Справа №463/4742/22
Провадження №2/463/1283/22
29 листопада 2022 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.10.2013 року у розмірі 70485,65 гривень та судового збору.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.10.2013 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому змінювався. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому станом на 25.04.2022 року заборгованість за кредитним договором становить 70485,65 гривень, з яких: 52233,53 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 18252,12 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 70485,65 гривень, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.
Позовна заява поступила до суду 05.07.2022 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28.07.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Одночасно, визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень, а також відмовлено у клопотанні представника позивача про розгляд справи без виклику сторін.
У зв'язку з неявкою учасників справи, ухвалами суду від 23.08.2022 року, 27.09.2022 року та 31.10.2022 року судові засідання відкладено на 27.09.2022 року, 31.10.2022 року та 29.11.2022 року відповідно.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з тим, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи всіма можливими засобами. Відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача, ухваливши заочне рішення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу 29.11.2022 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.10.2013 року, відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, підписав надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» та отримав кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок. В анкеті-заяві позичальника відсоткова ставка не зазначена (а.с.24).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на сайті www.privatbank.ua (а.с.25-55).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування, розмір кредитного ліміту змінювався. 31.10.2013 року розмір кредитного ліміту становив 2000,0 гривень. В подальшому, 02.06.2018 року кредитний ліміт становив 25500,0 гривень. 01.08.2018 року розмір кредитного ліміту зменшено до суми 0,00 гривень (а.с.22).
Відповідно до виписки за договором № б/н від 24.10.2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 70485,65 гривень (а.с.9-21, 67-97).
На виконання умов кредитного договору позивач видав відповідачу відповідну кредитну картку, термін дії якої завершився у квітні 2022 року (а.с.23).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.24).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.10.2013 року, посилався на Умови і правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів справи і які розміщені на сайті www.privatbank.ua (а.с.25-55).
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Більше того, у Анкеті - заяві від 24.10.2013 року підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді заборгованості за простроченими відсотками.
Натомість, АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу кредитної картки, здійснивши нарахування з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD».
Так, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПриватБанк», що не має правового значення для вирішення даного спору.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.10.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.07.2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24.10.2013 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна наведеним вище висновкам суду правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17), яка відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, до задоволення підлягає лише позовна вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а вимогу про стягнення заборгованості за простроченими відсотками слід відхилити, оскільки ніщо в матеріалах справи не свідчить про те, що сторони узгодили розмір і порядок нарахування відсотків.
Згідно представленого розрахунку позивача станом на 25.04.2022 року заборгованість за кредитним договором становить 70485,65 гривень, з яких: 52233,53 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 18252,12 гривень - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.9-21).
Відтак, враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору, заборгованість за кредитним договором у розмірі 52233,53 гривень (тіло кредиту) слід стягнути в примусовому порядку.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1838,55 гривень.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд,-
позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2013 року у розмірі 52233,53 гривень (п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять три гривні 53 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1838,55 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д (адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50), код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя Грицко Р.Р.