, є необхідні й достатні для його перевиховання та виправлення, які можливі без ізоляції від суспільства, та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає не тільки тяжкості вчиненого, обставинам провадження, але і особі обвинуваченого, буде відповідати цілям покарання.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , третя особа ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд приходить до такого висновку.
Положеннями ч.2 ст.127 КПК передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Статтею 62 КПК передбачено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, цивільному позивачу ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду. З метою відшкодування цієї шкоди остання до початку судового розгляду звернулася з цивільним позовом в межах кримінального провадження. При цьому, в позовній заяві не було зазначено як цивільного відповідача страхову компанію. Під час судового розгляду цивільний позивач підтримала свій позов у повному обсязі та просила його задовольнити.
Крім того, після ознайомлення з цивільним позовом стороною захисту порушувалось питання з приводу залучення страхової компанії лише третьою особою, якою застраховано цивільну-правову відповідальність ОСОБА_7 , як цивільного відповідача, а суд позбавлений повноважень із власної ініціативи залучати у кримінальному провадженні іншого цивільного відповідача. Потерпіла, після роз'яснення судом вказаного права цивільного позивача на визначення кола учасників, відмовилась його змінювати.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що цивільний позивач пред'явила цивільний позов до обвинуваченого, а не до страховика завдавача шкоди, якого не було залучено у цьому кримінальному провадженні як цивільного відповідача.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2019 року (справа №164/221/18, провадження №51-5465км19).
Таким чином, суд вважає за необхідне роз'яснити цивільному позивачу, що в порядку кримінального судочинства за відмови в пред'явленні позову до страхової компанії як співвідповідача, суд позбавлений можливості розглянути вказаний позов, а тому вважає за необхідне в частині стягнення матеріальної шкоди залишити його без розгляду з метою забезпечення права позивача на відшкодування завданого збитку в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами і доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних і тому подібне), яких отримав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і тому подібне) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала закриту травму лівої гомілки: уламковий перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки (зі зміщенням уламків), садна обличчя, перенесла операцію, тривалий час перебувала на лікуванні, її психологічний та фізичний стан погіршився, змінився звичайний для неї спосіб життя.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд, враховуючи глибину, обсяг і характер душевних та психічних страждань потерпілої ОСОБА_5 , характер її немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення), тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попередньо стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної потерпілій до 50 000,00 грн.
Враховуючи, що визначений судом розмір моральної шкоди визнаний відповідачем ОСОБА_7 та частково, в сумі 10 000 грн. (а.с.117, т.1), відшкодований, суд вважає за необхідне стягнути з останнього на користь потерпілої різницю, в сумі 40 000 грн.
Долю речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.
Інші процесуальні питання можуть бути вирішені на стадії виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , третя особа ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково, а в частині стягнення матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 40 000 (сорок тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у зв'язку з проведенням автотехнічної експертизи в сумі 1372 гривні 96 копійки; за проведення судово-медичної експертизи - 2672 грн. 00 коп.
Речові докази:
- автомобіль марки КІА СЕЕD, д.н.з. НОМЕР_2 , - залишити в користуванні ОСОБА_10 , як власника.
На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Солом'янський районний суд міста Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1