П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/3822/21
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Миколаїв, 08 липня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85927 гривень 84 копійки із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 21.09.2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4082 гривні 63 копійки відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4082 гривні 63 копійки за період з 01.03.2018 року по 21.09.2018 року включно в сумі 27353 гривні 62 копійки відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01,2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем за період з 01.12.2015р. по 21.09.2018р. індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. На думку позивача, така бездіяльність військової частини є протиправною, а відповідач має бути зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу індексації за спірний період. При цьому, в якості базового місяця, за період з 01.12.2015р. по лютий 2018р. має бути застосований січень 2008 року, оскільки саме у цьому місяці відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців. В свою чергу, при виплаті індексації за період з 01.03.2018 по 21.09.2018 року відповідач повинен був керуватися абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, яким встановлено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. За вказаного, позивач вважав наявними підстави для зобов'язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплату з компенсацією податків.
Відповідач проти позову заперечував мотивуючи відсутністю підстав для нарахування та виплати індексації за минулі періоди, з огляду на відсутність передбаченого для цього механізму. Також, відповідач вважав відсутніми підстави для застосування в якості базового місяця січня 2008р. для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 21.09.2018р.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 21.09.2018р.
В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині вимог, у задоволенні яких було відмовлено, позивач подав на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації у фіксованому розмірі 4082,63 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 21.09.2018 включно у загальній сумі 27353,62 грн., а також індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року в якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги своєї скарги, посилаючись на правові висновки Верховного суду, наведені зокрема у постановах від 26.01.2022р. у справі №400/1118/21, від 20.04.2022р. у справі №420/3593/20, апелянт вказує, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки відповідно до положень Порядку №1078, саме січень 2008 року є базовим для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р. Також, на думку скаржника суд першої інстанції не дослідив наявність обставин, передбачених абз. 3-6 п.5 Порядку №1078 для нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018р. по 21.09.2018р. При цьому, як далі вказує апелянт, єдиним передбаченим законодавцем методом визначення чи належить позивачу фіксована індексації у березні 2018р. є визначення суми, яка належна позивачу до виплати із застосуванням базового місяця січень 2008р. за виключення суми збільшення грошового забезпечення позивача в березні 2018 р. в порівнянні з лютим 2018р. Отже, навівши у своїй апеляційній скарзі, позивач вважає, що відповідач протиправно оминув вимоги абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 та починаючи з березня 2018р. не виплачував ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка складає 4082,63грн. в місяць.
13.10.2022р. від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на необґрунтованість доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні його скарги мотивуючи відсутністю передбачених законом підстав для задоволення вимог про встановлення в якості базового місяця для нарахування індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р. січня 2008р. та фіксованої суми індексації за період з 01.03.2018р. по 21.09.2018р.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 04.11.2013 по 21.09.2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
На запит позивача від 18.02.2021р. стосовно виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2013 по 21.09.2018 року відповідач відповіді не надав.
Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015р. по 21.09.2018р.
Водночас, зазначивши, що нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача, суд першої інстанції не прийняв розрахунок позивача конкретної суми індексації, яка підлягає виплаті за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
При цьому, зазначивши про передчасність вимоги щодо зобов'язання відповідача застосувати в якості базового місяця січень 2008р. при нарахуванні та виплаті позивачу індексації за вказаний вище період, відмовив у задоволенні цієї вимоги.
Також, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для нарахування та виплати позивачу фіксованої суми індексації за період з 01.03.2018р. по 21.09.2018р., з огляду на недоведеність позивачем такої вимоги, а також про відсутність підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» ( у редакції, чинній до 31.12.2015р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частину першу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно яких цифри « 101» змінені цифрами « 103».
Відтак, згідно ч. 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
За визначенням частин 3, 4 статті 4 Закону № 1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку N 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
В свою чергу, п.4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відтак, колегія суддів акцентує увагу на тому, що індексація грошового забезпечення, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).
Колегією суддів з наявної в матеріалах справи довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. не нараховувалась. В грудні 2015р. виплачена індексація за вересень 2015 року та частину за жовтень 2015 року. В березні 2016 року виплачена індексація за другу половину жовтня 2015 року та частину за листопад 2015 року. В квітні 2016 року виплачена індексація за другу половину листопада 2015 року (а.с.20).
Відповідач не заперечував у ході розгляду справи наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період по 21.09.2018р. Більше того вказав, що така з 01.03.2018р. ОСОБА_1 була виплачена. Однак, доказів цього до матеріалів справи не надав, як і доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015р. Рішення суду першої інстанції у даній справі, в частині задоволених вимог щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. відповідачем в апеляційному порядку не оскаржується.
