ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2022Справа № 910/8101/22
За позовом Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
До Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 23; ідентифікаційний код: 33745659)
Про стягнення 18 100, 30 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г.П.
Без виклику представників сторін.
ФОП Титорук Т.С. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до КП «Київкомунсервіс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 18 100, 30 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481, 00 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
29.08.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/8101/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.09.2022 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:
- відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог;
- клопотання про застосування строку позовної давності відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності;
- клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання КП «Київкомунсервіс» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
12.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав заявлений позов, заперечив обставини, викладені у відзиві, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
04.11.2022 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
20.09.2018 між ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» та КП «Київкомунсервіс» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений на бланку полісу №АМ/5420948 зі строком дії з 00 год. 00 хв. 20.09.2018 до 19.09.2019. Забезпечений транспортний засіб - СБМ 308-1, номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8047, транспортний засіб СБМ 308-1, номерний знак НОМЕР_3 належить КП КМДА «Київкомунсервіс» (м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, 23).
14.05.2019 о 09 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Ревуцького, 7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу СБМ 308-1, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу «Toyota Corola» номерний знак НОМЕР_4 , транспортного засобу «Skoda Fabia Clasic 1.2» номерний знак НОМЕР_5 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.05.2019, з вини ОСОБА_1 , було пошкоджено транспортний засіб «Toyota Corola» номерний знак НОМЕР_4 та транспортний засіб «Skoda Fabia Clasic 1.2».
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 11.06.2019 (справа №753/10143/19) ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Крім того, судом встановлено, що 14.05.2019 в порушення вимог п. 2.10 А ПДР ОСОБА_1 покинув місце ДТП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 24.06.2019 (справа №753/10141/19) ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Крім того, судом встановлено, що 14.05.2019 в порушення вимог п. 2.10 А ПДР ОСОБА_1 покинув місце ДТП.
Відповідно до постанов Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 свою вину визнав та не заперечував обставини, викладені у протоколах. Вказані постанови не оскаржувались та набрали законної сили 04.07.2019 та 21.06.2019 відповідно.
Згідно з умовами полісу №АМ/5420948, на підставі страхового акту №19.59.5420948-3548 від 10.07.2019, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Toyota Corola», номерний знак НОМЕР_4 , складає 4 707, 48 грн.
У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику транспортного засобу «Toyota Corola», номерний знак НОМЕР_4 витрати на ремонт автомобіля у сумі 4 707, 487 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 19.07.2019.
Також, згідно з умовами полісу №АМ/5420948, на підставі страхового акту №19.59.5420948-3547 від 10.07.2019, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Skoda FAbia Clasic 1.2», номерний знак НОМЕР_5 , складає 4 707 грн. та 13 392, 82 грн
У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику транспортного засобу «Skoda FAbia Clasic 1.2», номерний знак НОМЕР_5 13 392, 82 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.08.2021.
01.12.2021 між ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ.» та ФОП Титорук Т.С, укладено договір №1/Т про відступлення прав вимоги за умовами якого право грошової вимоги від ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ.» до ОСОБА_1 за страховим актом №19.59.5420948-3548 від 10.07.2019 перейшло до ФОП Титорук Т.С.
14.05.2021 між ТДВ "СК Ю.ЕС.АЙ." та ФОП Івасенком І.А. укладено договір №1/АК про відступлення прав вимоги за умовами якого право грошової вимоги від ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ.» до ОСОБА_1 за страховим актом №19.59.5420948-3547 від 10.07.2019 перейшло до ФОП Івасенка І.А.
01.12.2021 між ФОП Івасенко І.А. та ФОП Титорук Т.С. укладено договір відступлення прав вимоги №1/1/АК на підставі якого ФОП Івасенко І.А. відступив ФОП Титорук Т.С. права вимоги до боржників за укладеними договорами страхування, які перейшли до Первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №1/АК від 14.05.2021.
Отже, відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/Т від 01.12.2021 відбулося процесуальне правонаступництво у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні, а саме зміни первісного кредитора - ТДВ "СК Ю.ЕС.АЙ." на нового кредитора - ФОП Титорук Т.С.
Водночас, відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 відбулося правонаступництво у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні, а саме зміни первісного кредитора - ФОП Івасенка І.А. на нового кредитора - ФОП Титорук Т.С.
Наказом КП «Київкомунсервіс» №18-к від 01.02.2019 ОСОБА_1 прийнято на роботу до КП «Київкомунсервіс» на посаду водія автотранспортних засобів від 7 до 10 тонн.
Наказом КП «Київкомунсервіс» №18 від 01.02.2019 закріплено спеціальний вантажний-спеціальний сміттєвоз-С марки СБМ 308-1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, що належить КП «Київкомунсервіс», а також: підкачку коліс, ключ балонний колісний, вогнегасник, аптечку, домкрат,набір інструментів та свідоцтво реєстрації транспортного засобу за водієм автотранспортних засобів від 7 до 10 тонн сектору спецмашин для перевезення побутових відходів відділу спецмашин та обладнання по роботі з відходами, ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов'язків, а саме займавши посаду водія автотранспортних засобів згідно з наказом №18-к від 01.02.2019, виданого КП «Київкомунсервіс» та наказом №18 від 01.02.2019 про закріплення автотранспортного засобу, самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, то ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» має право зворотної вимоги (регресу) до КП «Київкомунсервіс» на суму 18 100, 30 грн.
Будучи новим кредитором за договорами про відступлення прав вимоги, ФОП Титорук Т.С. 08.02.2022 звернулась до КП «Київкомунсервіс» з претензіями про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 13 392, 82 грн та 4 707, 48 грн відповідно.
Оскільки КП «Київкомунсервіс» залишило претензії без задоволення, це стало підставою для звернення позивача до господарського суду про стягнення з КП «Київкомунсервіс» 18 100, 30 грн в порядку регресу.
II. Предмет та підстави позову.
Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 18 100, 30 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
Юридичними підставами позову є стаття 1172 ЦК України, стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині виплати страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18 100, 30 грн. як винної особи (шкода заподіяна працівником відповідача, якого визнано винним в настанні ДТП)
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) Відповідач, як роботодавець водія забезпеченого транспортного засобу який самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний, на підставі статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1172 Цивільного кодексу України, відшкодувати 18 100, 30 грн в порядку регресу.
(2) Строк загальної позовної давності, який передбачений ст. 257 ЦК України в межах якого обчислюється строк позовної давності при зверненні до суду з відшкодуванням шкоди в порядку регресу продовжено Законом України №2120XI від 15.03.2022 на період дії воєнного стану.
IV. Заперечення відповідача.
(1) Відповідач заперечує поти змісту і вимог позовної заяви в повному обсязі та зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення оплати заявленої матеріальної шкоди. Зокрема, наданими позивачем копіями платіжних доручень неможливо встановити, чи було отримано страхове відшкодування власниками пошкоджених транспортних засобів чи не було.
(2) Оскільки страхове відшкодування потерпілим у ДТП особам виплачено 19 липня 2019 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з позовом позивач звернувся 08 серпня 2022 року, цей строк позивачем було пропущено. Про пропуск строку позовної давності відповідачем зроблено заяву у відзиві на позов.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Обставинами, які є предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу.
На переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи наявні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів?
- чи підтверджений факт перерахування страхового відшкодування страховою компанією?
- чи наявні підстави для застосування строку позовної давності?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів.
Позивач стверджує, що до нього в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до роботодавця особи винної у скоєнні ДТП. Сума виплати страхового відшкодування, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача в сукупному розмірі складає 18 100, 30 грн.
Суд погоджується з такими твердженнями з огляду на наступне.
Згідно з ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно із пунктом 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01 липня 2004 року (надалі - Закон №1961-IV), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
05.12.2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла Постанову №426/16825/16-ц. Предметом даної справи був регресний позов страховика до винуватця та його роботодавця, у зв'язку з неподанням заяви про настання страхового випадку та невідповідним технічним станом транспортного засобу вимогам ПДР. У зазначеній справі Верховний Суд прийшов до висновку, що у відповідності до положень статей 1187 та 1172 ЦК України шкода задана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а також, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. У свою чергу після того, як роботодавець здійснить відшкодування шкоди він у порядку регресу (статті 1191 ЦК України) отримає право вимоги до свого працівника та зможе пред'явити до нього відповідну вимогу.
Отже, Верховний Суд зазначив черговість відповідальності за шкоду: страхова компанія - роботодавець - працівник.
Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Зазначений правовий висновок був зазначений Верховним судом у складі суддів палати Касаційного господарського суду у Постанові №914/820/17 від 25.07.2018 року. Предметом розгляду справи був суброгаційний позов страхової компанії до роботодавця винної особи. Свої вимоги до юридичної особи страховик аргументував тим, що транспортний засіб належить на праві власності відповідачу, а винуватець перебуває з ним у трудових відносинах. Верховний Суд відхилив такі твердження страхової компанії та зазначив, що самого факту перебування у трудових відносинах винуватця недостатньо для пред'явлення вимоги до роботодавця, адже потрібно ще довести факти виконання працівником своїх трудових обов'язків при ДТП. При цьому суд акцентував, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. У випадку, якщо у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання трудових обов'язків при настанні ДТП, то роботодавець не відповідає за шкоду завдану його працівником.
Підставами виникнення регресного зобов'язання є:
1) виконання боржником свого обов'язку перед кредитором;
2) виконання обов'язку за третю особу.
Відповідно до п. "в" 4.38.1.1. ст.38 Закону страховик після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Враховуючи викладене, факт порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що стало підставою дорожньо-транспортної пригоди 14.05.2019, те, що водій працював під час ДТП на власника транспортного засобу - відповідача (був водієм сміттєвозу), те, що позивачем належним чином обґрунтована шкода та надано належні докази протиправної поведінки водія, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою водія та спричиненням матеріальної шкоди, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу нормативно та документально обґрунтованою.
Висновок суду про перерахування грошових коштів.
За твердженнями відповідача, наявне в матеріалах справи платіжне доручення №1 від 21.08.2019 на суму 136675, 00 грн, та платіжне доручення №1 від 19.07.2019 на суму 209208, 91 грн не підтверджують факт оплати шкоди у розмірі 18 100, 30 грн.
Проте, з таким твердженням відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
19.07.2019 ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» подано до АТ КБ «Приватбанк» платіжне доручення №1 про виплату страхового відшкодування у розмірі 209 208, 91 грн.
Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 19.07.2019, що підтверджується штампом банку.
21.08.2019 ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» подано до АТ КБ «Приватбанк» платіжне доручення №1 про виплату страхового відшкодування у розмірі 136 675, 42 грн.
Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 21.08.2019, що підтверджується штампом банку.
Наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень свідчать, що на вказаних платіжних дорученнях наявна відмітка банку про їх одержання та наявна відмітка «проведено банком» та відсутні будь-які ознаки того, що банком було повернуто дані платіжні доручення без виконання.
П. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.
Крім того, приписами п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Відповідно до п. 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
При цьому, п 4 глави 2 Інструкції «Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління Національного банку України від 16.08.2006 за № 320 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035/12909 (далі - Інструкція № 320) передбачено, що міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Разом з тим, відповідно до п. 2.19 глави 2 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22) розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
В той же час, згідно з п. 2.14 глави 2 Інструкції № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».
У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку, платіжне доручення від 21.08.2019 № 1 та від 19.07.2019 №1 направлені позивачем до банківської установи 21.08.2019, та 19.07.2019 - відповідно, що підтверджується відмітками банку на платіжних дорученнях «одержано банком». Фактично вказані платіжні доручення виконано банком 21.08.2019, та 19.07.2019 - відповідно, на підтвердження чого наявна відмітка «проведено банком», що у повному обсязі підтверджує факт перерахування грошових коштів ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.».
Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності для звернення в суд з указаним позовом, суд зазначає таке.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який наразі продовжено до 31.12.2022.
Відповідно до п. 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено воєнний стан. Станом на день розгляду справи воєнний стан триває.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповненні пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
За таких обставин, суд відхиляє твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду через їх продовження на законодавчому рівні на момент звернення з позовом.
VI. Розподіл судових витрат.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481, 00 грн слід покласти на відповідача.
При зверненні з позовом до суду позивач також просив покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 грн. позивач надав договір про надання правової (правничої, професійної) допомоги від 01.12.2021 №2, ордер серії АІ № 1261646 від 08.12.2022 року, акт приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги від 08.08.2022.
Відповідно до пункту 5.5. договору про надання правової допомоги виплата винагороди за цим договором здійснюється клієнтом протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надані послуги згідно з цим договором.
Судом встановлено, що акт про надані послуги підписано сторонами 08.08.2022. Отже, в строк до 15.08.2022 (включно) позивач мав здійснити оплату за надану правничу допомогу.
Втім, матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують факт оплати наданої правничої допомоги. Відсутні жодні платіжні доручення/виписки/квитанції тощо.
При цьому, такі витрати не можуть вважатися такими, що сторона має сплатити в майбутньому, оскільки обов'язок оплати гонорару адвокату настав до завершення розгляду справи, і сторона (позивач в даному випадку) могла та була зобов'язана подати такі докази суду, проте, свого обов'язку щодо подання доказів фактичної оплати гонорару адвокату, строк якого настав, не виконала, а понесення позивачем витрат у розмірі 3000, 00 грн не підтверджено жодним доказом, хоча 12.10.2022 року позивачем по справі було надано відповідь на відзив, проте доказів оплати гонорару позивачем адвокату відповідно до умов договору суду так і не надано.
У зв'язку з викладеним, враховуючи відсутність доказів оплати правничої допомоги, надані позивачем докази суд вважає не достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі на суму 3 000, 00 грн. у відповідності до умов договору, укладеного між адвокатом та позивачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про стягнення 18 100, 30 грн задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23; ідентифікаційний код: 33745659) на користь Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) 18 100 (вісімнадцять тисяч сто гривень), 30 коп шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню), 00 коп судового збору.
3. В покладенні витрта на правову допомогу на відповідача у розмірі 3000, 00 грн. - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких