Справа № 307/939/21
Провадження № 2/307/275/21
17 листопада 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Ситар В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Углянської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тячівська державна нотаріальна контора, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Варги Д.Д.,
та представника відповідача - ОСОБА_4 ,
встановив:
Адвокат Варга Д.Д. від імені ОСОБА_1 23 березня 2021 року звернувся до суду з позовом до Углянської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тячівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який записаний та посвідчений секретарем Колоднянської сільської ради за реєстровим номером 32.
В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 54 роки померла матір позивача ОСОБА_5 на момент смерті якої разом з нею проживав позивач ОСОБА_1 та його батько, який на той час був живий і вони обоє прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом вступу в управління майном.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 після смерті якого позивач фактично прийняв спадщину шляхом вступу в управління майном.
Після смерті свого батька позивач ОСОБА_1 звернувся до Тячівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, до 15 січня 2021 року довідався про те, що його покійна матір склала заповіт 22 червня 2012 року або 2011 року, який посвідчений секретарем Колодненської сільської ради Данило М.В., згідно якого покійна ОСОБА_5 заповіла позивачу ОСОБА_1 житловий будинок, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 літню кухню, а також все її майно у рівній частці кожному. Вказаний заповіт викликав сумнів, оскільки він не відповідає змісту та формі заповіту, але в той час перешкоджає належно оформити спадкові права, чим порушує права позивача.
До цього часу позивач не знав та не міг знати про порушене право та про осіб, які його порушили, оскільки звернувся до нотаріальної контори в кінці 2020 року після смерті батька, а офіційну відповідь отримав 15 січня 2021 року.
Вказаний заповіт не відповідає вимогам щодо форми та змісту, встановленого чинним законодавством. Крім того, що він не відповідає волі заповідачки, складений без неї та нею не підписаний, що є достатньою підставою для визнання заповіту недійсним.
За свого життя ОСОБА_5 жодного разу не повідомляла про наявність заповіту, за життя повідомляла позивачу, що після смерті батька все майно залишиться йому, так як він проживав разом з ними, допомагав їм та здійснював за ними догляд під час того, як вони хворіли.
Крім цього, у даному заповіті зазначено, що він був складений та посвідчений 22 червня, при цьому друкованим текстом зазначено, що 2012 року проте виправлено кульковою ручкою на 2011 рік та в дужках прописано (одинадцятого року). Даний факт свідчить про підробку заповіту, а також те, що його було складено у 2012 році у той період, коли ОСОБА_5 вже тяжко хворіла і була непритомна в Тячівській районній лікарні, де перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичною документацією , а також зазначена дата реєстрації заповіту у спадковому реєстрі - 17 серпня 2012 року.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України випливають істотні умови форми заповіту, які повинні бути дотримані для його законності та дійсності.
Однією із істотних умов форми заповіту, відповідно до ч. 1 ст. 1247 ЦК України є складення його у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Оскільки вказаний заповіт складений на друкованому бланку, то могли залишитися бланки з минулих років і тому виправлення у ньому містили зазначення року наперед з 2010 на 2011 рік, а не навпаки з 2012 на 2011 рік.
Також беззаперечним доказом підробки заповіту є викопіювання з журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Колодненської сільської ради за 2011-2015 роки.
Даний заповіт був нібито зареєстрований в журналі для реєстрації нотаріальних дій за № 32.
Однак № 32 є останнім порядковим номером за 2011 рік;
реєстраційний номер 32 оскаржуваного заповіту йде після порядкового номеру 31 документу, який складений 8 червня 2012 року;
журнал для реєстрації нотаріальних дій передбачає порядковий запис згідно дати реєстрації документу, проте № 27-28 зареєстровано за вересень 2011 року, № 29-30 за листопад 2011 року, № 31 за 8 червня 2012 року, а оспорюваний заповіт під № 32 від 22 червня без зазначення року, при цьому у записах за 2011 рік.;
за № 31 від 8 червня 2012 року значиться запис про нотаріальну дію, зазначену також у записах за 2012 рік під № 13 від 8 червня 2012 року на одну і ту ж особу ОСОБА_7 .
Відтак, уповноважена особа органу місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій та ведення журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Колодненської сільської ради за 2011-2015 роки внесла неправдиві відомості до вказаного журналу, а саме відомості про реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 .
Також, при ознайомлені позивача із заповітом виявлено, що запис прізвища, імені та по батькові на заповіті у якості підпису не є підписом спадкодавця.
Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 27 квітня 2021 року, яке неодноразово відкладалося.
Відповідно до ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2021 року залучено до участі у справі співвідповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2021 року доручено компетентному суду Російської Федерації вручити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копію позовної заяви з доданими до неї документами, ухвалу про відкриття провадження у справі та копію ухвали про залучення співвідповідачів.
З метою встановлення фактичних обставин у справі доручено компетентному суду Російської Федерації допитати як відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та з'ясувати їх відношення до позову, у зв'язку із чим підготовче судове засідання відкладено на 30 березня 2022 року на 10 годину та визначено резервну дату підготовчого засідання на 29 квітня 2022 року на 10 год.
Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2022 року у зв'язку із відсутністю відомостей про виконання судового доручення чи неможливості його невиконання, провадження у справі поновлено і призначено підготовче судове засідання на визначену резервну дату - 29 квітня 2022 року на 10 годину та у зв'язку із неявкою сторін підготовче судове засідання відкладено на 4 липня 2022 року на 10 год., 5 вересня 2022 року на 13 год. 30 хв. та 22 вересня 2022 року на 15 год., 06 жовтня 2022 року на 9 год. 30 хв., 19 жовтня 2022 року на 9 год. 30 хв.
Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження до справу призначено до судового розгляду на 31 жовтня 2022 року та судове засідання відкладалося, востаннє на 17 листопада 2022 року.
Представник позивача під час підготовчого засідання подав заяву про зміну предмету позову та просив застосувати наслідки недійності нікчемного правочину - заповіту ОСОБА_5 та позбавити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на спадкування за вказаним заповітом, посилаючись на те, що вказаний заповіт є нікчемним, оскільки не містить дати його складання та є таким, що за його умовами юридичні наслідки не настають.
Під час судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Варга Д.Д. у підтримання позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області позов визнала за підстав, наведених представником позивача.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи повідомленими про розгляд справи на офіційному веб - порталі судової влади України, що підтверджується відповідним оголошенням у судове засідання не з'явилися без повідомлення причин, відзиву не подали, у зв'язку з чим суд на підставі п. 1) ч. 3 ст. 223 ЦПК України постановив ухвалу про розгляд справи за їх відсутності.
Представник третьої особи - Тячівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився без повідомлення причин.
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Варги Д.Д., представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про задоволення позову, керуючись таким.
Із свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Колодненської сільської ради 7 листопада 2005 року № 177 видно, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві приватної власності по Ѕ частині належав житловий будинок по АДРЕСА_1 ( а. с. 11-12).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Колодне Тячівського району Закарпатської області, що вбачається із свідоцтва про смерть та Витягу зі Спадкового реєстру (а. с. 9, 61).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Тячів Закарпатської області , що вбачається із свідоцтва про смерть (а. с. 8).
Із заповіту, складеного ОСОБА_5 , 22 червня 2012 видно, що ОСОБА_5 житловий будинок заповідає ОСОБА_1 , 1982 року народження, а ОСОБА_2 з 9 червня 1997 року та ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_4 , літню кухню, а також все її майно кожному в рівній долі. 22 червня 2011 року цей заповіт посвідчено Данило М.В . Заповіт підписаний секретарем Колодненської сільської ради зі слів ОСОБА_5 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_5 і власноручно підписаний нею о 10 год. 30 хв. у її присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Зареєстровано за № 32 ( а. с. 10).
Спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали заяви до нотаріуса про прийняття ними спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .
Однак, із вказаного заповіту, частина якого виготовлена друкованим текстом, (у зазначенні місця та року його складення) видно, що у ньому містяться виправлення а саме, у друкованій частині заповіту рік складання заповіту, виправлений в ручний спосіб з 2012 року на 2011 рік та прописом зазначено «одинадцятого року» ( а. с. 10).
На момент складання вказаного заповіту діяла «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затверджена Міністерством юстиції № 22/5 від 25 серпня 1994 року, яка втратила чинність другого грудня 2011 року.
Згідно п. 17 вказаної Інструкції тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, довіреностей, заяв, засвідчуваних копій документів і виписок з них повинні бути написані ясно і чітко, числа і строки, які стосуються змісту посвідчуваних заповітів і довіреностей, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і з зазначенням їх адреси, а в необхідних випадках - номерів їх рахунку в установах банків. Прізвища, імена та по батькові громадян, у тому числі представників, які беруть участь у нотаріальних діях, повинні бути написані в документі повністю з зазначенням місця їх проживання.
На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, дописки (приписки) і виправлення повинні бути застережені посадовою особою виконавчого комітету перед підписом заповідача чи довірителя та інших осіб, які підписали заповіт, довіреність або заяву, і повторені в кінці посвідчувального напису.
При цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб все помилково написане, а потім закреслене, можна було прочитати. Наприклад, якщо в тексті заповіту слова "предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку" виправлено на слова "жилий будинок", то виправлення слід застережити так: "Закреслені слова: "предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку" не читати, написаному "жилий будинок" вірити". Це виправлення повинно бути підписано заповідачем (або іншою особою, яка на прохання заповідача підписала заповіт) у присутності посадової особи виконавчого комітету і повторені в кінці посвідчувального напису перед підписом вказаної посадової особи. Якщо виправлення зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа), вони повинні бути застережені і підписані цією посадовою особою виконавчого комітету в кінці посвідчувального напису.
Однак, всупереч вимогам вказаної Інструкції у вказаному заповіті містяться виправлення у зазначенні року його складання, такі виправлення не підписано заповідачем ОСОБА_5 , вони не застережені посадовою особою, не повторені в кінці посвідчувального напису перед підписом особи, яка посвідчила заповіт.
Крім цього, всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (додаток N 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.
Згідно ст. 52 Закону України «Про нотаріат» ( в редакції, яка діяла на момент складення заповіту) про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.
Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.
Із журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Колодненської сільської ради за 2011 -2015 роки видно, що у вказаному журналі у графі № 1 «номер нотаріальної дії» наявні 32 записи.
Під порядковим номером 32 у графі № 2 «дата вчинення нотаріальної дії» наявний запис «22.06».
У графі № 3 прізвище, ім'я та по батькові громадян, найменування підприємств, установ, організацій або їх представників, для яких вчинено нотаріальну дію під номером 32 записано « ОСОБА_5 », АДРЕСА_1 .
У графі № 4 «документ, що посвідчує особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії» наявний запис «паспорт НОМЕР_1 , виданий Тячів. РВ УМВС 12.07.1998.
У графі № 5 «Зміст нотаріальної дії» наявний запис «посвідчено заповіт».
Однак, у вказаному журналі ведення записів розпочато із запису № 1 - початок вчинення 4 січня 2011 року. Під номером 30 наявний запис, вчинений 14 листопада 2011 року про посвідчення заповіту, після якого наявний запис № 31 про посвідчення довіреності на прізвище ОСОБА_7 , який датований 8 червня 2012 року та містить виправлення на 2011 рік, після чого під номером 32 наявний запис про ОСОБА_5 із зазначенням лише дати 22.06 ( а. с. 51).
У той час із журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Колодненської сільської ради за 2012 рік видно, що у вказаному журналі у графі № 1 «номер нотаріальної дії» наявні 27 записів. Також, у вказаному журналі наявний запис під номером 13 від 8 червня 2012 року на прізвище ОСОБА_7 ( а.с. 54).
Також, згідно п. 2.6 Положення про спадковий реєстр, зареєстрованого у Мінюсті 11 липня 2011 року за № 831/19569 заява про реєстрацію заповітів та спадкових договорів надсилаються реєстратору у день вчинення нотаріальної дії.
Однак, згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 31413889 інформацію щодо заповіту, складеного ОСОБА_5 внесено до реєстру лише 17 серпня 2012 року за № 53259845.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За змістом ч. ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частинами 1 та 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За загальним правилом, судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
За правилами ст. 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Роз'ясненнями, що викладені в п. 5 «Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Також у п. 7 цієї Постанови вказано, що у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 15 ЦК України.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження №61- 5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Згідно ч. ч. 1 , 2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
У частини першій статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Таким чином, вказаний заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.
Відповідно до пункту 6 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24753/0/413 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.
Оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який записаний та посвідчений секретарем Колодненської сільської ради за реєстровим номером 32 не містить дати його складення, суд дійшов висновку про нікчемність цього заповіту із дати його вчинення, тобто з 22 червня 2012 року ( або червня 2011 року), та є таким, що за його умовами юридичні наслідки не настають.
З огляду на вказане вимога позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо позбавлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на спадкування за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У виниклих між сторонами правовідносинах встановлення нікчемності заповіту має наслідком його невиконання, а тому спадкування здійснюється за законом на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який записаний та посвідчений секретарем Колодненської сільської ради Данило М.В. 22 червня 2011 (2012 року) (одинадцятого року) за реєстровим номером 32, а саме: позбавити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на спадкування за заповітом майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: Варга Дмитро Дмитрович , АДРЕСА_3 ( ТЦ «Магніт») офіс № 1, м. Тячів Закарпатська область.
Відповідачі:
Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, 32, с. Угля Тячівського району Закарпатської області;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_4 .
Третя особа: Тячівська державна нотаріальна контора, вул. Незалежності, 30, м. Тячів Закарпатська область.
Текст повного рішення буде складено 25 листопада 2022 року.
Суддя Л.Р.Сас