Справа № 274/8096/21
Провадження № 2/0274/203/22
Іменем України
"22" листопада 2022 р. м. Бердичів
в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,
з участю секретаря Дерманської О.В.,
представника позивачка ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
1. Описова частина
28.12.2021 ТОВ"ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" звернулось з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за спожитий природний газ в сумі 11 382, 55 грн та судові витрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є побутовим споживачем природного газу, що поставлявся за адресою: АДРЕСА_1 .
Правовідносини між ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" та відповідачем врегульовані шляхом укладення типового публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам природного газу.
ОСОБА_2 у період з 01.02.2016 по 30.11.2021 несвоєчасно і в неповному розмірі здійснював оплату за спожитий природний газ, у зв'язку із чим утворилась заборгованість перед ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" у сумі 11382,55 грн.
Відповідач проти позову у судовому засіданні заперечив, мотивуючи, що у квартирі АДРЕСА_2 він не проживає із розлучення з дружиною, а це із жовтня 2015 року. Він переїхав проживати в село Великі Коровинці у житло, яке купив. У цій квартирі залишилася проживати його дружина та діти. В подальшому його було за рішенням суду знято із реєстрації. Квартира не була приватизована. Газопостачанням він не користувався та за цей період не оплачував послуг.
Заяви, клопотання , інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження (а.с. 35).
Ухвалою суду від 19.10.2022 у задоволенні клопотання ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" про залучення співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов, мотивуючи тим, що відповідач при припиненні користування послугами газопостачання не повідомив ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" за 20 днів про залишення житла, що зобов'язаний був зробити у відповідності до п. 7 розділу ІІ Правил постачання природного газу.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, оскільки не користувався послугами газопостачання із жовтня 2015 року.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до розрахунку споживання природного газу ТОВ "Житомиргаз збут" ОСОБА_2 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . 30.06.2015 на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Розмір боргу станом на 01 грудня 2021 року складає 11382, 55 грн. Вказаний борг ОСОБА_2 нараховано за період 01.02.2016 по 30.11.2021 (а.с. 12-16 ).
Згідно довідки, виданої старшим менеджером із збуту Бердичівського відділу продажів ТОВ "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" ОСОБА_6 споживачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 надаються послуги з постачання природного газу (а.с. 13).
Відповідно до фінансового стану абонента ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , за підписом головного бухгалтера ОСОБА_7 сума боргу із лютого 2016 року до листопада 2021 року складає 11 382,55 грн. За цей період було нараховано 19529, 44 грн, сплачено 6077,78 грн (14-16).
Типовий договір постачання ТОВ «Житомиргаз збут» природного газу побутовим споживачам опублікований в газеті «Житомирщина» від 22.12.2015 № 136 ( а.с. 26-28).
Відповідно до постанови від 21.04.2017 № 527 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39577504) було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України (а.с. 17-20).
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 він 02.10.2019 знятий із реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79).
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано відповідно до рішення Бердичівського міськрайонного суду від 09.10.2015 (а.с. 82).
Відповідно до договору купівлі-продажу він 04.11.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 купили у ОСОБА_10 житловий будинок та присадибну земельну ділянку в АДРЕСА_3 (а.с. 87-88).
Відповідно до копії акта старости Великокоровинецького старостинського округу №12 від 09.09.2022 ОСОБА_2 із 2016 року проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 (а.с. 83).
Згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду від 25.11.2016 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, було задоволено позов ОСОБА_2 про його вселення у житло за адресою: АДРЕСА_1 . В ході розгляду справи судом було досліджено акт МК ВЖРЕП № 7, відповідно до якого із 2015 року ОСОБА_2 не проживає у житлі. Допитана ОСОБА_11 , дочка сторін пояснювала, що між батьками існують неприязні відносини, після розірвання шлюбу вони замінили вхідні двері від квартири, ключі батькові не дають, бо не бажають, щоб він із ними проживав. Позивачка згідно позову зазначала про непроживання ОСОБА_2 у житлі із 10.10.2015 (а.с. 84-86).
