22 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 280/12709/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року в адміністративній справі №280/12709/21 (головуючий суддя першої інстанції Чернова Ж.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Труботорг Інвест» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 17.12.2021 року (згідно поштової накладної) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.12.2021 року №47152 про віднесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення контролюючого органу №47152 від 02.12.2021 року не містить належної мотивації підстав і причин віднесення ТОВ «ТРУБОТОРГ ІНВЕСТ» до ризикових платників податків. Вказує, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» внесення скаржника до переліку ризикових платників перешкоджає провадженню господарської діяльності останнього з огляду на те, що оскаржуване рішення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Отже, наявність оскаржуваного рішення та, відповідно, перебування позивача у переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, по яким в подальшому приймаються рішення про відмову у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначена обставина безпідставно ускладнює господарську діяльність позивача та відносини з контрагентами, а отже оскаржуваним рішенням безпосередньо порушуються права позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.12.2021 року №47152 про віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБОТОРГ ІНВЕСТ» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРУБОТОРГ ІНВЕСТ» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповноті та неправильності дослідження доказів і встановлення обставин у справі. Рішення про включення позивача до переліку ризикових платників прийнято відповідно до положень Порядку №1165. Вказує, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення стали надані документи щодо виявлених ризиків по підприємству, а саме податкова інформація Вознесеньського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Запорізькій області та аналіз руху господарських операцій позивача. Зазначає, що внесення суб'єктом владних повноважень позивача до переліку ризикових не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Зауважує на дискреційності повноважень суб'єкта владних повноважень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Труботорг Інвест» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 39333484), зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.08.2014 року, номер запису 12241020000069755. Видами діяльності позивача згідно з КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами,водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний), код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
18.10.2021 року Комісією Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №39772 про відповідність ТОВ «ТРУБОТОРГ ІНВЕСТ» п.8 Критеріїв ризиковості платника податків платником податків та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних (а.с. 13).
Листом від 05.11.2021 року на запит позивача контролюючий орган повідомив про те, що за результатами проведеного аналізу даних ЄРПН, фінансової та податкової звітності за період січень-вересень 2021 року та наявних баз даних встановлено, що ТОВ «ТРУБОТОРГ ІНВЕСТ» здійснює реалізацію товарів (робіт/послуг), придбання яких відсутнє (а.с. 17-19).
24.11.2021 року позивачем завантажені через електронний кабінет платника податків письмові пояснення про виключення підприємства з переліку таких, що відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості з наданням документів, що підтверджується квитанцією №2 від 24.11.2021 року, повідомленням про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податків від 24.11.2021 року №1, документами довільного формату №1-15 (а.с. 20-23).
Рішенням Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області №47152 від 02.12.2021 року ТОВ «ТРУБОТОРГ ІНВЕСТ» включено до переліку ризикових платників за критерієм: п.8 Критеріїв ризиковості платника податків, а саме: у зв'язку із тим, що платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг,відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі (а.с. 24).
Не погодившись з рішенням контролюючого органу про відповідність підприємства критеріям ризиковості платника податків, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Посилання на «податкову інформацію» не свідчить про наявність ознак ризиковість здійснення господарської операції, що зумовило включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Вказане рішення не містить відомостей про здійснення податкового контролю: актів перевірок, копій документів, відповідей на запити, виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих таким платником податків, відсутність конкретних первинних документів, а тому таке рішення є необґрунтованим та безпідставним. Оскільки судом визнано протиправним рішення від 02.12.2021 року №47152, задоволенню підлягає і похідна вимога про зобов'язання у встановленому законом порядку виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Положеннями пп. 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що способами здійснення податкового контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно із пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (набрала чинності 01.02.2020 року) затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165). Цей порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Комісія регіонального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - Комісія).
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Згідно із пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Додатком №1 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема пунктом 8: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
При цьому, Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, форма якого містить обов'язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)».