Отже, виходячи з встановлених у справі спірних обставин, зважаючи на наведені вище норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позивач має право на виплату йому індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015р. по 21.09.2018р., у зв'язку із чим знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний вище період та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити таку.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, нарахування індексації у розмірі 0грн. за будь-який місяць спірного періоду не свідчитиме про протиправну бездіяльність відповідача щодо її нарахування у разі встановлення військовою частиною уході виконання судового рішення відсутності підстав для нарахування такої.
Що стосується застосування базового місяця січня 2008р. для нарахування та виплати індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р., апеляційний суд зазначає, що згідно наведених вище положень п.п. 2, 5 Порядку № 1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Відтак, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.
З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
У відповідності до п.10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Наведене свідчить про те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008р., затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та залишався незмінним до березня 2018 року. Іншого відповідачем у справі не доведено.
Лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, посадовий оклад позивача змінився.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018р., що свідчить на користь обґрунтованості висновку суду першої інстанції про те, що відповідно до Положень Порядку №1078, січень 2008р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтовано висновку про передчасність такої вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. із врахуванням базового місяця січня 2008р., оскільки виходячи з вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
Отже, вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2017р. по 28.02.2018, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача, що в свою чергу узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 28.09.2022р. у справі № 400/1119/21, тощо, з подібними правовідносинами, що в свою чергу спростовує висновок суду першої інстанції про передчасність такої вимоги.
При цьому, колегія суддів вважає за доцільне також наголосити, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Указаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду у подібних правовідносинах, викладеній зокрема у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, тощо.
З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період, у зв'язку із чим наявні підстави для зміним рішення суду першої інстанції у цій частині шляхом зазначення про необхідність нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. із застосуванням в якості базового місяця січень 2008 року.
Приймаючи до уваги, що повноваження стосовно обрахунку індексації у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII покладається на відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату певних, конкретно визначених, сум індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період.
Апелянт у своїй скарзі, посилаючись в тому числі на правову позицію викладену зокрема у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №816/1728/16 наполягає на тому, що при індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26.02.2019р. відповідач мав застосовувати щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 4049 грн 19 коп., у зв'язку із настанням обставин, передбачених абз. 3, 4, 5, 6 п.5 порядку №1078.
Надаючи оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів враховуючи приписи наведеної вище норми абз.2 п.5 Порядку № 1078 звертає увагу, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі №600/524/21-а, апеляційний суд звертає увагу на те, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 26.02.2019р.) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку, однак лише у редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.
При цьому, виходячи з приведених вище правових норм, апеляційний суд враховує, що нарахування індексації за період з березня 2018 року (та в даному випадку по 21.09.2018р.) здійснюється із застосуванням базового місяця березень 2018 року, при наявності на те правових підстав.
За даними, які містяться в матеріалах справи, апеляційним судом встановлено, що з березня 2018р. посадовий оклад позивача збільшився з 530грн. до 2640грн, отже підвищився грошовий дохід позивача.
Доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, апелянтом не доведено, та з матеріалів справи апеляційним судом такого не встановлено.
Твердження скаржника про необхідність зобов'язання відповідача виплатити йому за період з 01.03.2018р. по 21.09.2018р. індексацію грошового забезпечення у фіксованій сумі 4082,63 грн. на місяць (у загальному розмірі 27353,62 грн.) апеляційний суд оцінює критично, адже розрахунки цієї суми були зроблені позивачем самостійно, в той час, як повноваження стосовно обрахунку індексації у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII покладається саме на відповідача, про що вже було вказано вище, та ще раз наголошується апеляційним судом.
Також, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, з огляду на безпідставність такої вимоги, оскільки відсутні підстави вважати, що судове рішення відповідач не виконуватиме.
З урахуванням усього наведеного вище у сукупності, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У іншій частині в тому числі в частині задоволених позовних вимог судове рішення у даній справі апелянтом не оскаржується , у зв'язку із чим відсутні підстави з урахуванням вимог ст. 308 КАС України для надання у цій частині оцінки висновкам суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи усе викладене вище, судова колегія приходить висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував особливостей правового регулювання спірних правовідносин та дійшов помилково висновку про передчасність вимоги щодо визначення базового місяця «січень 2008 року» для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
Наведені вище обставини є підставою для зміни у відповідній частині рішення суду першої інстанції шляхом зазначення базового місяця - січень 2008р. для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
В іншій частині рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 238, 243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі №400/3822/21 змінити з підстав, викладених у даній постанові.
Доповнити резолютивну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі №400/3822/21 4 абзацом наступного змісту:
« 4.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.».
У іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі № 400/3822/21 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 23 листопада 2022р.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.