Ухвала від 25.11.2022 по справі 500/2395/18

Ухвала

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 500/2395/18

провадження № 61-106вп22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визначення територіальної підсудності справи № 500/2395/18 за позовом ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», Селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Державна служба морського та річкового транспорту України, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2022 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про визначення територіальної підсудності справи № 500/2395/18.

Заява мотивована тим, що заявниця не має будь-яких інших засобів правового захисту проти корупційних дій судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Смокіної Г. І. та інших суддів вказаного суду.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просить змінити підсудність цивільної справи № 500/2395/18 та передати вказану справу до будь-якого іншого суду Одеської області.

У задоволенні заяви слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Частиною першою статті 24 ЦПК України передбачено, що апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду).

Порядок та підстави визначення підсудності врегульовано параграфом 3 Глави 2 Розділу І ЦПК України (статті 26-32).

Посилання ОСОБА_1 у заяві про зміну підсудності фактично зводяться до її незгоди з розглядом справи суддями Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області та незгоди з ухваленими ними процесуальними рішеннями у справі.

Заявницею фактично зазначаються підстави для відводу, які вирішуються судом у порядку, передбаченому статтями 39-40 ЦПК України.

Будь-яких підстав, передбачених нормами чинного ЦПК України для вирішення питання про визначення чи зміну підсудності у вказаній цивільній справі заявницею не наведено.

Разом з тим, до заяви про визначення територіальної підсудності додано клопотання про постановлення в даній справі окремої ухвали за фактом наявності у матеріалах цивільної справи № 500/2395/18 підроблених,

на думку заявниці, документів на ім'я ОСОБА_3 та інших суддів Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі

№ 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі

№ 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначив, що

при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду

і є його правом, а не обов'язком.

Тобто, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності,

а також причини та умови, що цьому сприяли.

Право суду на постановлення окремої ухвали пов'язане з наявністю у нього на розгляді конкретної справи та у разі виявлення порушень, допущених судом нижчої інстанції при розгляді цієї справи.

Справа № 500/2395/18 перебуває у провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, тому Верховний Суд не може вирішувати питання щодо постановлення окремої ухвали у даній справі. Отже, у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 також слід відмовити.

Керуючись статями 26-32, 39-40, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визначення територіальної підсудності справи № 500/2395/18 за позовом ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», Селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Державна служба морського та річкового транспорту України, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1

про постановлення окремої ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська