Справа №348/754/20
14 листопада 2022 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Капака В.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, -
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вони з відповідачем по справі, ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 04.05.1985 у виконавчому комітеті Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 17.
За час спільного проживання у них народилось двоє дітей, які на даний час вже досягли повноліття.
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 03.04.2017 шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_5 було розірвано.
Перебуваючи у шлюбі вони з відповідачем ОСОБА_5 за спільні кошти подружжя в 2008-2010 роках побудували нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На вказане житлове приміщення 04.02.2010 Делятинською селищною радою, на підставі рішення виконавчого комітету від 02.02.2010 за № 12, було видано свідоцтво на нерухоме майно на ім'я відповідача ОСОБА_5 , з яким вона на той час перебувала у шлюбі. Згідно даного рішення вказано опис об'єкта, як приміщення торгово-побутового комплексу «Магнолія», А, площею 232,7 кв.м.
Дане нежитлове приміщення 04.02.2010 було зареєстроване за ОСОБА_5 в Івано-Франківському ОБТІ, реєстраційний № 29621008, номер запису 48, книга 2 нф.
04.03.2010 ОСОБА_5 , за її згодою, було укладено договір купівлі-продажу частини даного нежитлового приміщення, а саме: 260/1000 ідеальних часток площею 60,6 кв.м. було продано ОСОБА_6 , 185/1000 ідеальних часток площею 43,1 кв.м. було продано ОСОБА_7 . Тобто фактично було відчужено перший поверх приміщення «Магнолія» загальною площею 103,7 кв.м.
Після продажу у їхньому з відповідачем спільному володінню фактично залишилась частина нежилого приміщення прощею 129,0 к.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу.
Зазначає, що на будівництво вказаного житлового приміщення витрачались їхні спільні з відповідачем кошти з сімейного бюджету, які були зароблені як відповідачем, так і нею. Крім того їхні спільні з відповідачем діти на час будівництва були неповнолітніми, тому вона як матір постійно піклувалась про них та займалась їх вихованням. Тому вказане нежитлове приміщення слід визнати їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю подружжя, а частки кожного з них у вказано майні слід визнати рівними.
На даний час вона перебуває за межами України, однак в майбутньому бажає проживати на Україні, в зв'язку з чим на даний час виникла необхідність визнати її право на 1/2 частки спільного майна подружжя, а саме нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вона не змогла добровільно домовитись з відповідачем про визнання за нею права власності на 1/2 частки спільного сумічного майна подружжя, тому змушена була звернутись в суд з вказаним позовом.
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просив суд визнати частину нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 247125,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , право власності на 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Від вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі відмовився.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав повністю, не заперечив обставини на які посилається позивач. Також просив суд визнати частину нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 247125,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_3 . Визнати за ним та за ОСОБА_3 право власності по 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Процесуальні дії у справі:
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2021 позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення задоволено частково.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.02.2022 по даній справі скасовано заочне рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2021, і призначено справу до розгляду за правилами ЦПК України в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2022 по даній справі уточнено анкетні дані позивача та відповідача
Протокольною ухвалою суду від 14.11.2022, ухвалено провести розгляд справи у підготовчому засіданні у зв'язку із визнання позову відповідачем.
Обставини справи, встановлені судом:
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі, який зареєстрували 04.05.1985 року у виконавчому комітеті Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 17 (а.с. 6).
За час спільного проживання у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на даний час досягли повноліття.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.04.2017 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 7).
За час перебування в шлюбі сторони за спільні кошти подружжя в 2008-2010 роках побудували нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На вказане житлове приміщення 04.02.2010 Делятинською селищною радою, на підставі рішення виконавчого комітету від 02.02.2010 за № 12, було видано свідоцтво на нерухоме майно на ім'я відповідача ОСОБА_5 . Згідно даного рішення вказано опис об'єкта, як приміщення торгово-побутового комплексу «Магнолія», А, площею 232,7 кв.м. (а.с. 8).
Дане нежитлове приміщення 04.02.2010 було зареєстроване за ОСОБА_5 в Івано-Франківському ОБТІ, реєстраційний № 29621008, номер запису 48, книга 2 нф, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 25229960 від 04.02.2010 (а.с. 9).
04.03.2010 відповідачем ОСОБА_5 , за згодою позивача ОСОБА_8 , було укладено договір купівлі-продажу частини даного нежитлового приміщення, а саме: 260/1000 ідеальних часток площею 60,6 кв.м. було продано ОСОБА_6 на суму 117469 грн., 185/1000 ідеальних часток площею 43,1 кв.м. було продано ОСОБА_7 на суму 83584 грн. Тобто фактично було відчужено перший поверх приміщення «Магнолія» загальною площею 103,7 кв.м. на загальну суму 201053 (а.с. 10).
Після продажу у спільному володінню сторін фактично залишилась частина нежилого приміщення прощею 129,0 к.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, вартістю 247125,00 грн.
На виконання ухвали суду від 19.08.2020 про витребування доказів, Івано-Франківським ОБТІ на адресу суду надіслано копію інвентаризаційної справи на торговий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_5 », розташований в АДРЕСА_1 . Згідно вказаних документів загальна площа нежитлового приміщення складає 232,7 кв.м. Вартість нежитлового приміщення складає 448178 грн. (а.с. 45-130).
Позивач змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 13.07.2021 (а.с. 215).
Відповідач змінив прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 15.09.2021 (а.с. 176).
Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:
За змістом ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
В п.п. 22, 23, 24 постанови Пленум Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час його придбання.
Враховуючи наведене спірне майно набуте сторонами у шлюбі за спільні кошти і є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а презумпція спільності майна, набутого за час шлюбу, встановлена законом і діє, поки інша сторона її не спростує.
Таким чином судом встановлено, що спільним майном подружжя, є: частина нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,70 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 247125,00 грн.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Статтями 70, 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
При поділі спільного майна подружжя позивач ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на 1/2 частки нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Також просить визнати за відповідачем ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки вказаного нежилого приміщення
Представник відповідача ОСОБА_4 -адвокат Капак В.М. в судовому засіданні зазначив, що відповідач ОСОБА_4 надав згоду на такий поділ, та щодо такої вартості спірного майна. Враховуючи викладене суд зазначає, що сторони дійшли дійшли згоди що щодо способу поділу та вартості спільного майна подружжя, яке підлягає поділу.
Тому виходячи з вимог ст.ст. 63, 70, 71 СК України спірне майно підлягає розподілу між сторонами, та набуття особистої власності кожним з подружжя в рівних частках.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Висновки суду:
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовільнити, визнати частину нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 247125,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Необхідно визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 ., а також Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача відмовився від вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі. Тому судом не вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Однак оскільки за рішенням суду ОСОБА_4 набуває права власності на майно, вартістю 123562,50 грн., з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1253,80 грн.
На підставі ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 325, 368 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - задовільнити.
Визнати частину нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 555/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 247125,00 грн., спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , право власності на 1/2 частки частини нежилого приміщення площею 129,0 кв.м. торгово-побутового комплексу «Магнолія» загальною площею 232,7 кв.м., що становить 277,5/1000 ідеальної частки всього приміщення комплексу, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_3 , на користь держави 1253 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
складено 28.11.2022