Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
28 листопада 2022 року № 520/1640/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (вул. Пушкінська, буд. 61-А,м. Харків,61023), в якому просить суд:
- визнати протиправним та не чинним рішення Комісії з контролю та забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями згідно Протоколу засідання № 343 від 21.07.2021 р. в частині відмови ОСОБА_1 надання житла для постійного проживання (шляхом виключення його з числа службового житла Міністерства оборони України) військовослужбовцям Харківського гарнізону за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати КЕВ м. Харків подати клопотання до Харківської міської ради щодо виключення з числа службової Міністерства оборони, житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , яку я займаю разом з сім'єю.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження по даній справі у зв'язку з тим, що вказана справа не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Проаналізувавши зміст клопотання представника відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
За приписами ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Стосовно суті права, за захистом якого позивач у цій справі звернувся до суду, то предметом цього позову є визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень згідно Протоколу засідання № 343 від 21.07.2021 в частині відмови щодо зняття статусу службового житла з квартири та надання її для постійного проживання. Тобто позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права на житло.
Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з порушенням права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
У цьому випадку той факт, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
При цьому, поняття «житлові відносини» в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла в зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із забезпеченням позивача житлом, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.05.2020 у справі № 826/12435/15.
Також правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з правовідносинами про захист прав конкретної фізичної особи на житло висловилась у постанові Великої Палати Верховного Суду, зокрема в постанові від 03.07.2019 у справі №1306/9031/2012
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 142, 238, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі № 520/1640/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Тітов