Справа № 278/1856/22
22 листопада 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , про усунення перешкод шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані відповідачі, але не проживають у ньому. Факт реєстрації місця проживання відповідача у згаданому житловому приміщенні порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, остання позбавлена можливості оформити субсилію на послуги ЖКГ.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд позбавити відповідачів права користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
У засідання належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учасники справи або їхні представники не з'явились, у зв'язку з чим розгляд здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника; позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 70).
Відповідач також подала заяву про розгляд справи без її участі; позовні вимоги визнала. Повідомила, що 30.11.2021 року вона з дітьми перетнула кордон України (а.с. 68).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.09.2005 року (а.с. 5) ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів № 309390345 від 09.09.2022 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).
Ріщенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14.02.2022 року (а.с. 10-11) шлюб укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.
Перебуваючи у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36, 37).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 849/03.1.10 від 08.07.2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; разом зареєстровані за даною адресою: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 15).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання у спірному будинку від 11.07.2022 року (а.с. 12) під час обстеження житлово-побутових умов в будинку ознак проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та колишньої дружини ОСОБА_2 не виявлено. Зі слів ОСОБА_6 , колишня дружина з дітьми у даному помешканні не проживає із грудня 2019 року.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачене право власника житлового будинку, квартири використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування даним житлом у випадку відсутності члена сім'ї без поважних причин більш ніж один рік, якщо інше не встановлено угодою між ним та власником житла або законом.
У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі N 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі N 753/481/15-ц (провадження N 6-13113цс16), від 09 жовтня 2019 року у справі N 695/2427/16-ц, (провадження N 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі N 523/12186/13-ц (провадження N 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що тривале не проживання відповідачів, які не пов'язані спільним побутом з позивачем у належному останній житловому приміщенні, має істотне значення, оскільки створює перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпоряджання майном, у зв'язку з чим, дослідивши питання дотримання балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідачів на користування будинком, враховуючи визнання позову відповідачем, яка діє також в інтересах своїх дітей, беручи до уваги те, що відповідач з дітьми добровільно покинула спірний житловий будинок, вважає за потрібне визнати останніх такими, що втратили право користування належним позивачу житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, ЦПК, ст. 391, ч. 2 ст. 406 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , про усунення перешкод шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2022 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. М. Дубовік