Справа № 539/2708/21 Номер провадження 22-ц/814/4776/22Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
23 листопада 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши у м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 серпня 2022 року, прийнятого під головуванням судді Алтухової О.С. в м.Лубни, зі складанням повного тексту 08 серпня 2022 року, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що 22 липня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проникли на обгороджену земельну ділянку кадастровий номер 5310700000:01:023:0004 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності позивача, нехтуючи конституційним правом власника земельної ділянки, знищили шляхом спилювання 27 дерев, які там зростали. Згідно висновку експерта від 28.11.2019 року №190 вартість знищених дерев становить 16148,64 гривень.
Для відшкодування завданої майнової шкоди та притягнення осіб які її завдали до відповідальності, ОСОБА_1 було подано заяву про вчинення відповідачами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Постановою слідчого від 03.06.2020 року кримінальне провадження №12018170240001530 від 06.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Для вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за самоуправство направлено матеріали начальнику Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області.
ОСОБА_1 зазначав, що для захисту своїх законних прав та інтересів, відновлення порушеного права його представником був адвокат Гнідаш С.О. по наданню правової допомоги в кримінальному провадженні №12018170240001530. За період з листопада 2018 року по травень 2021 року зроблено витрати на оплату адвокатських дій (послуг) в розмірі 55 600, 00 гривень, які просив стягнути з відповідачів.
Крім того, розмір моральної шкоди, завданої йому діями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оцінив в розмірі 27 000, 00 гривень.
Просив стягнути з відповідачів солідарно майнову та моральну шкоду в розмірі 93 148, 64 грн. з відповідачів, визначивши відповідальність осіб, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.
Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем подано до Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, по факту знищення 22.07.2018 року громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з хуліганських мотивів 27 дерев, що росли на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 25 693 грн.
06.12.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Лубенського міськрайонного суду від 30.11.2018 року по справі за № 539/4530/18 дані відомості внесено до ЄРДР.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 03.06.2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170240001530 від 06.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що протиправні дії відповідачів відносно його конституційних прав, які виразились в умисному протиправному проникненні на територію приватної земельної ділянки та умисному протиправному знищенні майна, яке перебувало в його приватній власності завдало йому як майнової так і моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого та членів його сім'ї у зв'язку із знищенням його майна.
Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, взяв до уваги висновок експерта №1016/1035 від 30.07.2021 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи та вирішив, що позивачем не доведено того, що знищені дерева росли на належній йому земельній ділянці.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права, тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до районного суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що його сусіди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно знищили 27 дерев, що росли на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 , чим спричинили йому моральну та матеріальну шкоду.
На підтвердження своїх доводів, позивачем було надано: витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, акт знищенних/випиляних дерев від 21.08.2018 року, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, памятка про права потерпілого ОСОБА_1 , протоколи допитів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , протокол огляду місця події від 08.05.2019 року, протокол допиту ОСОБА_5 , лист Державної екологічної інспекції України від 11.11.2019 року №02/5-18/4005 щодо порядку видалення кущів, газонів і квітникиів в населених пунктах та розрахунок шкоди у разі видалення, висновок експерта від 28.11.2019 року №190 щодо розміру завданої шкоди, постанова про закриття кримінального провадження №12018170240001530.
Вказані докази, як кожен окремо, так ї їх сукупність, не доводять обставини, які підлягають обов'язковому встановленню при розгляді даної справи, а саме те, що 22.07.2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знищили 27 дерев, які росли на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 .
Разом з тим, відповідно до висновку експертів № 1016/1035 за результатами проведення комплексної судової земельно технічної та будівельно технічної експертизи по цивільній справі № 539/4270/19, складеного 30.07.2021 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 фактично користується більшою територією, чим надано йому у власність. Тому, фізичні характеристики (площа, межи та конфігурація) території якою фактично користується ОСОБА_1 відрізняються від фізичних характеристик (площі, меж та конфігурації) зазначеним у правовстановлюючих документах та технічній документації на земельну ділянку площею 0,0385 га з кадастровим номером 5310700000:01:023:0004. Фактична ширина провулку по АДРЕСА_2 між огорожею домоволодіння АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 ) та огорожею, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться в межах від 7,04м до 3,34м. Фактична ширина проїзної частини провулку між огорожею домоволодіння АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 ) та огорожею, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 складає від 2,2 м до 2,4 м, має одну смугу руху. Наявність тільки однієї смуги проїзної частини, фактичної її ширини в межах від 2,2м до 2,4м та відсутність пішохідної зони тротуару між огорожею домоволодіння АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 ) та огорожею, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 не відповідає вимогам п.5.1.1, таблиці 5.1, 5.2 та таблиці 5.2 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення порядку, встановленого законом, проведення комплексної експертизи, що полягає у присутності відповідачів при проведенні дослідження об'єкту експертизи земельної ділянки спеціалістом.
Проте, даний аргумент не знаходить свого підтвердження, оскільки, як вірно зазначив районний суд, при дослідженні не залучався спеціаліст, а за клопотанням експерта була витребувана топографо-геодезична зйомка досліджуваних об'єктів.
Крім того, на спростування висновків зазначеної експертизи, позивачем не надано належних доказів, як то передбачено ст.ст.12,13,77 ЦПК України.
Аналіз викладеного свідчить про те, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та заподіяння йому моральної шкоди, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.11.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна