28 листопада 2022 р. № 540/2518/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачі:Уповноваженого із захисту державної мови Кремня Тараса Дмитровича, пров. Музейний, 12,Київ 1,01001, Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови, пров. Музейний, 12,Київ 1,01001,
про:визнання протиправним доручення щодо застосування державної мови у діяльності судів від 11.01.2021 № 1,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Уповноваженого із захисту державної мови про визнання протиправним доручення щодо застосування державної мови у діяльності судів від 11.01.2021 №1.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішення Уповноваженого із захисту державної мови є протиправним, оскільки він не наділений повноваженнями переглядати чи перевіряти судові рішення.
Відповідач1 надав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивачем не доведено факту порушення оспорюваними діями відповідача будь-яких його прав або інтересів, як і не доведено факту протиправності дій відповідача. Так, уповноваженим із захисту державної мови з метою з'ясування реального стану використання державної мови у діяльності судів у 2021 році, враховуючи, що у 2020 році мали місце окремі випадки внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, викладених іншою мовою, ніж державна, у межах свої повноважень було видано спірне доручення. Також, є необґрунтованим твердження позивача щодо відсутності повноважень у відповідача на перегляд та перевірку рішень судів, оскільки у дорученні не значиться про перевірку чи про перегляд рішень судів, спірне доручення видане з метою здійснення моніторингу виконання законодавства про державну мову та дослідження інформації, яка розміщується судами у частині використання державної мови.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ним підтримано повністю позовні вимоги та зазначено, що спірне рішення відповідача не обґрунтоване, оскільки воно прийняте з порушенням чинного законодавства. Докази обґрунтованості та законності спірного рішення не були надані відповідачем і на запит позивача.
Від відповідача1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ним підтримано свою позицію щодо прийняття спірного доручення в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Ухвалою від 24.10.2022 р. суддею Гордієнко Т.О. справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою від 10.11.2022 р. залучено у справу Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови.
Від відповідача, Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови, відзив до суду не надходив.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262КАС України без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд встановив:
11.01.2021 р. Уповноваженим із захисту державної мови видано Доручення № 1 щодо застосування державної мови у діяльності судів, в якому зазначено, що воно видається з метою з'ясування реального стану використання державної мови у діяльності судів 2021, враховуючи, що у 2020 р. мали місце окремі випадки внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, викладених іншою мовою, ніж державна.
Позивач у позовній заяві зазначив, що є суддею Херсонського окружного адміністративного суду і вважає, що відповідач не наділений повноваженнями перегляду чи перевірки судових рішень. Тому, звернувся до відповідача із запитом 27.08.2021 р. щодо надання копій документів, на підставі яких готувалося спірне доручення.
02.09.2021 р. відповідачем було надіслано позивачу лист-відповідь №395/5-09/21, в якій зазначено, що мету його видачі - з'ясування реального стану використання державної мови у діяльності судів у 2021 р. Також зазначено, що підставою для його видачі стало виявлення окремих випадків внесення судами судових рішень в Єдиний державний реєстр судових рішень не державною мовою, що було виявлено шляхом ознайомлення з судовими рішеннями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та до якого доступ є відкритим та безоплатним цілодобово. Крім того зазначено, що видання доручень Уповноваженим із захисту державної мови, передбачено пп. 2 п. 10 Положення про Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови, затвердженого наказом Уповноваженого із захисту державної мови від 14.08.2020 №2 відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Інші документи не складалися та не видавалися. Додатково повідомлено, що копія спірного доручення направлялася листом №133/5-04/21-С від 29.04.2021.
Позивач вважає доручення №1 від 11.01.2021 р протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, предметом розгляду у даній справі є саме доручення Уповноваженого із захисту державної мови від 11.01.2021 р. №1.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови (далі - Уповноважений).
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 49 Закону України «Про «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 4. З метою реалізації покладених на нього завдань Уповноважений здійснює такі повноваження, забезпечує моніторинг виконання законодавства про державну мову, державних цільових програм забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 53 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», з метою захисту державної мови від публічного приниження чи зневажання, від навмисного спотворення державної мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисного застосування її з порушенням стандартів державної мови, а також від нехтування вимогами обов'язкового застосування державної мови, визначеними законом, Уповноважений здійснює державний контроль за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форм власності, їхніми посадовими та службовими особами, а також громадськими об'єднаннями, політичними партіями та іншими юридичними особами, їхніми посадовими особами.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 56 Закону, Уповноважений здійснює державний контроль за застосуванням державної мови у випадку, визначеному частиною третьою статті 55 цього Закону, а також за власною ініціативою. Предметом здійснення державного контролю за застосуванням державної мови є дотримання визначених цим Законом вимог застосування державної мови. Порядок здійснення державного контролю за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та їх посадовими особами встановлюється цим Законом.
Уповноважений, його представник під час здійснення державного контролю за застосуванням державної мови має право: 1) одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, необхідну для здійснення контролю за застосуванням державної мови; 2) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, бути присутнім на їх засіданнях з дотриманням вимог закону; 3) одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, від громадських об'єднань, політичних партій, інших юридичних осіб.
При цьому, ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Так, відповідачем 11.01.2022 було видане доручення № 1 Керівнику Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови Юрію Зубку:
1. Забезпечити підготовку проєкту рекомендацій Уповноваженого із захисту державної мови щодо застосування української мови як державної у діяльності Держаної судової адміністрації, місцевих та апеляційних судів. Термін виконання: до 29.11.2021 р;
2. У рамках здійснення моніторингу виконання законодавства про державну мову у 2021 році передбачити здійснення моніторингу виконання законодавства про державну мову у діяльності судів, у тому числі дослідження інформації, яка розміщення на офіційних вебсайтах (вебсторінках), інших офіційних даних, текстів судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, у частині використання державної мови. Термін виконання: липень-грудень 2021 р.;
3. Забезпечити використання результатів моніторингу виконання законодавства про державну мову у діяльності судів при підготовці проєкту річного публічного звіту про діяльність Уповноваженого із захисту державної мови і про стан дотримання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у 2021 році. Термін виконання: січень-квітень 2021 р.
З огляду на вищезазнчене, вбачається, що воно адресоване Керівнику Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови Юрію Зубку, якому доручено виконати поставлені в цьому дорученні завдання у певний термін. Тобто, дане доручення не стосується позивача, ним не покладено жодного обов'язку чи завдання на позивача.
Позивач у позові та відповіді на відзив зазначає, що він є суддею Херсонського окружного адміністративного суду і відповідач прийнявши спірне рішення втрутився у судову діяльність.
Однак, суд не може погодитись із таким твердженням позивача, оскільки зі змісту спірного доручення вбачається, що Уповноважений із захисту державної мови цим дорученням забезпечує виконання своїх обов'язків щодо здійснення державного контролю за застосуванням державної мови, у даному випадку Державною судовою адміністрацією, місцевими та апеляційними судами.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та законних інтересів спірним дорученням відповідача.
За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Позивач не зазначив, які його права порушені та наявність між сторонами спірних правовідносин.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги .
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що між сторонами виникли спірні правовідносини та його права порушені і підлягають судовому захисту, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Уповноваженого із захисту державної мови Кремня Тараса Дмитровича (пров. Музейний, 12,Київ 1,01001 ) , Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови про визнання протиправним доручення щодо застосування державної мови у діяльності судів від 11.01.2021 № 1, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко