22 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/8911/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року (суддя І-ї інстанції Горбалінський В.В.) в адміністративній справі №160/8911/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Державної податкової служби України; Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання утриматись від вчинення дій,-
Позивач 28.06.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України; Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 27.06.2022 року №1534-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АБК ДНІПРО»;
- зобов'язати Державну податкову службу України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання ліцензій, виданих ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат ДНІПРО» №990102202100004, №990115202100003, №990108202100112, №04330308202201305, №990208202100084, №04330308202105607, №990209202200003, у зв'язку з не допуском посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що правовою підставою для прийняття наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вказано пп.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПКУ. Позивач наголошує на тому, що для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстави, передбаченої пп.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПКУ, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Проте, спірний наказ не містить посилання на будь-яку інформацію, відомостей та інших обставин. Крім цього, позивач наголошує, що оскаржуваний наказ не містить періоду, який буде перевірятися під час фактичної перевірки. Також позивач зазначає, що посилання на статтю 102 ПК України, яка визначає загальні строки давності та їх застосування, є недостатнім під час прийняття оскаржуваного наказу. Також зазначено, що провадження господарської діяльності позивача безпосередньо залежить від відповідних ліцензій, в свою чергу, підставою анулювання вищенаведених ліцензій є недопуск до проведення перевірки організованої на підставі оскаржуваного наказу. У зв'язку з чим, позивач вважає, що необхідно зобов'язати Державної податкової служби України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання вищенаведених ліцензій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ №1534-п від 27.06.2022 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АБК ДНІПРО», винесений Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ДПС у Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з'ясував всі обставини справи, на які посилався скаржник, як на підставу своїх заперечень, не надав їм належної оцінки та неповно дослідив наявні у справі докази. Апелянт зазначає, що оскаржуваний наказ містить всі необхідні дані та реквізити, зокрема посилання на період діяльності, який буде перевірятися, тобто порушенням вимог ст.81 ПК України щодо оформлення спірного наказу про проведення перевірки контролюючим органом не допущено. Крім того, апелянт вказує, що представника позивача було ознайомлено з наказом про проведення перевірки та відповідним направленням, проте представником позивача відмовлено в отриманні цього наказу та проставленні підпису в направленнях, а також відмовлено у допуску на території підприємства, у зв'язку з чим проведення фактичної перевірки позивача було неможливим. Зазначає, що у позивача відсутні законні підстави для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до частини другої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» зареєстровано юридичною особою 01.10.2009 року за адресою: 51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, вул.Царичанська, буд.168, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Основним видом діяльності позивача є 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний) (а.с. 11-12).
Відповідачі - Державна податкова служба України; Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.06.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області видано наказ №1534-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АБК Дніпро», в якому зазначено, що керуючись ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПКУ та на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, наказано провести фактичну перевірку ТОВ «АБК Дніпро» (код ЄДРПОУ 36710304) за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Тритузна, 203А, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів (а.с. 36-37).
В наказі зазначено, що період діяльності, який буде перевірятись: згідно ст.102 ПКУ та наказано розпочати перевірку з 27.06.2022 року, тривалістю не більше 10 діб.
На підставі вказаного наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області виписано направлення на проведення фактичної перевірки ТОВ «АБК Дніпро» №1910 та №1911 від 27.06.2022 року (а.с. 38-39).
27.06.2022 року у зв'язку з відмовою в допуску на територію ТОВ «АБК Дніпро» для проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт №1036/04-36-09-02/36710304, який направлено на адресу ТОВ «АБК Дніпро» - 51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт.Царичанка, вул.Царичанська, буд.168 (а.с. 85, 96).
Вважаючи наказ про проведення перевірки протиправним, позивач оскаржив такий наказ до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що в оскаржуваний наказ обґрунтований лише нормами Податкового кодексу України, без посилання на інформацію про конкретні порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Відповідачами не надано до суду першої інстанції відомостей, які б слугувати підставою для прийняття оскаржуваного наказу про проведення фактичної перевірки та не зазначено конкретних підстав призначення фактичної перевірки позивача. Крім того, спірний наказ не містить зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов'язковим за змістом абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.
Щодо вимог про зобов'язання ДПС України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання ліцензій, виданих ТОВ «АБК ДНІПРО» №990102202100004, №990115202100003, №990108202100112, №04330308202201305, №990208202100084, №04330308202105607, №990209202200003, у зв'язку з не допуском посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області до проведення перевірки до набрання законної сили рішенням суду по вказаній справі, суд першої інстанції зазначив, що на момент винесення рішення у справі, в матеріалах справи відсутні докази, що фактична перевірка контролюючого органу стосується діяльності ТОВ «АБК ДНІПРО» за ліцензіями №990102202100004, №990115202100003, №990108202100112, №04330308202201305, №04330308202105607, а тому відмовив у їх задоволенні.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Правовідносини з приводу видання наказу про проведення фактичної перевірки та вимоги щодо форми і змісту наказу про проведення перевірки, регулюються Податковим кодексом України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Згідно із пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, обов'язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Разом з тим, повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року по справі №640/21536/19, від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17 та від 02.12.2021 року по справі №120/3918/20-а.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний наказ №1534-п від 27.06.2022 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АБК ДНІПРО», винесений ГУ ДПС у Дніпропетровській області, містить лише посилання на норму Податкового кодексу України, а саме: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, як на підставу для проведення фактичної перевірки.
В той же час, у вказаному наказі не міститься посилання на інформацію про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального та не зазначено будь-яких посилань на конкретні підстави призначення такої перевірки.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в наказі будь-яких посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у зв'язку з чим такий наказ не може вважатися правомірним, а з огляду на приписи пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу не мають право приступати до проведення фактичної перевірки без наявності підстав для її проведення.
Вказані висновки апеляційним судом здійснені з урахуванням застосування зазначених норм права в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справах №120/5729/20-а та №120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а.
З огляду на вказані обставини є самостійними та достатніми підставами для визнання протиправним та скасування спірного наказу на проведення перевірки.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття наказу від 27.06.2022 року №1534-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «АБК Дніпро».
В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 308, 312, 315, 316, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/8911/22 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/8911/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак