ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2022Справа № 910/6187/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємство державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - "ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА "УКРІНМАШ" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-а, офіс 139) про стягнення 24 894,25 доларів США та 926 221,09 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Алексєєв А.А.;
від відповідача: Назаренко Є.О.
19.07.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємство державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-"ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА "УКРІНМАШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" про стягнення 24 894,25 доларів США та 926 221,09 грн та була передана 20.07.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" на користь Дочірнього підприємство державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ"-"ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА "УКРІНМАШ" витрат щодо виконання умов договору комісії під час експорту виробів у розмірі 19 155,93 дол. США, 3% річних нарахованих на суму 19 155,93 дол. США у розмірі 648,68 дол. США, інфляційні втрати нараховані на суму 19 155,93 дол. США у розмірі 3 748,73 дол. США, 7% від суми заборгованості у розмірі 1340,91 дол. США, витрати пов'язані з рекламацією виробів у розмірі 712 719,90 грн, 3% річних нарахованих на суму 712 719,90 грн. у розмірі 24134,84 грн., інфляційні втрати нараховані на суму 712 719,90 грн у розмірі 139 475,95 грн, 7% від суми заборгованості у розмірі 49890,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору комісії №25/112-Д від 13.12.2018 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.08.22.
15.08.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що комісіонер належним чином не повідомив відповідача про причини неприйняття виробів покупцем, якщо такі є, та не звертався до комітента з пропозиціями про можливі шляхи вирішення даної ситуації; вчиняв дії з виконання зобов'язань з власної ініціативи та не узгоджував їх з відповідачем. Також зазначав, що сума стягнення заборгованості за договором комісії не підтверджується жодними документальними доказами, а розрахунки позивача є невірними.
Протокольною ухвалою суду від 25.08.22 року судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.09.2022.
08.09.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказував, що всі звіти комісіонера направлялися відповідачу та просив долучити їх до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 15.09.22 року судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.09.2022.
19.09.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/6187/22 та призначено справу до розгляду по суті на 13.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 20.10.22 о 11:30 год. у зв'язку із загрозою ракетних ударів по місту та неможливістю забезпечити безпеку життя та здоров'я відвідувачів і працівників суду.
У судових засіданнях 20.10.2022, 27.10.2022 та 10.11.2022 оголошено перерву, востаннє на 17.11.2022.
У судове засідання 17.11.2022 з'явилися сторони, надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 17.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
13.12.2018 між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - позивач, комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Группа» (далі - відповідач, комітент) укладено договір комісії №25/112-Д (далі - договір комісії), відповідно до п. 1.1 якого комісіонер зобов'язується, за дорученням комітента за плату, вчинити правочин з поставки на експорт 2-х ТГ-16М турбогенераторів (ДСУ двигуна) літака Ан-32 (далі - вироби) від свого імені в інтересах та за рахунок комітента, по ціні, кількості та номенклатурі, які визначаються у додатку №1 до цього договору, який відповідає вимогам договору.
Договір укладений на виконання умов Контракту №272.066.17-24/45-К від 25.06.2018, укладеного між Урядом Народної республіки Бангладеш Головним управлінням оборонних закупівель Міністра оборони (далі - ВПС Бангладеш, покупецьза контрактом) та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
Відповідно до п.2.2, п. 2.2.1 договору комісії якість виробів повинна відповідати діючим умовам та технічним параметрам, зазначеним у паспортах на вироби. Строк експлуатації та строк зберігання виробів має бути зазначений у паспортах на вироби. Вироби повинні бути нові, такими, які не використовувались раніше і виготовлені не раніше 2018 року, без жодних дефектів і придатними до використання на літаках Ан-32.
Вироби постачаються у комплектації виробника. Паспорта, керівництва з обслуговування та інші документи на вироби надаються англійською мовою. Якість виробів підтверджується сертифікатом якості (п. п. 2.3, 2.4 договору комісії).
Відповідно до п. 4.1.8 договору комісії комісіонер зобов'язується негайно інформувати комітента щодо пред'явлених покупцем рекламацій у відношенні виробів.
Комітент зобов'язується гарантувати якість виробів та їх відповідність стандартам, технічним умовам, іншій документації та умовам цього договору; забезпечити умови розгляду та задоволення рекламації відповідно до вимог, викладених у розділі 11 цього договору; сплатити витрати, пов'язані з транспортуванням, а також ввезенням в Україну дефектних виробів, їх відновленням та вивозом після відновлення в країну покупця у випадках, якщо дефекти відбулися протягом гарантійного періоду з вини комітента (п. п. 4.2.2 -4.2.4 договору комісії).
Відповідно до п. 4.2.5 договору комісії комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2.11 договору комісії комітент зобов'язаний відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених Розділом 5 цього договору, в тому числі: витрати на роботи (послуги) третіх осіб, у тому числі комерційних посередників - нерезидентів, пов'язані з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступним супроводженням (виконанням) умов укладеного контракту з покупцем; витрати на відрядження спеціалістів комісіонера; банківські витрати; витрати на обслуговування акредитиву та банківської гарантії; витрати на митне оформлення; витрати на доставку виробів з України в Міжнародний аеропорт «Hazrat Shahjalal Internstional AirPort", Дакка (Народна Республіка Бангладеш); витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади (зокрема отримання дозволу ДСЕК України) та інші документально підтверджені витрати; поштово-телеграфні витати; інші фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Комітент зобов'язується компенсувати витрати комісіонера, пов'язані з виконанням цього договору, у разі не надходження коштів від покупця, шляхом оплати на розрахунковий рахунок комісіонера на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів (п. 4.2.12 договору комісії).
Згідно з п. 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019, витрати комісіонера, передбачені підпунктом 4.2.11 п. 4.2 цього договору не повинні перевищувати 45 361,75 дол. США.
За виконання доручення за цим договором комісіонер одержує з коштів, що надійшли від покупця, комісійну плату в розмірі 27 895,75 дол. США (10% від погодженої ціни виробів у тому числі ПДВ) (п. 5.2 договору комісії).
Згідно з п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019, загальна сума коштів, що належить до перерахування комітенту, при умові надходження від покупця та повного виконання комітентом зобов'язань за цим договором, складає не менше 205 700,00 дол. США.
Відповідно до п. 7.10 договору комісії в редакції додаткової угоди №2 від 16.01.2020, у випадку виявлення покупцем дефектів (недоліків, які неможна усунути) виробів під час інспектування в країні покупця комітент зобов'язується замінити дефектні вироби на нові та здійснити оплату витрат комісіонеру в забезпечення виконання заміни дефектних виробів на нові, а саме: витрати на оформлення відповідних дозвільних державних органів влади; витрати на відрядження спеціалістів комісіонера, якщо такі відрядження безпосередньо пов'язані з виконанням договору; витрати на декларування та митне оформлення виробів; витрати пов'язані зі сплатою мита та ПДВ під час митного оформлення; витрати на транспортування виробів; інші фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору.
Зазначені у попередньому абзаці витрати у погодженому комітентом ціну виробів цим договором не включено та сплачується комітентом комісіонеру до моменту здійснення ввезення дефектних виробів в Україну на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.
Строк заміни дефектних виробів на нові не повинен перевищувати 60 календарних днів з дати ввезення виробів на митну територію України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2021 (п.14.1 договору).
Додатком №1 до договору (специфікація виробів) сторони погодили вироби - дві ТГ-16М турбогенераторів (ДСУ двигуна) літака Ан-32 загальною ціною 278 957,50 дол. США.
Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору загальна сума комісійної плати комісіонера за цим додатком складає 27 895,75 дол. США (10% від загальної ціни виробів в тому числі ПДВ).
Відповідно до п.3 додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019, загальна сума коштів, що належить до перерахування комітенту, при умові повного виконання ним зобов'язань за цим договором, складає 205 700,00 дол. США.
17.01.2019 на виконання вимог договору, комісіонером отримано дозвіл Державної служби експортного контролю України №29128602 на експорт виробів до Народної Республіки Бангладеш.
Експортну поставку виробів до Народної республіки Бангладеш комісіонером здійснено 16.05.2019, що підтверджується митною декларацією №UA100020/209/514971.
Листом від 30.05.2019 №00.03.2600.026.32.003.19.52 (АN-32) покупець повідомив комісіонера про виявлені несправності виробів та висунув вимогу терміново вирішити питання щодо усунення виявлених недоліків.
12.09.2019 покупцем на адресу комісіонера направлено лист №00.03.2600.026.32.003.19.00 (АN-32) щодо заміни поставлених ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» виробів, оскільки останні не відповідають умовам контракту.
Комісіонер листом від 18.09.2019 №27/25-6691 на адресу комітента проінформував останнього про отримання вказаного вище листа та проінформував комітента про подальше вжиття заходів, спрямованих на отримання дозвільних документів ДСЕК України для повернення дефектних виробів в Україну з метою їх заміни на нові.
24.09.209 ВПС Бангладеш на адресу комісіонера направлено лист №00.03.2600.026.32.003.19.104 (АN-32) з вимогою здійснити поставку виробів у зв'язку з виявленими дефектами та надано відповідні рекламаційні акти від 22.09.2019.
Своїм листом №221 від 08.10.2019 комітент проінформував комісіонера про готовність здійснити заміну дефектних виробів на нові відповідно до умов договору.
