28.11.2022
ЄУН № 337/3780/22
Провадження 2/337/1901/2022
про повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням
ухвали про залишення позову без руху.
28.11.2022 року Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Салтан Л.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про спонукання виконати певні дії
10.11.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про спонукання виконати певні дії, в якому просить зобов'язати відповідача зняти утеплення з панелі її квартири до рівня між панельного шву, а побиті ним панелі привести до первісного стану.
Ухвалою судді від 11.11.2022 року зазначена позовна заява залишена без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175,177 ЦПК України,оскільки у позовні заяві не зазначено повне найменування відповідача - відсутні дані про його народження, місце проживання, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; відсутня ціна позову / чи відсутні відомості про те, що позов носить немайновий характер, не викладений зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; не викладені обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини; відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відсутній перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; відсуне підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, позов поданий без жодних додатків та в одному екземплярі, до позову не додано доказів сплати судового збору або доказів звільнення від сплати судового збору. позивача повідомлено про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
28.11.2022 року надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона повідомляє, що вона звернулася за захистом своїх прав до органів поліції, тому щоб отримати документи, зазначені в ухвалі суду їй потрібен час.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до наступних висновків:
У п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009 року №2 позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК ( у редакції Закону №1618-15 ). У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК (у редакції Закону № 1618-15) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
При цьому суд не повинен тлумачити положення ст.185 ЦПК України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя, адже наведене неодноразово було предметом розгляду у Європейському суді з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
При цьому слід взяти до уваги також висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 року в справі “Ашингдейн проти Сполученого Королівства” та від 13.02.2001 року в справі “Кромбах проти Франції”, в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 року в справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 року в справі “Наталія Михайленко проти України” ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні “Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини” (рішення від 12 липня 2001 року п.44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу відповідно до ухвали суду у встановлений строк.
За таких обставин, вважаю, що у встановлений суддею строк позивачем не виконані вимоги суду, викладені в ухвалі, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст.185, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про спонукання виконати певні дії - визнати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.
Суддя: Л.Г. Салтан