нп 2/490/1176/2022 Справа № 490/8926/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
22.11.2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва
в складі: головуючого судді - Гуденко О.А.
за участю секретаря - Савенко Є.В.,
без уачсті сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
18.11.2021 року ОСОБА_1 - Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 - Відповідач про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що з 04.07.2003 року Позивач перебував у шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , 2004 р.н. та сина ОСОБА_4 , 2006 р.н. На підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.08.2014 року шлюб між сторонами розірвано. За період шлюбу було набуто нерухоме майно, а саме чотирьох кімнатна АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано на Позивача. З 2016 року відповідачка залишила місце свого проживання та виїхала на постійне місце проживання до Республіки Польща, жодного разу з вказаного періоду не з'являється за місцем реєстрації, не приймала та приймає ніякої участі у догляді за квартирою та прибудинкової території, ніколи не сплачувала комунальні платежі, на теперішній час за відповідачкою виникла значна заборгованість по оплаті комунальних послуг. За місцем реєстрації відсутні особисті речі Відповідачки, жодних перешкод щодо проживання Відповідача за місцем реєстрації Позивачем не вчинялось. Оскільки Позивач є власником цілої частки квартири, то реєстрація відповідачки у квартирі перешкоджає Позивачу, як власнику розпоряджатися квартирою на свій розсуд, а тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 року було визначено головуючого по справі суддю Черенкову Н.П.
Ухвалою суду від 06.12.2021 року було відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду справи №490/8926/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 року було визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою суду від 15.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 05.10.2022 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву про проведення засідання без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, судові повістки надсилались на останню відому адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, та повертались у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання. Крім того, відповідач викликалась до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України.
Відповідно до ст. 128 ч. 11 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з неявкою позивача, відповідача, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали провадження, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінив за внутрішнім переконанням наявні докази у справі, які є належними, достовірними та допустимими, давши належну оцінку як кожного доказу окремо так достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.319 та ч.1 ст.321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що з 04.07.2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у сторін є дві неповнолітні дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.08.2014 року (справа №488/2245/14-ц) шлюб між сторонами було розірвано.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №25777016 від 19.08.2014 року ОСОБА_1 був власником цілої частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.05.2015 року, справа №490/8392/14-ц, за ОСОБА_2 було визнано право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09.07.2015 року вказане рішення суду залишено без змін.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2016 року, справа №490/9623/15-ц між сторонами було встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 . Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07.11.2016 року рішення суду було залишено без змін.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.11.2017 року, справа №490/7691/16-ц було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) починаючи з 05.12.2016 року до досягнення дітьми повноліття.
Актом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.09.2021 року, затвердженого начальником Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 передано в рахунок погашення боргу Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва від 18.10.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №1323, виданого приватним нотаріусом ММНО Нікітіним Р.В., ОСОБА_1 став власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Вказане свідоцтво зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №279754330 від 18.10.2021 року.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №282519018 від 02.11.2021 року, ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 .
Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.11.2021 року підтверджено, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2017 рок по теперішній час, її особистих речей в квартирі не має.
Відповідно до довідки ОСББ «Північний-3» ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги, в тому числі борги ОСОБА_2 .
Судом не встановлено поважності причин не проживання відповідача у квартирі, а також не встановлено фактів чинення перешкод з боку позивача або інших осіб у користуванні відповідачу квартирою.
Відповідно до положень ст.ст.317,319,321,391 ЦК України, якими передбачено зміст, порядок, захист здійснення права власності та його непорушність, враховуючи вищезазначені обставини, та те, що реєстрація відповідача в помешканні за вищевказаною адресою фактично перешкоджає в реалізації прав Позивача, як власника житлового приміщення, які підлягають відновленню, зокрема, і шляхом визнання особи такою, визнавши відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Таким чином, суд вважає, що вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.11,13,81,89,258-259,263-265,268, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2022 року.
Суддя Гуденко О.А.