Миколаївської області
Справа №477/2589/21
Провадження №2/477/1/22
28 листопада 2022 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі - судді Глубоченка С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Резуник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - товарна біржа «Нерухомість-Південь»
про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
29 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 02 квітня 1999 року на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» за №3809 - дійсним.
В обґрунтування свого позову вказує, що 02 квітня 1999 року її чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна №3809 за яким ОСОБА_3 купив, а ОСОБА_4 продала домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено на товарній біржі «Нерухомість - південь» за реєстровим №3809 від 02 квітня 1999 року. В подальшому на підставі вказаного договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_3 було зареєстровано Миколаївським міжміським БТІ за №255.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та внаслідок його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на вищевказаний житловий будинок.
Оскільки відповідно до статті 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір купівлі продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, а вищевказаний договір купівлі-продажу домоволодіння був укладений на товарній біржі і нотаріально він не засвідчувався, то в даний час вона не має можливості розпорядитися вказаним будинком, шляхом прийняття його у спадщину та оформлення права власності.
У зв'язку з тим, що на даний час одна із сторін вищевказаного договору купівлі-продажу квартири померла, то нотаріально посвідчити такий договір неможливо, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області Семенової Л.М. від 04 січня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
На підставі розпорядження керівника апарату Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2022 року №25 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», у зв'язку з відрядженням судді Семенової Л.М. до іншого суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2022 року, зазначена цивільна справа розподілена головуючому - судді Глубоченку С.М.
Ухвалою судді від 03 жовтня 2022 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причини неявки.
Представник третьої особа - товарної біржі «Нерухомість-Південь» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року постановлено розгляд справи здійснювати в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
02 квітня 1999 року ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) уклали договір купівлі - продажу нерухомого майна №3809, за яким ОСОБА_3 купив домоволодіння, яке складається з житлового будинку та прибудинкових територій, що розташоване по АДРЕСА_1 . Договір складено та зареєстровано на товарній біржі «Нерухомість-Південь» в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №3809 від 02 квітня 1999 року та на підставі статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу» не підлягає нотаріальному посвідченню (а.с.5).
З листа комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22 вересня 2021 року №2-1220 вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 1999 року №3809, за ОСОБА_3 05 квітня 1999 року зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 за реєстровим №255 (а.с.6).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 29 жовтня 2020 року, серії НОМЕР_1 , виданого Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що 29 жовтня 2020 року складено актовий запис №785 (а.с.7).
З копії свідоцтва про шлюб, від 11 листопада 2017 року, виданого Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вбачається, що ОСОБА_3 з 11 листопада 2017 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (а.с.8).
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.
За змістом статті 1261 ЦК України, ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_3 належить до спадкоємців першої черги за законом.
До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Ємельянової Н.В. від 04 листопада 2021 року №496/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невідповідність договору купівлі-продажу від 02 квітня 1999 року вимогам ЦК УРРСР (1963 року).
Враховуючи, що підставою відмови нотаріусом Гапоненко М.І. у вчиненні нотаріальної дії є невідповідність правовстановлюючого документа вимогам законодавства, та неможливість на даний час приведення спірного договору у відповідність із законодавством України через смерть однієї зі сторін цього договору, право позивача, щодо спадкування нерухомого майна визнається порушеним, та підлягає судовому захисту у обраний нею спосіб, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Оскільки спірний договір було укладено 11 квітня 2000 року, до спірних правовідносин необхідно застосувати ЦК Української РСР.
Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.
Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
За загальним правилом, визначеним у статті 227, 47 ЦК УРСР, договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню.
На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу».
Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу (у редакції на час укладення вказаного договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.
Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.
Частиною другою статті 47 ЦК УРСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Як убачається з матеріалів справи, реєстрація комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_3 права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого товарною біржою «Нерухомість - південь» 02 квітня 1999 року, а не нотаріусом, станом на квітень 1999 року не суперечило чинному законодавству.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 .
Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов'язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в КП «Миколаївське МБТІ», тому ОСОБА_3 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набув право власності на домоволодіння, яке складається з житлового будинку та прибудинкових територій, що розташоване по АДРЕСА_1 і правомірно володів ним до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку.
Також, суд вважає доведеним факт неможливості нотаріального посвідчення спірної угоди, що підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з тим, що сторона договору ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , до якої внаслідок смерті ОСОБА_3 перейшли права та обов'язки останнього, про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 02 квітня 1999 року №3809, зареєстрованого товарною біржою «Нерухомість - південь» підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02 квітня 1999 року №3809, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на товарній біржі «Нерухомість-Південь», за яким ОСОБА_3 купив, а ОСОБА_2 продала домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
третя особа - товарна біржа «Нерухомість-Південь», 54000, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 12-Б, кв. 44, код ЄДРПОУ 23623092.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО