22 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 157/1532/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з позовом до Камінь-Каширської міської ради (далі - відповідач, міська рада) про зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 2002 року по 2015 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1 жовтня 1994 року по 10 листопада 2015 року працювала на виборній посаді секретарем Черченської сільської ради та з 2 березня 2016 року по 18 грудня 2020 року секретарем виконавчого комітету Черченської сільської ради. 18 грудня 2020 року її повноваження секретаря виконавчого комітету завершилися відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Рішенням Камінь-Каширської міської ради «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради» від 04 грудня 2020 року №2/26, Черченську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради, в результаті чого майно, права та обов'язки Черченської сільської ради перейшли до Камінь-Каширської міської ради. При звільненні орган місцевого самоврядування перед нею мав заборгованість за не використану відпустку в кількості 501 календарний день за період роботи з 2002 по 2015 роки. В день її звільнення 10 листопада 2015 року та 18 грудня 2020 року ніхто письмово не повідомив їй про нараховані суми та не здійснив виплату належних їй коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Позивач вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства вона має право на отримання грошової компенсації за не використані дні відпустки за період роботи з 2002 - 2015 роки, і вона мала бути виплачена у день її звільнення, чого відповідачем зроблено не було. Крім того, вказує на те, що письмово зверталась із заявою до відповідача, про виплату компенсації, однак в цьому їй було відмовлено. З цих підстав просить позов задовольнити.
ОСОБА_1 18 листопада 2021 року звернулась із даним позовом до Камінь-Каширського районного суду. Рішенням суду від 24 травня 2022 року її позовні вимоги задоволено, повністю; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 2002 - 2015 роки.
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 липня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, скасовано рішення Камінь-Каширського районного суду волинської області від 24 травня 2022 року та закрито провадження в справі.
02 вересня 2022 року ухвалою Волинського апеляційного суду було задоволено заяву ОСОБА_1 та передано справу №157/1532/21 до Волинського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого відноситься її розгляд.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказав на те, що грошова компенсація за невикористану відпустку за роки, які не передували звільненню, можлива лише у випадку, якщо працівник доведе, що він не використовував відпустки саме з незалежних від нього причин. У справі відсутні будь-які докази того, що позивач не використала щорічні відпустки за період з 2002 -2015 роки саме з об'єктивних та незалежних від неї причин. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що при звільненні з роботи у 2015 році, Черченський сільський голова повинен був здійснити із позивачем повний розрахунок, в тому числі, виплатити компенсацію за час невикористаної відпустки, чого зроблено не було. Враховуючи зазначене в задоволенні позову просить відмовити.
У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що при звільнені з роботи в 2015 році, 2020 році роботодавець не повідомив їй про нараховані суми при звільнені, що є грубим порушенням ст.116 КЗпП України.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду секретаря Черченської сільської ради з 15 квітня 2002 року по 10 листопада 2015 року, тобто по день звільнення у зв'язку із закінченням строку повноважень ради, п. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.7-11).
Із долученого до справи розрахунку вбачається, що за даний період роботи нею не було використано усіх днів щорічної основної відпустки, зокрема, не було використано щорічної відпустки за період роботи з 2002 року по 2015 рік - 501 календарний день (а.с. 20), який відповідачем жодними доказами не спростовано.
З 02 березня 2016 року по 18 грудня 2020 року позивач також працювала на посадах секретаря Черченської сільської ради. Звільнена з посади у зв'язку із закінченням строку повноважень ради, п. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.7-11).
18 серпня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошової компенсації за час невикористаної відпустки за період з 2002 року по 2015 рік (а.с.14).
На її звернення Камінь-Каширською міською радою було повідомлено, що їй нараховано компенсацію за не використані дні відпустки в розмірі 67155 грн. 34 коп., сума до видачі, яка перерахована на її банківський рахунок, становить 54060 грн. 05 коп. (а.с.15).
Згідно з розпорядженням міського голови Камінь-Каширської міської ради Пася В.І. від 9 березня 2021 року № 73 «Про виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки посадовим особам Черченської сільської ради» ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки кількістю 214 календарних днів за період з 02 березня 2016 року по 18 грудня 2020 року (а.с.42).
Відповідно до розрахунку в.о. головного бухгалтера Черченської сільської ради Ліпич С.І. кількість днів не використаної відпустки секретарем виконавчого комітету вказаної сільської ради ОСОБА_1 за період з 02 березня 2016 року по 18 грудня 2020 року становить 214 календарних днів, за період з 2002 по 2015 роки 501 календарний день (а.с. 18).
Пунктом 4 Рішенням Черчинської сільської ради №1/1 від 10 листопада 2015 року було припинено повноваження секретаря Черчинської сільської ради ОСОБА_1 (а.с. 184 зворот).
З рішення Камінь-Каширської міської ради VІІІ скликання від 4 грудня 2020 року № 2/26 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради» та додатку 1 до цього рішення вбачається, що Черченську сільську раду Камінь-Каширського району було реорганізовано шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради, остання є правонаступником всього майна, прав та обов'язків вказаної сільської ради (а.с.12-13).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.10.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) - служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Ч. 1 ст. 7 вказаного Закону визначено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Абзацом 3 ч.1 ст. 10 Закону № 2493-III передбачено, що на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою.
Як встановлено ч. 3 ст. 21 даного Закону умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
П. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2493-III встановлено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 N 3723-XII (який діяв на момент звільнення позивача 10.11.2015) державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі
посадового окладу.
Ч. 1 ст. 59 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Як вбачається із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічна норма права міститься у ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції закону на момент звернення позивача до суду) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд зазначає, що при звільненні працівника зі служби йому повинна бути здійснена виплата всіх сум, що належать йому.
Зокрема, у випадку наявності в особи невикористаної відпустки за всі періоди роботи, передбачено право на виплату грошової компенсації при звільненні особи з роботи.
Слід наголосити, що виплату такої компенсації закон не пов'язує з наявністю будь-яких умов, у зв'язку з якими особа не використала відпустку.
Як вбачається із долучених до справи документів, позивач працювала секретарем Черченської сільської ради з 2002 року по 10 листопада 2015 року та з 02 березня 2016 року по 20 грудня 2020 року.
Із наявних у суду документів, зокрема розрахунків, вбачається, що грошова компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період 2016-2020 років є виплаченою.
При цьому як вбачається із долученого до справи розрахунку, на момент звільнення позивача в 2015 році за період роботи з 2002 року по 10 листопада 2015 року у неї нараховувалось 501 день невикористаної відпустки, за які при звільненні вона мала право на отриманні грошової компенсації.
У рішенні сесії Черченської сільської ради №1/1 від 10 листопада 2015 року про припинення повноважень секретаря ради не міститься даних, що така компенсація позивачу була нарахована та виплачена.
Також відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували факт невикористаної відпустки ОСОБА_1 у кількості 501 день та виплату грошової компенсації за період з 2002 року по 2015 рік при звільненні суду не надано.
Відповідач у своєму заперечені (а.с.37) зазначив, що на зберіганні в Камінь-Каширській міській раді відсутні особові рахунки працівників за 2015 рік (Черченської сільської ради), платіжні відомості оформлені неналежним чином, так як у них відсутні підписи головного бухгалтера та сільського голови. Також зазначили, що у наявних платіжних відомостях відсутні відомості, які саме виплати здійснювалися працівникам.
При цьому вказані документи не містять інформації про виплату грошової компенсації позивачу за спірний період.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність підстав для виплати грошової компенсації позивачу за період з 2002 року по 10 листопада 2015 року у кількості 501 календарний день, а тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що така компенсація повинна була виплачена позивачу при звільненні у 2015 році Черченською сільською радою і, що вона раніше не ініціювала питання її виплати, враховуючи наступне.
Позивач, дійсно мала право на виплату такої компенсації при звільненні в 2015 році. При цьому невиплата такої компенсації роботодавцем при звільнені не позбавляла особу в подальшому звернутись за такою виплатою, зокрема, і в судовому порядку. Таке право на момент звернення позивача до суду не обмежувалось будь-яким строком.
На момент звільнення позивача в 2020 році Черченську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Камінь-Каширської міської ради, а відтак, при звільнені позивача з посади, саме відповідач повинен був провести з нею повний розрахунок, в тому числі нарахувати і виплатити грошову компенсацію за час невикористаної відпустки за спірний період, чого останнім зроблено не було.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Камінь-Каширську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 501 (п'ятсот один) календарний день невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 2002 року по 10 листопада 2015 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Камінь-Каширської міської ради (44500, Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 2, код ЄДРПОУ 34836909).
Суддя Р.С. Денисюк