Отже, з огляду на правову конструкцію п.8 Критеріїв та форми бланку у Додатку №4, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів, який розглядається судом, з урахуванням приписів ч.2 ст.77 КАС України податковий орган повинен довести наявність на час прийняття оскарженого рішення певної сукупності обставин:
- існування у податкового органу податкової інформації відносно позивача, відповідно до якої існує ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній;
- зазначена інформація стала відома контролюючому органу під час провадження ним поточної діяльності. При цьому, відомості про таку інформацію повинні зазначатись у рішенні податкового органу.
З аналізу наведених вище норм апеляційний суд дійшов висновку, що податковий орган може прийняти рішення про відповідність платника податків п.8 Критеріїв ризиковості не довільно у будь-який час та за будь-якою інформацією, а лише у випадку подання таким платником для реєстрації податкової накладної та лише щодо господарської операції, зазначеної в такій податковій накладній, що прямо передбачено у пунктах 5 та 6 Порядку № 1165.
Як зазначалось вище, в оскарженому рішенні вказано про відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податку та зазначено в графі «податкова інформація», що «платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі (а.с. 24).
Отже, всупереч приписам Порядку №1165 Комісією спірне рішення прийнято не за наслідками подання позивачем для реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування, що обов'язково має передувати моніторингу платника податку та господарської операції, за наслідками якої складено такі податкова накладна або розрахунок коригування.
Таким чином, Комісія безпідставно віднесла позивача до переліку ризикових згідно пункту 8 Критеріїв ризиковості, у зв'язку з чим рішення від 02 грудня 2021 року №47152 є протиправним і підлягає скасуванню, як правильно вирішив суд першої інстанції.
Стосовно посилань апелянта на те, що спірне рішення про визначення позивача таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, не є рішенням, яке тягне за собою виникнення негативних наслідків для підприємства, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до Додатку 4 Порядку №1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яка містить право адміністративного та судового оскарження для платника податку.
Також, абзацом 15 пункту 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Отже, Порядком №1165 передбачено, що рішення комісії про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в суді, що в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень відповідача з цього приводу.
Крім того, Порядком №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку у разі віднесення платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, створює перешкоди у здійсненні платником його господарської діяльності.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 20.11.2019 року у справі №480/4006/18, від 03.03.2020 року у справі №240/3665/19, від 27.08.2019 року у справі №540/2077/18, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у вказаних справах правова позиція викладена стосовно норм Порядку №117, який був чинним до 31.01.2020 року включно.
У справі, що розглядається, правовідносини сторін врегульовані проаналізованим вище Порядком №1165, який істотно відрізняється від Порядку №117 в частині встановлення відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Зокрема, істотні відмінності полягають саме у тому, що право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».
Отже, Порядок №1165, який був чинним на час прийняття спірних рішень відповідачів, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/ невідповідність платника податку критеріям ризиковості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №340/474/20, від 5 січня 2021 року у справі №640/10988/20, від 5 січня 2021 року у справі №640/11321/20, від 22 липня 2021 року у справі №520/480/20.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття податковим органом рішення про віднесення до переліку ризикових платників податків безумовно впливає на права та інтереси позивача, а тому останній відповідно до статті 5 КАС України має право на звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення і на судовий захист шляхом визнання такого рішення протиправним і його скасування.
Стосовно посилання відповідача на дискреційні повноваження податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права. Згідно із ч.1, ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Толдер проти Сполученого Королівства». Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-ІІ).
У даному випадку позовна вимога щодо зобов'язання виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у Постановах від 24.07.2018 року у справі № 806/2254/15, від 01.03.2018 року у справі № 826/22282/15, від 29.03.2018 року у справі № 816/303/16, від 13.06.2018 року у справі № 815/6768/15.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішень від 02 грудня 2021 року №47152 про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скаргх, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року в адміністративній справі №280/12709/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року в адміністративній справі №280/12709/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак