Справа № 305/607/22
Провадження по справі 2/305/357/22
25.11.2022 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ємчука В.Е.
за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ "Альфа-Банк" подало до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 06 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №456, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 48386 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. 17.12.2012 між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційний банк та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" укладено Договір відступлення прав вимоги, внаслідок якого відбулася заміна кредитора, а саме АТ "Альфа-Банк" набуло статусу кредитора/стягувача за кредитним договором позичальником якого був ОСОБА_2 . Громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, що залишилася після смерті останнього, у тому числі на житловий будинок, загальною площею 308,96 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 . Про смерть Позичальника Позивач дізнався 28.09.2019 з Листа відповіді Рахівського районного ВДРАЦС. 16.10.2019 Позивач направив вимогу-претензію до Рахівської державної нотаріальної контори, згідно з якою заявив кредиторську вимогу до спадкоємців ОСОБА_2 в розмірі 24211,88 долара США. Надалі Позивач звертався із запитом до приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. з метою отримання інформації про спадкоємців ОСОБА_2 , яка не надала цієї інформації, у зв'язку з чим 08.07.2020 Позивач звернувся до Рахівського районного суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, проте ухвалою суду від 10.03.2022 по справі 305/967/20 зазначену заяву було залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що на виконання ухвали суду від 13.12.2021 приватний нотаріус Маріна А.С. надала копію спадкової справи №4/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , згідно з якою спадкоємцем всього майна померлого є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , а отже вбачається спір про право, який в оремому провадженні не міг бути розглянутий. Відповідач є таким, що прийняв спадщину після померлого позичальника, станом на дату звернення до суду договірні зобов'язання за вказаним вище кредитним договором залишилися не виконаними й заборгованість станом на 12.04.2022 складає 24211,88 долара США, що по курсу НБУ становить 708316,13 гривні. Вартість предмета іпотеки (спадкового майна) відповідно до Висновку про вартість майна становить 29660,16 долара США. У зв'язку з наведеним просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №456 від 06.09.2006 року в розмірі 24211,88 долара США на користь АТ "Альфа-Банк" та сплачений судовий збір.
Представник позивача Дорош І.І. 25.11.2022 надіслала суду лист, в якому просить розглянути позов без участі представника АТ "Альфа-Банк", позовну заяву підтримує у повному обсязі, враховуючи той факт, що спадкоємці не подали вчасно копію свідоцтва про смерть позичальника ОСОБА_2 та не повідомили коло спадкоємців, сплачували кредит тривалий час після смерті позичльника та те, що банк вчасно звернувся до нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців з моменту, коли стало відомо про смерть позичальника, а крім того, відповідно до умов кредитного договору №456 п. 6.8 строк позовної давності становить 10 років.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, 25.11.2022 на електронну адресу суду надійшла заява від імені ОСОБА_3 , проте така не підписана електронним цифровим підписом, а отже не відповідає загальним вимогам до заяв.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 43, 57 ЦПК України).
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До кредитних відносин застосовуються положення, що регулюють відносини позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Виходячи з положень ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що 06 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №456, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 48386 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування 15% річних, кінцевий термін повернення - не пізніше вересня 2021. Погашення кредиту та процентів здійснюється Позичальником щомісяця, відповідно до графіку (Додаток №1). Кредит надається на ремонт житлового будинку.
17.12.2012 між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційний банк та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" укладено Договір відступлення прав вимоги, внаслідок якого відбулася заміна кредитора, а саме АТ "Альфа-Банк" набуло статусу кредитора/стягувача за кредитними договорами й згідно з Додатком 1 до Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 вказано кредитний договір №456 від 06.09.2006 року, де позичальником є ОСОБА_2 та іпотечний договір 456/456, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 308,96 кв.м, житлова площа 121,0 кв.м.
Згідно з повідомленням Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 28.09.2019 №14.9-29/19 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області складений відповідний актовий запис №38 від 19.12.2011 року.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). При цьому, за змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Положенням ст. 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зокрема, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Аналіз чинного законодавства свідчить, що боржник може бути замінений у зобов'язанні у таких випадках, зокрема, переведення боргу (стаття 520 ЦК України), під час спадкування (статті 1216, 1218 ЦК України), реорганізації юридичної особи (статті 106-108 ЦК України), у зв'язку з виділом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи і переходом їх до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), який нормативно не віднесений до форм реорганізації (частина перша статті 104 ЦК України), під час переходу прав на підприємство як єдиний майновий комплекс (стаття 191 ЦК України), у результаті набуття правонаступником прав та обов'язків правопопередника за договорами (наприклад, за частиною першою статті 770, статтею 814 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Позивач у позовній заяві посилався на обставини, які були встановлені під час розгляду Рахівським районним судом Закарпатської області справи 305/967/20 за заявою Акціонерного товариства "АльфаБанк" поданою до суду 09.07.2020 про визнання спадщини відумерлою, зокрема те, що на виконання ухвали Рахівського районного суду від 13.12.2021 приватний нотаріус Маріна А.С. надала копію спадкової справи №4/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , згідно з якою спадкоємцем всього майна померлого є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини були перевірені в ході розгляду даної справи та встановлено, що дійсно матеріали зазначеної справи містять копію спадкової справи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 15.01.2013 року звернувся до приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та тоді ж була заведена спадкова справа.
Приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. 21.01.2013 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , який є сином померлого ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 1281 ЦК України, в редакції на час виникнення даних правовідносин, зокрема діяла на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та на день видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечуючи проти задоволення даного позову у відзиві зазначив, що завідуючий Рахівським БВ філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород" 26.12.2011 року в листі №02-10/1066 на ім'я дружини померлого позичальника ОСОБА_4 висловило співчуття з приводу смерті чоловіка ОСОБА_2 . Зазначене не було спростовано позивачем.
Таким чином, з врахуванням вище наведеного, суд приходить до переконання, що кредитор спадкодавця, яким у даному випадку було ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", був повідомлений про смерть позичальника ОСОБА_2 принаймні не пізніше 26.12.2011 року.
Зі спадкової справи №4/2013 майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що своїх вимог до спадкоємців ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 не пред'явило.
Позивач, заперечуючи про наявність у кредитора інформації про факт смерті ОСОБА_2 , стверджували, що спадкоємці сплачували кредит до березня 2018 року, тобто зазначене вже підтверджує те, що ОСОБА_2 самостійно не сплачував кредит й кредитор приймаючи кошти на погашення кредиту від спадкоємців знав про смерть позичальника. Надавши розрахунок заборгованості, в якому показані операції по погашенню кредиту за кредитним договором №456 від 27.02.2007, не надали доказів того, хто саме сплачував цей кредит (доказів, що цей кредит сплачував саме ОСОБА_1 ), не надали доказів врегулювання відносин спадкоємців з банком (прийняття боргу спадкоємцем і оформлення нового договору чи змін до існуючого та нового графіку погашення кредиту), також, всупереч ч. 3 статті 1281 ЦК України, чинної на час виникнення даних правовідносин, не пред'явили своїх вимог протягом одного року від дня настання вимоги, адже останній платіж внесений 13.02.2018 року, а даний позов пред'явлено лише 20.04.2022. За таких обставин кредитор спадкодавця, не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України (чинної на день виникнення даних правовідносин), а отже він позбавлений права вимоги, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог позивача суд відмовляє, тому судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК, суд
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: В.Е. Ємчук