Дата документу 23.11.2022
Справа № 334/3320/15-ц
Провадження № 6/334/109/22
23 листопада 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Півень М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач Державна іпотечна установа, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві у праві виїзду за межі України, застосоване до нього ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2017 року. В заяві зазначив, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу було накладено у зв'язку з наявністю виконавчого провадження №49871102, яке було відкрите на підставі виконавчого листа про стягнення з нього на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором від 25.07.2008 року в сумі 93745,27 доларів США, та пені у сумі 981764,79 грн., витрат по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн. Посилаючись на погіршення стану здоров'я, встановлення ІІ групи інвалідності, яке складно отримати на території України в умовах воєнного стану, просив скасувати раніше накладене тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. Також зазначив, що тимчасова заборона накладалася по виконавчому провадженню, яке на даний момент завершене. Житловий будинок, на придбання якого отримувався кредит, є предметом іпотеки, раніше виставлявся на торги, але проданий не був, внаслідок чого кредит залишається забезпеченим заставою нерухомого майна, на яке можу бути звернуте стягнення.
В судове засіданні представник заявника адвокат Ярошенко О.О. не з'явився, надав заяву про розгляд без його участі, просить заяву задовольнити. Також надав письмові пояснення, що ОСОБА_1 має дохід, а саме отримує пенсію по інвалідності, також отримує заробітну плату. ОСОБА_1 має бажання виїхати на лікування, оскільки страждає на цукровий діабет, та, як наслідок, на ряд супутніх захворювань. Медичними документами підтверджується необхідність стаціонарного лікування. Залишати Україну назавжди не планує.
Представник стягувача Державної іпотечної установи, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд даної заяви без його участі та надав відзив на заяву. У відзиві зазначив, що просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення. Так ОСОБА_2 не допускав державного виконавця та стягувача на територію іпотечного майна, самовільно зменшив площі іпотечного майна, здав іпотечне майно в оренду без згоди іпотекодержателя. Також надав Інформацію про виконавче провадження №62709788, яке відкрито 06.08.2020 року за виконавчим листом № 334/3320/15-ц від 17.12.2015 року. Виконавчий лист надісланий 03.08.2020 року .
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що у провадженні відділу перебувало виконавче провадження №49871102, яке було відкрите 20.10.2016 року. В межах вказаного виконавчого провадження було проведено опис та арешт нерухомого майна, яке належить боржнику, а саме земельної ділянки та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене нерухоме майно неодноразово виставлялося на електронні торги, організатором яких було ДП «СЕТАМ», проте майно не було реалізовано на третіх електронних торгах. Державній іпотечній установі було запропоновано залишити за собою предмет іпотеки. Пропозиція була отримана 27.03.2020 року. У зв'язку з ненадходженням відповіді від Державної іпотечної установи та відсутністю іншого майна, на яке можу бути звернуто стягнення, виконавче провадження №49871102 було завершене постановою від 16.04.2020 року, а виконавчий лист повернуто стягувачу.
Розглянувши заяву боржника про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, дослідивши всі представлені докази в сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а якщо він має паспорт, то йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов'язань.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Статтею 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення, або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, і саме з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України.
Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя 16.06.2015 року по справі № 334/3320/15-ц, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25.07.2008 станом на 10.02.2015: 66908,15 доларів США - строкова заборгованість по кредиту, 1257,31 доларів США - строкова заборгованість по процентам, 25579,81 - прострочена заборгованість по процентам, а всього 93745,27 доларів США, та пені за період з 10.02.2014р. по 10.02.2015 у сумі 981764,79 грн.
Рішення набрало законної сили 20.11.2015 року.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області№49871102 від 20.01.2016 року було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 334/3320/15-ц .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2017 року задоволено подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх обов'язків за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя, за яким видано виконавчий лист №334/3320/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25.07.2008р. станом на 10.02.2015р.: 66908,15 доларів США строкова заборгованість по кредиту, 1257,31 доларів США строкова заборгованість по процентам, 25579,81 прострочена заборгованість по процентам, а всього у розмірі 93745,27 доларів США, та пеня за період з 10.02.2014р. по 10.02.2015р. у сумі 981764,79 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.
27.03.2017 Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено листом № 64/В-3070 ОСОБА_1 початок виконання ДПС України з 13.03.2017 року ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2017 року за № 334/3320/15-ц про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за меді України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 по справі №334/3320/15-ц замінено стягувача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №334/3320/15-ц, виданого 17.12.2015 Ленінським районним судом м. Запоріжжя правонаступником - Державною іпотечною установою, код ЄДРПОУ 33304730.
З метою виконання виконавчого провадження державним виконавцем було проведено опис та арешт майна, що належить боржнику, а саме земельна ділянка площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1
Зазначене майно було передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, але не було реалізовано на трьох електронних торгах за стартовою ціною 112000,0 грн. (вартість майна на трьох електронних торгах).
Листом від 24.01.2020 року стягувачам було запропоновано залишити за собою в рахунок погашення боргу нереалізоване майно боржника, земельна ділянка площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 .
Станом на 16.04.2020 року письмового повідомлення про намір залишити за собою нереалізоване в установленому порядку майно боржника в рахунок погашення боргу до державного виконавця не надходило.
З метою виконання виконавчого провадження державним виконавцем було проведено опис та арешт майна, що належить боржнику, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 220,3 кв.м.
Зазначений житловий будинок було передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, але не було реалізовано на трьох електронних торгах, організатором яких було ДП «СЕТАМ». Відповідно до протоколу проведення третіх електронних торгів №468552 від 04.03.2020 р. житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 220,3 кв.м. не було реалізовано на третіх електронних торгах за стартовою ціною 958300,0 грн. (вартість майна на трьох електронних торгах).
Державній іпотечній установі було запропоновано залишити за собою в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням №49871102, нереалізоване майно боржника житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 220,3 кв.м.
Згідно даних рекомендованого поштового відправлення та роздруківки офіційного сайту «Укрпошта» лист від 18.03.2020 року за вих. №4598-6-03.1 Державною іпотечною установою було отримано 27.03.2020 року.
Станом на 16.04.2020 року письмового повідомлення про намір залишити за собою нереалізоване в установленому порядку майно боржника в рахунок погашення боргу до державного виконавця від Державної іпотечної установине надходило.
16.04.2020 року державним виконавцем було повернуто виконавчий лист №334/3320/15-ц виданий 17.12.2015 року Державній іпотечній установі.
Отже виконавче провадження №49871102., в межах якого було накладено тимчасову заборону на виїзд боржника ОСОБА_1 за межі України, було завершене.
Відповідно до Інформації про виконавче провадження №62709788, яке відкрито 06.08.2020 року за виконавчим листом № 334/3320/15-ц від 17.12.2015 року, виконавчий лист надісланий 03.08.2020 року та перебуває на виконанні. На даний час арештовано та описано майно боржника житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 220,3 кв.м.
З доданих заявником до матеріалів справи документів вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням та довідкою до акту огляду МСЕК. Інвалідність встановлена 16.08.2022 року до 16.08.2024 року. Безпосередньо у довідці МСЕК комісією рекомендоване стаціонарне лікування. З довідки Центру сімейної медицини від 12.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 страждає протузії та екструзії дисків хребта, які стали причиною інвалідності, потребує реабілітації.
На даний момент ОСОБА_1 має дохід у вигляді пенсії, на яку може бути звернуто стягнення, незалежно від того, чи перебуває ОСОБА_1 на території України чи за її межами.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
При вирішенні питання про відсутність підстав для застосування встановлених судом обмежувальних заходів мають враховуватися, європейські принципи (пропорційність втручання, легітимність мети тощо), а також конкретні обставини, які мають свідчити про виконання боржником своїх обов'язків та характер перешкод, що створюють встановлені обмеження для певної особи.
У справі «Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria)» (рішення від 26.11.2009, заява № 34383/03) Європейський суд визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям, а саме ґрунтуватися на законі; переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції; та знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому вжиття обмежувальних заходів з метою стягнення неоплачених боргів може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості (пункт 49).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення у справах «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96; «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35; «Рінер проти Болгарії», § 121).
Європейський Суд підкреслює, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, щоб порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (пункт 50).
Відтак скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність на тепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
На заявника ОСОБА_1 було накладено обмеження у праві на виїзд за межі території країни протягом більше п'яти років (з лютого 2017 року по листопад 2022 року), яке не призвело до виконання судового рішення.
Аналогічна позиція викладена у пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини, справа «Стецов проти України» від 11 травня 2021 року, набуло статусу остаточного 11 серпня 2021 року, яким встановлено наступне: з огляду на пропорційність суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб'єктивна; а по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. У Рішенні ЄСПЛ визнано обґрунтованою скаргу позивача в частині неможливості перегляду і скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з інших підстав, крім повного відшкодування належних сум, що свідчить про порушення статті 2 Протоколу №4 до Конвенції.
Отже, суд враховує, що виконавче провадження № 49871102 було завершене постановою від 16.04.2020 року, оскільки нерухоме майно неодноразово виставлялося на електронні торги, проте майно не було реалізовано на третіх електронних торгах, Державній іпотечній установі було запропоновано залишити за собою предмет іпотеки, однак відповіді до державного виконавця так і не надійшло, тому виконавчий лист було повернуто стягувачу. На даний час відкрито виконавче провадження №62709788, яке відкрито 06.08.2020 року, зобов'язання забезпечене іпотекою, арештовано та описано нерухоме майно боржника житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 220,3 кв.м.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що застосоване судом 17.02.2017 тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України триває понад п'ять років і не забезпечило виконання рішення суду, тобто тривале застосування вказаних заходів не відповідає легітимний меті, а саме виконанню рішення суду.
Водночас представник боржника надав суду документи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, та потребує лікування.
Враховуючи наведені позиції рішень Європейського суду прав людини, враховуючи стан здоров'я заявника, суд дійшов висновку про необхідність скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, що забезпечить право боржника на вільне пересування, яке гарантовано Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст.ст.2,80,81,141,258-259,263-265,268, 441 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, застосоване до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2017 року по справі № 334/3320/15-ц.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Баруліна Т. Є.