П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/26518/21
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 по справі № 420/26518/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати бездіяльність протиправною зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 07.11.2020 по 13.12.2021 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі № 420/16061/21 відповідачем проведено нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Станом на 13.12.2021 відповідачем проведено повний розрахунок заборгованості перед позивачем по індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у загальній сумі 83781,54 грн. На переконання позивача виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 проведена у повному обсязі лише 13.12.2021, тобто поза межами строку встановленого статтею 116 Кодексу законів про працю України, що передбачає застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надавав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.07.2022 по справі № 420/26518/21 позов ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 07.11.2020 по 13.12.2021 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з рішення суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, вказав на необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо виплати позивачу середньомісячного забезпечення, вважаючи, що положення статті 117 Кодексу законів про праці України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Скаржник зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не мала жодних правових відносин з позивачем, оскільки останній не проходив військову службу у Військовій частин НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 було зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 тільки з 01.01.2020.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 03.11.2020 Наказом Міністра оборони України №560 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, з 07 листопада 2020 року вважати таким, що справи та посаду здав i направлений для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси.
Позивач, вважаючи, що військовою частиною не здійснювалось нарахування і виплата індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі 420/2914/21 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення суду по справі № 420/2914/21, військовою частиною НОМЕР_1 , яка сплачує грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 4503,23 грн.
Позивач не погодився з таким нарахуванням та звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі 420/16061/21 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2016 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На підставі Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі № 420/16061/21, відповідачем, проведено нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року на картковий рахунок у загальній сумі 83781,54 грн. (а.с.17-18).
Позивач вважає, що відповідачем має бути відшкодовано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не виплачена належна йому сума індексації в день звільнення, вимога позивача про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є такими, що належать до задоволення
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим статті 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17 де зазначено, що аналізуючи застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України колегія суддів дійшла до висновку, що цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у даному випадку спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Враховуючи, що позивач був звільнений зі служби 07.11.2020, а повний розрахунок відповідачем проведено 13.12.2021, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав у позивача ОСОБА_1 на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 07.11.2020 по 13.12.2021 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції стосовно колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив.
Доводи апелянта стосовно того, що положення статті 117 Кодексу законів про праці України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати спростовуються висновками суду першої інстанції, в якому вказано, що стаття 116 Кодексу законів про працю України оперує поняттям “всі суми, що належать працівнику”, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Враховуючи, що позивач був звільнений зі служби 07.11.2020, а повний розрахунок заборгованості перед позивачем по індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачем проведено 13.12.2021, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав у позивача ОСОБА_1 на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Аргументи скаржника в апеляційній скарзі щодо того Військова частина НОМЕР_1 не мала жодних правових відносин з позивачем, оскільки останній не проходив військову службу у Військовій частин НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до Рішення Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України від 19.12.2019 № 39140 Військову частину НОМЕР_2 виключено з мережі розпорядника бюджетних коштів та зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , то фактично з 01.01.2020 фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 .
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року по справі № 420/26518/21- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.