Із рішення Бердичівського міськрайонного суду від 02.10.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що рішення суду про вселення ОСОБА_2 від 25.11.2016 не було реалізоване та ОСОБА_2 не вселився в спірне житло, проживає у с. Великі Коровинці (а.с. 103-105).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житлі за адресою: АДРЕСА_1 в період із 01.02.2016 до 01.11.2021 зареєстровані ОСОБА_3 , 1957 р.н., ОСОБА_4 , 1981 р.н., ОСОБА_5 , 1990 р.н. (а.с. 96).
Норми права, які застосовані судом
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно пунктів 2, 3 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 ( далі Правила № 2496) договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Постачальники зобов'язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ побутовим споживачам (далі - постачальник із спеціальними обов'язками), додатково розміщують редакцію договору в друкованих виданнях, що публікуються в межах їх території ліцензованої діяльності.
Пунктом 32 Правил № 2496 передбачено, що побутовий споживач природного газу зобов'язаний: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору...
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону У країни «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одною місяця, з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. 7 Роздіду ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює
державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом споживач зобов'язаний повідомити постачальника та Оператора ГРМ/ГТС не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом та надати заяву про розірвання договору і здійснити оплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до вказаного споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитого об'єктами газоспоживання природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів. Договір постачання природного газу з новим споживачем укладається після розірвання договору із споживачем, який звільняє приміщення.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
За положеннями статей 77, 79-81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз доводів сторін, висновки суду
Наявними у справі доказами, а це рішеннями суду від 02.10.2015 про розірвання шлюбу, від 25.11.2016 про вселення, та від 02.10.2019 про визнання втративши право на користування житлом, а також договором купівлі-продажу житла у с. Великі Коровинці від 04.11.2015 доведено, що із моменту розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто із жовтня 2015 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 не являється власником зазначеного житла та станом на 02.10.2019 квартира не була приватизована.
Типовий договір постачання ТОВ «Житомиргаз збут» природного газу побутовим споживачам опублікований в газеті «Житомирщина» від 22.12.2015. Тобто, на час опублікування договору відповідач уже не проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той час не була приватизована та він не був користувачем послуг із газопостачання за зазначеною адресою.
Тобто, відсутні підстави вважати, що договір про постачання ТОВ «Житомиргаз збут» природного газу побутовим споживачам був акцептований відповідачем та між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, пов'язані з наданням позивачем послуг по постачанню природного газу.
Сума боргу за надання послуг із газопостачання виникла за період із лютого 2016 року до листопада 2021 року, тобто у період коли відповідач не користувався зазначеним житлом.
Той факт, що на відповідача автоматично, із початком надання послуг із газопостачання побутовим споживачам ТОВ «Житомиргаз збут», тобто з 30.06.2015 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 про надання послуг із газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 не свідчить про обов'язок ОСОБА_2 сплачувати комунальні послуги оскільки він отримував послуг та не був стороною договору постачання природного газу.
Також суд зазначає, що відповідач не зобов'язаний був повідомляти постачальника та Оператора ГРМ/ГТС не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом, оскільки Правила постачання природного газу, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 набрали чинності 27.11.2015, тобто коли відповідач уже не проживав у квартирі через відсутність у нього ключів.
У спірному житлі в період із 01.02.2016 до 01.11.2021 були зареєстровані ОСОБА_3 , 1957 р.н., ОСОБА_4 , 1981 р.н. та ОСОБА_5 , 1990 р.н., які за умови їх проживання у квартирі мають нести витрати по постачанню природного газу.
Оскільки відповідач не користувався послугами із постачання природного газу, він не є власником житла, не укладав договору щодо постачання природньоого газу, на нього не може бути покладено обов'язку оплати таких послуг. За наведених підстав у задоволенні позову належить відмовити.
Розподіл судових витрат
Так як у задоволенні позову відмовлено, підстави для компенсації судових витрат позивача відсутні.
Керуючись статтями 7-10, 13, 141, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ", МФО 311647, ідентифікаційний код 39577504, знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Перемоги, 10.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 27.11.2022.
Суддя І.Ю. Хуторна