Ухвала
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 703/2554/20 (провадження № 4-с/703/1/22)
провадження № 61-11115ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на дії та рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка Володимира Антоновича,
07 листопада 2022 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у вказаній справі, яка не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано квитанцію про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Клопотання мотивовано тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок позичених бюджетних коштів постійно здійснює виплати коштів вкладникам неплатоспроможних банків, що на думку, Фонду є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 0940/2276/18 (постанова від 14 січня 2021 року) сформулювала такий висновок. Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої наведеної статті Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Разом з цим, Велика Палата констатувала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Верховним Судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).
Наведений Закон визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2022 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум на працездатну особу складає 2 481,00 грн.
Враховуючи наведені норми національного законодавства, практику Верховного Суду та рішень ЄСПЛ щодо обов'язку учасника справи здійснити сплату судового збору у визначеному законом розмірі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі - 2 481,00 грн не є надмірним фінансовим тягарем для заявника, а наведені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб доводи не є достатніми для відстрочення або розстрочення визначеного Верховним Судом судового збору.
Тому, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 390, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року залишити без руху.
Надати Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для усунення недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Русинчук