Листом №27/4-226 від 11.01.2020 позивач інформував відповідача про готовність ввезення в Україну виробів, що підлягають заміні, та просив сплатити витрати, пов'язані з перевезенням вказаних виробів.
Також позивачем на адресу відповідача 14.01.2020 направлено лист №27/4-312, яким проінформовано останнього про те, що комітенту необхідно сплатити на рахунок Державної митної служби України митні платежі у розмірі 5% від вартості виробів та ПДВ у розмірі 20% від митної вартості майна на суму 72 528,95 дол. США.
У відповідь відповідач листом №3 від 20.01.2020 повідомив позивача про готовність сплатити 5% митних платежів за імпорт виробу та висловив прохання до позивача сплатити 20% ПДВ від митної вартості.
10.02.2020 позивач повідомив відповідача листом №27/4-1068 про обов'язок сплатити грошові кошти в розмірі 350 000,00 грн митних платежів при оформленні ввезення виробів в Україну.
Комісіонером на адресу комітента 12.02.2020 направлено лист №27/4-1096 щодо термінової сплати мита у розмірі 5% від вартості майна та 20% від митної вартості виробів та витрати, які були понесені комісіонером в рамках виконання доручення комітента за договором у сумі 17 371,03 дол. США.
Листом №06.03.2600.026.32.028.19.017 (АN-32) від 20.02.2020 покупець висловив згоду на здійснення ремонту дефектних виробів замість їх заміни, про що позивач повідомив відповідача листом №27/4-1355 від 25.02.2020.
На адресу позивача від відповідача листом №629 від 28.02.2020 надійшли документи, необхідні для отримання дозволу для тимчасового ввезення виробів в Україну для здійснення гарантійного ремонту (лист №43 від 26.02.2020 з додатками).
24.03.2020 позивачем отримано Висновок №29128604 ДСЕК України, який є підставою для тимчасового ввезення виробу в Україну з метою здійснення гарантійного ремонту, а також Дозвіл №29128605 ДСЕК України на подальший експорт виробу після ремонту до Бангладешу.
08.04.2020 вироби ввезено до України, що підтверджується митною декларацією №UA100430/2020/025019.
Після проведення ремонту вироби були поставлені покупцю, що підтверджується митною декларацією № UA100430/2020/041905 від 26.10.2020.
Водночас, під час проведення інспекції, виявлено декілька несправностей у виробах, що унеможливлювали їх експлуатацію, внаслідок чого покупець листами №00.03.2600.026.32.003.19.100 (АN-32) від 09.02.2021 та №00.03.2600.02645.016.19.071 (АN-32) від 05.05.2021 висловив вимогу здійснити термінову заміну виробів.
Позивачем на адресу відповідача 15.03.2021 направлено лист №27/9-1245 щодо компенсування витрат, понесених під час рекламації виробів та виставлено рахунки на оплату цих витрат, а 01.04.2021 за вих. №27/11-1582 направлено претензію, яка залишилась без задоволення.
07.06.2021 комісіонером на адресу комітента направлено лист №27/4-2647 із пропозицією досудового врегулювання спору у спосіб підписання додаткової угоди №4 до договору щодо компенсації понесених витрат комісіонером під час виконання зовнішньоекономічного контракту.
Комісіонером на адресу комітента 15.07.2021 направлено лист №27/4-3313 із додатковою угодою №5 до договору, відповідно до якої комітент зобов'язаний надати комісіонеру сертифікат кінцевого споживача на повернення дефектних виробів, відшкодувати понесені комісіонером витрати пов'язані із зберіганням, транспортуванням та митним оформленням дефектних виробів і припиненням подальшої співпраці.
Комітент листом №110/08-21 від 03.08.2021 проінформував комісіонера, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором. Крім того просив позивача оплатити вартість поставлених виробів у сумі 80% від загальної ціни виробів, на що позивач листом від 31.08.2021 №27/4-4111 відмовив.
02.09.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №27/11-4158 з вимогою про сплату 20 993,07 дол. США та 780 979,47 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.
21.09.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №27/4-4463 із рекламаційними актами щодо невиконання комітентом договірних зобов'язань, який також залишено без розгляду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому договір, як встановлено ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами комісії.
Згідно ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст.1012 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (ст.1014 Цивільного кодексу України).
Статтею 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Стаття 1024 Цивільного кодексу України визначає, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.
Відповідно до п. 4.2.5 договору комісії комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2.11 договору комісії комітент зобов'язаний відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених Розділом 5 цього договору, в тому числі: витрати на роботи (послуги) третіх осіб, у тому числі комерційних посередників - нерезидентів, пов'язані з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступним супроводженням (виконанням) умов укладеного контракту з покупцем; витрати на відрядження спеціалістів комісіонера; банківські витрати; витрати на обслуговування акредитиву та банківської гарантії; витрати на митне оформлення; витрати на доставку виробів з України в Міжнародний аеропорт «Hazrat Shahjalal Internstional AirPort», Дакка (Народна Республіка Бангладеш); витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади (зокрема отримання дозволу ДСЕК України) та інші документально підтверджені витрати; поштово-телеграфні витати; інші фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Комітент зобов'язується компенсувати витрати комісіонера, пов'язані з виконанням цього договору, у разі не надходження коштів від покупця, шляхом оплати на розрахунковий рахунок комісіонера на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів (п. 4.2.12 договору комісії).
Відповідно до п. 7.10 договору комісії в редакції додаткової угоди №2 від 16.01.2020, у випадку виявлення покупцем дефектів (недоліків, які неможна усунути) виробів під час інспектування в країні покупця комітент зобов'язується замінити дефектні вироби на нові та здійснити оплату витрат комісіонеру в забезпечення виконання заміни дефектних виробів на нові, а саме: витрати на оформлення відповідних дозвільних державних органів влади; витрати на відрядження спеціалістів комісіонера, якщо такі відрядження безпосередньо пов'язані з виконанням договору; витрати на декларування та митне оформлення виробів; витрати пов'язані зі сплатою мита та ПДВ під час митного оформлення; витрати на транспортування виробів; інші фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору.
Зазначені у попередньому абзаці витрати у погодженому комітентом ціну виробів цим договором не включено та сплачується комітентом комісіонеру до моменту здійснення ввезення дефектних виробів в Україну на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.
Строк заміни дефектних виробів на нові не повинен перевищувати 60 календарних днів з дати ввезення виробів на митну територію України.
В матеріалах справи містяться звіти комісіонера з №1 по №28 на загальну суму 19 155,93 дол. США по договору комісії №25/112-Д від 13.12.2018, а також звіти комісіонера по рекламаційним актам на загальну суму 712 719,90 грн за договором комісії №25/112-Д від 13.12.2018, які частково підписані відповідачем.
Статтею 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Разом з тим, будь яких заперечень щодо звітів комісіонера матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вказані звіти вважаються прийнятими відповідно до вимог статті 1022 ЦК України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано відповідачу послуг на суму 19 155,93 дол. США та 712 719,90 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 15.03.2021 було направлено лист №27/9-1245 щодо компенсування витрат, понесених під час рекламації виробів та виставлено рахунки на оплату цих витрат, а 01.04.2021 за вих. №27/11-1582 направлено претензію, яка залишилась без задоволення.
Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг за договором комісії №25/112-Д від 13.12.2018 настав.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті зазначених послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 19 155,93 дол. США (витрати, понесені комісіонером під час експорту виробів) та 712 719,90 грн (витрати, пов'язані з рекламацією виробів), внаслідок чого вказані позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором комісії №25/112-Д від 13.12.2018, позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 06.05.2021 по 21.06.2022, а саме: 3% річних на суму 19 155,93 дол. у розмірі 648,68 дол. США та інфляційні втрати на цю суму у розмірі 3 748,73 дол. США, а також 3% річних на суму 712 719,90 грн у розмірі 24 134,84 грн та інфляційні втрати на цю суму у розмірі 139 475,95 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/5-ц.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 748,73 дол. США, нарахованих на суму боргу у розмірі 19 155,93 дол США, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суму 712 719,90 грн, а також 3 % річних на суму 19 155,93 дол. США та 712 719,90 грн (враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних), суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції в розмірі 7% від суми порушеного зобовязання відповідно до вимог статті 231 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій зокрема як штрафні санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у такому розмірі - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Господарський суд враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку штрафу, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1340,91 дол. США та 49 890,40 грн.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача витрат, понесених комісіонером під час експорту виробів на суму 21 145,52 дол. США (19 155,93 дол. США +648,68 дол. США +1340,91 дол. США) та витрат, пов'язаних з рекламацією виробів на суму 926 221,09 грн.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-а, офіс 139, код ЄДРПОУ 36469368) на користь Дочірнього підприємство Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - "ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА "УКРІНМАШ" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36, код ЄДРПОУ 14281072) грошові кошти в розмірі 21 145 (двадцять одна тисяча сто сорок п'ять) дол. США 52 цента за витрати, понесені під час експорту виробів, та 926 221 (дев'ятсот двадцять шість тисяч двісті двадцять одна) грн 09 коп. за витрати, пов'язані з рекламацією виробів, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 171 (двадцять три тисячі сто сімдесят одна) грн 56 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