Справа № 583/517/21 Номер провадження 11-кп/814/2347/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 листопада 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12020200060000525 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, не одруженому, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , судимому,
обвинуваченому за ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 25.11.2022 включно.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується за ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, а саме: у тому, що він 11.09.2020 перебуваючи в домогосподарстві по АДРЕСА_2 , де розпивав алкогольні напої з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ніч на 12.09.2020, користуючись станом сильного алкогольного сп'яніння ОСОБА_8 , внаслідок якого останній не міг чинити активного опору, з метою усунути перешкоду у вигляді ОСОБА_8 для вступу у статеві відносини з ОСОБА_9 , використавши в якості петлі ремінь від сумки, здавив ним шию ОСОБА_8 та потягнув угору, тримаючи так близько 20 секунд, після чого поклав тіло ОСОБА_8 на ліжко. В результаті дій ОСОБА_7 настала смерть ОСОБА_8 .
Надалі ОСОБА_7 , розуміючи, що скоїв вбивство, діючи з метою приховання своєї участі в його скоєнні, здійснив інсценування самогубства ОСОБА_10 . А саме, виготовив зашморг, зв'язавши між собою два ремені від сумок, який накинув на шию ОСОБА_8 , при цьому інший кінець ременя прив'язав до розміщеної під стелею металевої труби системи опалення будинку. Підтягнувши тіло ОСОБА_8 до стіни, ОСОБА_7 надав йому вигляд самоповішення в положенні сидячи.
Також в ніч з 11.09.2020 на 12.09.2020, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою задоволення своєї статевої пристрасті направився до іншої кімнати будинку, де на ліжку в стані алкогольного сп'яніння перебувала ОСОБА_9 , та вступив з нею в статеві відносини.
Потім на ґрунті ревнощів, перебуваючи в спальній кімнаті будинку по АДРЕСА_2 , кулаками обох рук завдав ОСОБА_9 , яка знаходилася в положенні лежачи на ліжку обличчям догори, завдав щонайменше 7 ударів в обличчя, спричинивши внаслідок цих дій ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась дифузним крововиливом під м'яку мозкову оболонку в результаті чого настала смерть ОСОБА_9 .
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду, тому дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов безпідставного висновку, про наявність ризиків, так як вони не обгрнтовані, а сама по собі тяжкість не може бути підставою для продовження строку запобіжного заходу.
При цьому суд не вирішив питання про призначення альтернативного запобіжного заходу.
В судовому засідання не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12020200060000525 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України. В судовому засіданні 27 вересня 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.11.2022 включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на обґрунтованість підозри та те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_7 , а саме особливо тяжких, за які передбачено покарання до довічного позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершено, суд дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати. При цьому, суд обґрунтовано послався на можливе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, оскільки відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
Суд правильно врахував те, що обвинувачений на даний час не працює, не має міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти життя та здоров'я іншої особи, після звільнення з місць позбавлення волі висновки не зробив та знову вчинив особливо тяжкі злочини проти життя та здоров'я двох осіб, а також те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Тобто, стороною захисту не наведені переконливі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя, тобто із застосування насильства, суд правильно, пославшись на ч.4 ст. 183 КПК України, не визначав обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4