ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"28" листопада 2022 р. Справа № 300/4842/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови (довідки) від 26.09.2022 та направлення на повторний медичний огляд,
ОСОБА_2 (надалі, також - представник заявника, Горват І.І.) в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - заявник, ОСОБА_1 ) 25.11.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Військово-лікарської комісії при Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (надалі, також - ВЛК при Надвірнянському районному ТЦК та СП) про скасування постанови (довідки) від 26.09.2022 та направлення на повторний медичний огляд.
Питання щодо відкриття провадження в зазначеній адміністративній справі станом на момент постановлення цієї ухвали не вирішено.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову від 25.11.2022 шляхом зупинення виконання висновку ВЛК Надвірнянського районного ТЦК та СП від 26.09.2022, виданого ОСОБА_1 на період вирішення спору про оскарження висновку ВЛК, на підставі якого була виписана повістка на відправку.
Вказану заяву обґрунтовано наявністю очевидних ознак протиправності оспорюваної постанови (довідки) від 26.09.2022, так як під час проходження ВЛК ОСОБА_1 уповноваженими особами (лікарями) не було надано індивідуальну оцінку його придатності до військової служби, оскільки через істотне загострення хвороби позивача, останній не може проходити військову службу та потребує термінового лікування у відповідних медичних закладах. Оскільки саме на підставі спірної постанови видається повістка на відправку, представник заявника вважає, що в разі незабезпечення позову буде неможливий захист прав та інтересів та наслідком незабезпечення позову може стати заподіяння його здоров'ю невідворотної шкоди та, зокрема, отримання інвалідності.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з таких підстав та мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями частини 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
У контексті викладених норм, суд наголошує, що предметом розгляду адміністративної справи №300/4842/22 є, серед іншого, встановлення правомірності прийнятої відповідачем постанови від 26.09.2022, якою ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби та на підставі якої була виписана повістка на відправку.
Так, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі, також - Положення №402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 3 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймається постанова такого змісту: "Непридатний" до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби").
Також відповідно до підпункту «г» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймається постанова "Обмежено придатний до військової служби".
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
З метою медичної та соціальної реабілітації зазначені особи можуть бути переоглянуті госпітальними (гарнізонними) ВЛК ВМКЦ, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення виконання висновку ВЛК Надвірнянського районного ТЦК та СП від 26.09.2022, представник заявника вказує на положення статті 59 додатку 1 до Положення №402 «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», яким передбачено, що при наявності станів «після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри та підшкірної клітковини, хірургічного лікування (фурункул, фурункульоз, карбункул, флегмона, абсцес, імпетиго, ектима, гостра екзема, дерматити, пітиріаз рожевий, багатоформна еритема, парапсоріаз) у постанові ВЛК має бути зазначено «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».
При цьому, вважає, що в разі незабезпечення позову буде неможливий захист прав та інтересів позивача та наслідком незабезпечення позову може стати заподіяння його здоров'ю невідворотної шкоди та, зокрема, отримання інвалідності.
Разом з тим, із поданої заяви про забезпечення позову не вбачається, а представником заявника не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів позивача.
Частиною 1, 3 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з врахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
В свою чергу, судом не встановлено, а представником заявника у заяві про забезпечення позову не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову .
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі №640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.
Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених в частині 2 статті 150 КАС України.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язковість умов для забезпечення адміністративного позову, у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Варто відзначити, що аргументи представника заявника про протиправність постанови (довідки) від 26.09.2022 підлягають доведенню в ході розгляду адміністративної справи.
Також, суд зазначає, що під час прийняття рішення за результатами розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд не може керуватися лише припущеннями представника заявника стосовно того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 має проходити службу у Збройних Силах України в зоні бойових дій і таке проходження безумовно призведе до заподіяння невідворотної шкоди його здоров'ю, отримання інвалідності, оскільки із спірної постанови зазначеного не вбачається.
Відтак, наведені представником заявника доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та неможливості їх відновлення прийнятим судом рішенням та як наслідок необхідності застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Зважаючи на викладене, заява представника заявника від 25.11.2022 про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статями 150-154, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника заявника від 25.11.2022 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови (довідки) від 26.09.2022 та направлення на повторний медичний огляд, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.