м. Вінниця
24 листопада 2022 р. Справа № 120/7371/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
12.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що проходив службу в поліції на посаді інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
17.08.2015 року отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.
21.05.2021 року Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №74 о/с від 17.05.2021 року звільнено зі служби в поліції.
Згідно довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №3229/12/01-2021 від 17.08.2021 року ним не використано щорічної відпустки за 2015 рік - 2 дні, 2016 рік - 1 день, 2017 рік - 1 день, 2018 рік - 1 день, 2020 рік - 36 днів та за 2018 рік - невикористаних 14 календарних днів щорічної додаткової відпустки, за які, на його думку, передбачена грошова компенсація.
У зв'язку із чим, позивач неодноразово звертався до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки.
Відповідачем відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за період з 2015 року по 2021 рік, оскільки абз. 7. п. 8 розділу ІІІ Порядку, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2026 року №260 визначено, що поліцейським, які звільняються з поліції, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якої поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби.
Зазначили, що у травні 2021 року здійснено нарахування та виплату компенсації за 12 днів невикористаної у році звільнення відпустки, у розмірі 4496,63 грн.
Щодо додаткової відпустки учасника бойових дій, передбаченої Законом України від 15.11.1996 "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) зазначили, що така повинна бути використана поліцейським протягом календарного року, без перенесення на інший період чи поділу на частини та без заміни її на грошову компенсацію.
На думку позивача, відмова відповідача у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки є протиправною, у зв'язку з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 19.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зокрема, вказав, що на підставі ч. 10 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-XIII) та пункту 8 розділу III Порядку № 260, виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Таким чином, підстави для нарахування і виплати компенсації за невикористані дні відпустки у роках, які передують року звільнення - відсутні.
Що стосується компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, то відповідач посилається на правий висновок Верхового суду, викладений у постанові від 13.06.2018 по справі № 545/1881/16, та вважає, що така компенсація законодавством України не передбачена.
11.10.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що аргументи наведені відповідачем у відзиві не спростовують доводів позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача у не нарахуванні та виплати йому грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у повному році.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №74 о/с від 17.05.2021 року позивача звільнено зі служби в поліції з 21.05.2021 року.
В подальшому, позивач 18.10.2021 року, 22.11.2021 року, 17.01.2022 року звертався до відповідача із заявами щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Листами Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №29/В-157 від 15.11.2022 року, №29/В-168 від 14.12.2021 року, №29/В-12 від 01.02.2022 року позивача повідомлено про відмову у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.
Закон України від 15.11.1996 "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
Згідно із ч.1 ст.24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
У свою чергу, Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.1 та 3 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою ст.93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 та 11 вказаної статті, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1 та 2 ст.94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із абз. 7 і 9 п.8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2,3 ст.124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП і Закону № 504/96-ВР, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, відповідно до якої питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин без врахування загальних норм, визначених КЗпП України та Законом № 504/96-ВР, а тому виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав щорічну основну (41 день) та додаткову (14 днів) відпустку за період з 2015 року по 2021 рік, а тому набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18 листопада 2021 року №560/5969/21, від 02 грудня 2021 року №560/5980/21, від 29 листопада 2021 року №240/10354/21.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення зі служби в поліції.
Крім того, положеннями ч. 1 ст. 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).
В даному ж випадку, враховуючи те, що при звільненні з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позовних вимог, оцінивши докази надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Щодо стягнення на користь позивача витрат понесених ним на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано Акт приймання-передачі наданих послуг №4/06/1-09/22-юп від 07.09.2022 року, рахунок-фактуру №4/06/1-09/22-юп від 07.09.2022 року, в якому зазначено, що винагорода (гонорар) згідно вказаного Акту складає - 2000 грн. та квитанцію №9280-7520-9821-5922 від 08.09.2022 року про оплату послуг за виконання робіт за договором.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати у розмірі 2000 грн. дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи є співмірними та підтверджені документально.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік (14 днів).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік (14 днів), передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2015 рік - 2 дні, 2016 рік - 1 день, 2017 рік - 1 день, 2018 рік - 1 день, 2020 рік - 36 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2015 рік - 2 дні, 2016 рік - 1 день, 2017 рік - 1 день, 2018 рік - 1 день, 2020 рік - 36 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672).
Суддя Дончик Віталій Володимирович