23 жовтня 2007 р.
№ 3/169-2172
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Бучачагрохлібпром», м. Бучач Тернопільської області (далі -Товариство)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2007
зі справи № 3/169-2172
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ (далі -відділення виконавчої дирекції Фонду)
до Товариства
про стягнення 25 535, 06 грн.,
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.11.2006 в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено: з Товариства стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 25 535,06 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2007 первісну касаційну скаргу Товариства було повернуто скаржникові на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Товариство повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 14.06.2007 № 1152, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 29.11.2006 залишити без змін.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Проте в даній касаційній скарзі, яка подається вдруге, не зазначено, порушення або неправильного застосування яких саме норм матеріального чи процесуального права припустився, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції у розгляді даної справи, в чому конкретно полягало таке порушення або неправильне застосування та яким чином воно вплинуло на правову оцінку апеляційною інстанцією обставин справи.
Доводи касаційної скарги стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою зібраних у ній доказів, а також із запереченням доводів позивача зі справи; крім, того, у скарзі міститься посилання на недоведеність обставин, що стосуються встановлення вини водія Товариства у заподіянні шкоди.
Однак згідно із статтею 1117 ГПК України касаційна інстанція, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
До того ж за приписом частини другої статті 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускається посилання на недоведеність обставин справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пункті 6 цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.
Керуючись пунктом 6 частини першої та частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 зі справи № 3/169-2172 повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Бучачагрохлібпром».
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов