17 жовтня 2007 р.
№ 2/1/1332
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ “Суднобудівний завод “Залів»
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року
у справі
№ 2/1/1332 господарського суду Запорізької області
за позовом
ВАТ “Суднобудівний завод “Залів»
до
Державного підприємства НАЕК “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС»
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явились
відповідача: Нагорний Р.С. -за довіреністю від 06.02.2007р.
Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 16.10.2007р. Осетинського А.Й. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В. та Уліцький А.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2007 року (суддя Немченко О.І.), залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2007р. (судді Мойсеєнко Т.В. -головуючий, Кагітіна Л.П., Колодій Н.А.), заяву ВАТ “Суднобудівний завод “Залів» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі №2/1/1332 залишено без задоволення.
В касаційній скарзі ВАТ “Суднобудівний завод “Залів» просить скасувати ухвалу та постанову і прийняти нове рішення, яким поновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання у справі №2/1/1332, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2001р. у справі №2/1/1332 з відповідача на користь позивача було стягнуто 892000грн. збитків. На виконання даного рішення суду 11.09.2001р. господарський суд Запорізької області видав наказ у даній справі, який був дійсним для пред'явлення до виконання до 11.12.2001р. Однак, позивачем зазначений наказ був втрачений, у зв'язку з чим останній звернувся в господарський суд Запорізької області з заявою про видачу дублікату наказу.
Господарським судом Запорізької області було винесено ухвалу від 08.10.2001р. про видачу позивачу дублікату наказу у справі №2/1/1332 від 11.09.2001р. та видано дублікат наказу.
Дублікат наказу позивач пред'явив до виконання, але виконавчий документ постановою ВДВС Енергодарського РУЮ від 04.01.2002р. на підставі п.2 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження» був повернутий стягувачу без виконання.
На момент видачі господарським судом наказу у даній справі, строк пред'явлення наказу до виконання, відповідно до ст. 118 ГПК України, був встановлений не більше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Приписами ст.22 Закону України “Про виконавче провадження» передбачені підстави переривання строку давності пред'явлення виконавчого документу до виконання. Однією з таких підстав є пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Даною нормою також встановлено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення вико навчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перер ви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
З урахуванням зазначеного строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви з дня повернення виконавчого документа позивачу закінчився 04.04.2002р.
Також судами встановлено, що позивач повторно не пред'явив наказ господарського суду від 11.09.2001р. у справі №2/1/1332 до виконання після повернення йому виконавчою службою цього наказу.
30.01.2007р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 11.09.2001 року у даній справі до виконання, тобто майже через шість років після спливу встановленого законом строку для його пред'явлення.
Відповідно до ст.119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Отже, для розгляду поданої позивачем заяви щодо поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, необхідно встановити факт пропущення такого строку, а також з'ясувати з яких причин такий строк пропущено.
Як встановлено судами, виданий позивачу наказ протягом встановленого строку не був пред'явлений до виконання. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не виявлено причин, які об'єктивно перешкоджали б позивачу пред'явити наказ суду до виконання.
Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання позивач зазначив зміну власника на підприємстві, відсутність своєї юридичної служби та розірвання договору з адвокатом. Однак, судами встановлено, що зміна власника на підприємстві відбулася у 2004році, про що свідчать відповіді Промінвестбанку про розподіл акцій. Відтак, об'єктивно ця причина не могла перешкоджати пред'явленню наказу до виконання з моменту повернення наказу виконавчою службою, як і інші причини зазначені позивачем у заяві.
За таких обставин, враховуючи, що причини пропуску встановленого строку не є поважними, суди попередніх інстанцій, з урахуванням вимог ст.119 ГПК України, обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви позивача.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки їм була надана вичерпна оцінка судами попередніх інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2007р. у справі №2/1/1332 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький