"24" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2453/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали (вх. № 1498/22)
по справі №910/3407/22
за позовом акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691)
до відповідача Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139, код ЄДРПОУ 35549578)
про стягнення 46 484,53 грн.
22.09.2022р. Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 46 484,53 грн. заборгованості, а також суму судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості наданих позивачем послуг пільговим категоріям громадян Ренійської територіальної громади протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2453/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 26.09.2022 була надіслана позивачу на визначені у позовній заяві адреси, та отримана останнім 19.07.2022р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями (вх.№16654/22 від 08.10.2022, вх.№17301/22 від 13.10.2022).
Відповідачу - Ренійській міській раді Ізмаїльського району Одеської області ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.09.2022 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Вознесенська, буд 139, та отримана останнім 05.10.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№17145/22 від 13.10.2022).
13.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22549/22), відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області не є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг населенню та на 2021 рік у бюджеті громади програма відшкодування пільги з надання послуг зв'язку не була передбачена через ненадання позивачем пропозицій щодо прогнозованих розрахунків на відшкодування зазначених пільг.
Також, відповідач вказує, що на підтвердження понесених витрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивачем додано до позовної заяви: поіменні списки абонентів за формою 2-пільга, акти звіряння за формою 3-пільга та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, - які не є достатніми доказами належного надання послуг, у зв'язку із втратою чинності наказу Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга»» та виключенням з 01.10.2019 пункту 12 «Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 № 117, на основі якого затверджено форму Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою “ 3-пільга”.
Крім того, відповідач посилається на висновки, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 917/1584/21 про недопустимість зазначених доказів.
31.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№24207/22), відповідно до якої останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві та позовну заяву, та вказує, що саме Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам-надавачам послуг витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку.
При цьому, позивач зазначає, що дійсно наказ Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, яким була встановлена форма « 2-пільга» втратив чинність, однак, наразі в державі вже більше 2 років відсутня чітко виписана процедура надання форми звітності щодо наданих підприємством-надавачем послуг і пільг, тому, на думку позивача, єдиною формою звітності АТ «Укртелеком» є розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (за аналогією), які системно направлялись відповідачу.
Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-ІІІ виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про охорону дитинства”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 № 1280-ІV телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Отже, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012.
Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу” від 22.10.1993, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” від 24.03.1998 та Законом України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до статті 178 Господарського кодексу України та статті 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вказаними вище законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок Позивача - оператора телекомунікацій, надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, надання державних соціальних гарантій є обов'язковим для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги в Україні створено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Реєстр складається з баз даних Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Згідно п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, пільги з послуг зв'язку віднесені до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
З прийняттям Закону України від 16.04.2020 № 562-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад”, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей, Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" та з проведенням у жовтні 2020 року перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і відповідних сільських, селищних, міських голів територіальних громад, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України на підставі Закону № 562-ІХ, в Україні фактично завершилась адміністративно-територіальна реформа, метою якої було передача від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності.
З метою приведення у відповідність положень бюджетного законодавства у зв'язку із завершенням адміністративно-територіальної реформи, Законами України від 17.09.2020 № 907-Х та від 15.12.2020 № 1081-IX "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" внесено зміни в частині функціонування бюджетної системи України.
Згідно ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України, одним із принципів, на якому ґрунтується бюджетна система України, є принцип самостійності, згідно з яким Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
З 01.01.2021, згідно з Законами України від 17.09.2020 № 907-ІХ та від 15.12.2020 № 1081-IX, розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64 БК України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1 БК України).
В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.
Згідно схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.
Відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України, розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (п.7 ч. 1 ст. 7 БК України).
Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.
Відповідно до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 05.02.2015 № 157-VІІІ представницьким органом місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" до складу Ренійської територіальної громади увійшли Ренійська, Долинська, Лиманська, Орлівська, Новосільська, Котловинська, Нагірненська, Плавнівська громади (населені пункти).
Представницьким органом Ренійської територіальної громади є Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області.
Згідно ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.
Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 61 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст. 62 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою, забезпечує мінімальний бюджет місцевого самоврядування (ст.1 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет (ст. 64 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", розробка та виконання Державного бюджету У країни, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Згідно п. 23 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Згідно ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Таким чином, саме Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам - надавачам послуг витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку. Адже, внаслідок віднесення Бюджетним кодексом України з 01.01.2017 витрат на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 21.06.2017 № 426 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256”, якою з Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету були виключені пільги з послуг зв'язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету.
З огляду на вищевикладене, Розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Ренійській громаді Одеської області на момент надання послуг пільговим категоріям громадян (з 01.01.2021 по 31.12.2021) була Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, а отже, на підставі зазначених вище норм законодавства, відшкодування витрат, понесених АТ “Укртелеком” внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Ренійської територіальної громади, має здійснюватися відповідачем за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Судом встановлено, що АТ „Укртелеком” листами: №71/200-05-49/1 від 07.06.2021, №71/200-05-49/2 від 05.08.2021, №71/200-05-49/3 від 06.09.2021, № 71/200-05-49/4 від 04.10.2021, №71/200-05-49/5 від 04.11.2021, №71/200-05-49/6 від 04.12.2021, №71/200-05-49/7 від 04.01.2022 звертався до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 46 484,53 грн., які залишились без відповіді, а вартість наданих позивачем послуг не відшкодованою.
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 46 484,53 грн., додано до позовної заяви: поіменні списки абонентів за «формою 2-пільга», акти звіряння за «формою 3-пільга» та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
При цьому, судом встановлено, що поіменні списки абонентів за «формою 2-пільга» та акти звіряння за «формою 3-пільга» направлялись позивачем на адресу відповідача після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (втратила чинність - 01.01.2020).
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: належність, допустимість та достовірність.
Відповідно до статі 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 ГПК України, визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, саме позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) в сумі за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 46 484,53 грн.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг «2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення від 04.10.2007 №535, був закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.
Однак, 31.07.2020 наказ Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга"» втратив чинність.
За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що надані позивачем поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" не є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах у спірний період з січня по грудень 2021 року, у зв'язку із втратою чинності наказу Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, який регламентував складання форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
У пункті 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 №117 зазначено, що Мінсоцполітики затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму "3-пільга" - з Мінфіном.
Водночас, пункт 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 №117 виключено на підставі Постанови КМУ № 373 від 17.04.2019 - застосовується з 1 жовтня 2019 року.
Отже, з 01.10.2019 виключено пункт 12 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, на основі якого затверджено форму Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою "3-пільга". Тобто, складання цих документів у спірний період не передбачено законодавством.
З огляду на наведене, єдиним та допустимим доказом наявності пільг у певних громадян є безпосередньо відомості з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, - які відсутні в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог АТ « Укртелеком» в особі Одеської філії АТ «Укртелеком», оскільки позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів у відповідності до норм діючого законодавства, яке було чинним у спірним період, на підставі чого заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може
бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Суддя Ю.І. Мостепаненко
Повний текст рішення складено 24 листопада 2022 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко