номер провадження справи 9/107/22
16.11.2022 Справа № 908/1413/22
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ», код ЄДРПОУ 34155997 (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А)
до відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37941997 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.168)
про відшкодування немайнової шкоди,
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Орлова О.О.
До Господарського суду Запорізької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» до відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, згідно з якою позивачем заявлено про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 60000,00 грн., завданої діями відповідача, які перешкоджають виконанню рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/12233/21.
Ухвалою суду від 23.08.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1413/22 (номер провадження 9/107/22). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 10.10.2022 суд в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України з власної ініціативи призначив розгляд справи № 908/1413/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Проте у зв'язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, у вказаній ухвалі суд зазначив, що дата, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи будуть повідомлені судом додатково, відповідною ухвалою.
Ухвалою суду від 03.11.2022 судове засідання з розгляду справи № 908/1413/22 призначено на 10.11.2022. У судовому засіданні 10.11.2022 оголошено перерву до 16.11.2022, про що постановлено відповідну ухвалу.
16.11.2022 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21 суд вирішив повернути позивачу із Державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 1816 грн. Відповідач у встановлений законом строк рішення суду не виконав, листом від 05.08.2022 відмовив з посиланням на те, що законодавством не передбачено повернення коштів на підставі поданої в електронній формі копії судового рішення, що не відповідає дійсності. В розділі І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлює можливість подання платником заяви про повернення коштів з бюджету в електронній формі. Неправдивість викладеної у листі інформації додатково підтверджується діями інших Казначейств України, які опрацьовують в системі електронного документообігу заяви про повернення судового збору і повертають його без зволікань наступного дня після подання заяви. Відповідач висунув власні вимоги до судових рішень, пославшись на його невідповідність підзаконному акту. Стаття 19 Конституції України зобов'язує державних службовців діяти виключно на підставі законів та Конституції України. Це не перший випадок, коли органи казначейства не виконують судові рішення у встановлений судом строк. Рішеннями Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 у справі № 910/5350/20 та від 24.09.2021 у справі № 910/479/21 присуджено до стягнення компенсацію за порушення права на виконання в розумний строк рішень Господарського суду Запорізької області. Предметом цього позову є присудження компенсації за порушення права на виконання в розумний строк ухвали Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/12233/21. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Невиконання рішення, винесеного будь-яким судом має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний доступ до суду включає себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Відповідач закон не виконує, отже його вина умисна, він свідомо створює умови для невиконання рішення у встановлений законом строк. Позивач вважає, що бездіяльністю відповідача йому завдано шкоду. В Україні нормативно не встановлено методику визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Позивач керувався рішеннями Європейського суду з прав людини, якими заявникам (як фізичним та і юридичним особам) відшкодовується немайнова шкода в розмірі від трьох до десяти тисяч Євро, інколи півтори тисячі. Рішення Європейського суду з прав людини є частиною нашого законодавства. Тому позивач вимагає відшкодування по мінімуму - 60000,00 грн. Коли суди відшкодовують по 5000,00 грн., це вимушує позивача звертатися кожного разу ще й до Європейського суду з прав людини, за справедливою компенсацією. З урахуванням наведеного, на підставі ст. 56 Конституції України, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивач просив відшкодування за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 60 000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. 04.08.2022 на адресу Головного управління надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» від 04.08.2022 №280/12233/21 щодо повернення судового збору у розмірі 1816,00 грн. У зв'язку відсутністю інформаційно-технологічних можливостей відповідно до вимог законодавства у сферах захисту інформації і інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу щодо можливості перевірки електронних копій документів та невідповідності заяви вимогам пункту 5 Розділу 1 Порядку № 787, результатом розгляду вищевказаної заяви позивача Головне управління листом від 05.08.2022 № 05.1-08.0б-06/4441 повідомило його про необхідність направлення на паперових носіях визначеного Порядком № 787 пакету документів та зазначило, що питання щодо повернення кошів з бюджету буде розглянуто після надання належним чином оформлених документів. 20.08.2022 на адресу Головного управління надійшла заява ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» від 29.08.2022 № 280/12233/21 до якої було зокрема додано засвідчену копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 по справі № 280/12233/21. 31.08.2022 за результатом опрацювання вказаної заяви позивача Головним управлінням платіжним дорученням від 30.08.2022 № 555(#410037596) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» було здійснено повернення судового збору у сумі 1816,00 грн. Отже, після надходження від позивача оформленого відповідно до вимог Порядку № 787 пакету документів, Головним управлінням було здійснено всі дії стосовно повернення з державного бюджету судового збору, а твердження позивача про бездіяльність Головного управління, невиконання судового рішення та завдання йому немайнової шкоди не відповідають фактичним обставинам справи. Вимоги щодо засвідчення копій судового рішення визначено Інструкцією № 814. Отже твердження позивача щодо висунення Головним управлінням вимог до судового рішення відповідно до підзаконного акту замість процесуального кодексу є безпідставним. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, на який посилається позивач, не регулює взаємовідносини між платниками та органами Державної казначейської служби України в процесі виконання судових рішень щодо повернення коштів з державного бюджету. До позовної заяви не додано будь-якого розрахунку розміру немайнової шкоди, невідомо з яких міркувань виходив позивач, зазначаючи розмір шкоди саме у сумі 60 000,00 грн. З моменту первісного звернення позивача до Головного управління (04.08.2022) до моменту повернення судового збору у розмірі 1816,00 грн. (31.08.2022) минуло менше одного календарного місяця, а з моменту подання належним чином оформленого пакету документів (29.08.2022) до моменту повернення судового збору (31.08.2022) два дні. При цьому, відповідач зауважив, що повернення позивачу судового збору з державного бюджету за наявності належним чином оформленого пакету документів здійснено вчасно, а подання до органу Державної казначейської служби України належним чином оформлених документів є обов'язком платника. Позивачем не доведено підстави виникнення у нього права на відшкодування моральної школи, не надано жодного документу щодо визнання протиправними дій відповідача, а зобов'язання про відшкодування шкоди не може існувати без складових підстав його визначення. Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи те, що згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, Державною казначейською службою України здійснюється виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, то учасником судового процесу по справі про відшкодування шкоди має бути саме Державна казначейська служба України, а не територіальний орган. Відповідно до покладених завдань Головне управління є суб'єктом владних повноважень у сфері виконання рішень щодо повернення судового збору, а спори, що виникають між учасниками таких відносин, є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 04.10.2022 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зазначив, що єдиною підставою невиконання судового рішення відповідач зазначає відсутність інформаційно-технологічних можливостей. В чому саме полягає така відсутність відповідач не повідомляє і ніяких доказів на її існування не надає. Позивач надіслав відповідачу заяву, підписану цифровим підписом і ухвалу суду у справі № 280/12233/21, підписану цифровим підписом судді. Наявність відповіді на заяву свідчить, що відповідач має інформаційно-технічну можливість отримувати та обробляти документи, які надходять на його офіційну електронну адресу. Відповідь на заяву свідчить, що відповідач сприйняв цю заяву як офіційну, отже перевірив підпис заявника. Так само перевіряється підпис на ухвалі. До того ж відповідач сам є кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, має Управління (Центр) сертифікації ключів, один з яких знаходиться в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Запорізькій області. Неможливо надавати електронні довірчі послуги і не мати інформаційно-технологічних можливостей перевірити цифровий підпис. Позивач вважає, що у цій справі презюмується три обставини: протиправність дій та рішень відповідача - згідно ст. 1173 ЦК України; право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини; розмір відшкодування, який не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодувань, призначених Судом в аналогічних справах. Зокрема, у справі "Харук та інші проти України" (рішення від 26.07.2012 року [комітет], заява N 703/05 та 115, інших заяв, п. 24- 25), а також у ряді інших справ проти України, які стосувались тривалого невиконання рішень національних судів, ЄСПЛ, беручи до уваги принципи визначення розміру компенсації, яка присуджується у випадку встановлення порушення Конвенції щодо невиконання рішень в подібних справах, визнав розумним та справедливим присудити 3000 євро кожному заявнику в заявах, що стосуються невиконання рішень тривалістю більше трьох років, та 1500 євро кожному заявнику в інших заявах. Відповідач у відзиві вимагає доводити незаконність рішення, наявність шкоди, протиправність дій завдавача шкоди, причинно-наслідковий зв'язок. Фактично відповідач здійснює вплив на суд, щоб він не використовував ст. 1173 ЦК України (за якою шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів) та ст. 9 Конституції України (за якою ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ є джерелами права обов'язковими до застосування).
У відповіді на відзив позивачем, в тому числі, повідомлено про наявність описок в позовній заяві, а саме: слова: “ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 280/12233/21” слід читати як: “ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі №280/12233/21”, слова: “Листом від 05.03.2022 р. відмовив...” слід читати як: “Листом від 05.08.2022 р. відмовив...”.
04.10.2022 від позивача також надійшло клопотання про огляд веб-сайту (сторінки), в якому позивач вказав наступне. Оскільки відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність інформаційно-технологічних можливостей, інформація з Інтернет-сайтів може бути видалена, через що позивач позбудеться основного доказу у цій справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 82 ГПК України просив суд провести огляд сторінки відповідача, розміщену в Інтернеті за електронною адресою: https://ca.treasury.gov.ua/Content/xPages/Information/Contacts.aspx.
Позивач в судове засідання 10.11.2022 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні 10.11.2022, після заслуховування думки відповідача, розглянуто та задоволено клопотання позивача про огляд в порядку ст. 82 ГПК України веб-сторінки відповідача, розміщеної в мережі Інтернет за вказаною вище електронною адресою.
16.11.2022 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до господарського суду від представника позивача надійшов електронний документ «Клопотання/заява», за змістом якого останній вказав, що позивач виконав вимоги ухвали суду щодо надання відповіді на відзив, а також повідомив про те, що причиною нез'явлення представника позивача є повідомлення в ухвалі суду від 23.08.2022 про здійснення розгляду справи без виклику учасників справи.
В судове засідання 16.11.2022 представник відповідача не з'явився.
Як зазначалося судом вище, ухвалою від 10.10.2022 суд в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України з власної ініціативи призначив розгляд справи № 908/1413/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У вказаній ухвалі суд зазначив, що дата, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи будуть повідомлені судом додатково, відповідною ухвалою.
Вказана ухвала суду від 10.10.2022 та ухвала суду від 03.11.2022 про призначення дати, часу та місця проведення судового засідання з розгляду справи на 10.11.2022 об 11год 30 хв., а також ухвала суду від 10.11.2022 про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.11.2022 о 12 год. 40 хв. були направлені судом в електронній формі на офіційні електронні адреси позивача та його представника, в електронний кабінет, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, які долучені до матеріалів справи.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6, ч. 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже позивач належним чином повідомлений про призначення судового засідання з розгляду даної справи з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю позивача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (позивач у даній справі № 908/1413/22) про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А, код ЄДРПОУ 34155997) судового збору в розмірі 1816 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 1493 від 17.12.2021, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», а саме: у зв'язку із поверненням позовної заяви.
Відповідно до змісту наданої позивачем в матеріали справи копії заяви №280/12233/21, яка була подана ним 04.08.2022 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем (а.с. 32), ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» просило повернути судовий збір в розмірі 1816,00 грн. згідно ухвали Запорізького окружного адміністративного суду № 280/12233/21.
В заяві вказано реквізити стягувача для перерахування коштів, а саме: рахунок UA893808050000000026007472673, отримувач: ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ», код 34155997, 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29а.
Додатками до заяви вказано: копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду, паперові копії електронних розрахункових документів.
Головне управління державної казначейської служби України у Запорізькій області (відповідач у даній справі № 908/1413/22) листом від 05.08.2022 № 05.1-08.06-06/4141 (а.с. 6) на вищевказану заяву ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» щодо повернення сплаченого судового збору в розмірі 1816 грн., яка надійшла на електронну пошту Головного управління, керуючись Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетні, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повідомило, що законодавством не передбачено можливості повернення коштів з бюджету на підставі наданої в електронній формі копії судового рішення. Таким чином, для повернення судового збору необхідно надати до Головного управління заяву про повернення судового збору, копію рішення, засвідчену відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, та оригінал або копію платіжного документу, що підтверджує перерахування коштів до бюджету. Крім того, зазначено, що у заяві на повернення судового збору не вказано найменування банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів та номер контактного телефону платника, що є обов'язковою інформацією, яка передбачена у пункті 5 розділу І Порядку № 787. Питання щодо повернення коштів з бюджету буде розглянуто після надання до Головного управління належним чином оформлених документів, визначених пунктом 5 розділу І Порядку № 787.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» звернулось до господарського суду з позовом про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 60000,00 грн., завданої діями відповідача, які перешкоджають виконанню рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/12233/21, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1413/22.
Обґрунтовуючи вимоги позивач, зокрема, зазначив, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що перерахування коштів за рішенням суду повинно бути здійснене протягом трьох місяців, а у випадку порушення вказаного строку - стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідач не виконав рішення суду у встановлений законом строк, безпідставно відмовив у його виконанні. Предметом позову є присудження компенсації за порушення права на виконання в розумний строк ухвали (рішення) Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21.
Відповідач з посиланням на те, що Головне управління державної казначейської є суб'єктом владних повноважень у сфері виконання рішень щодо повернення судового збору, зазначив, що спори, що виникають між учасниками таких відносин, є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Предметом розгляду у даній справі № 908/1413/22 є позовні вимоги про відшкодування немайнової шкоди внаслідок дій відповідача, які позивач вважає неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суд вказує: якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Посилання відповідача на те, що враховуючи механізм виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету, визначений Порядком виконання рішень, про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, учасником судового процесу у даній справі має бути саме Державна казначейська служба України, а не територіальний орган, суд вважає необґрунтованим, оскільки стороною у справі (відповідачем) виступає відповідний орган дії (бездіяльність) якого є підставою для заявлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідності до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Для відшкодування шкоди необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1173 ЦК України.
За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 76, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на предмет та підстави позову у даній справі, для правильного вирішення спору обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18).
Статтею 170 ЦК України визначено, що держава набуває та здійснює цивільні права і обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Правові засади повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір”.
За змістом п. 2 ч. 1, ч.ч. 2, 5 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Процедура повернення коштів, зарахованих до державного бюджету, визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787), який (Порядок) розроблено на виконання статей 43,45,78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.
Згідно з п. 3 цього Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
В абзаці шостому, сьомому пункту 5 Порядку № 787 встановлено, що у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету судового збору, за виключенням помилково зарахованого, складається із обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці восьмому цього пункту, і номера судового рішення та подається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства із оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, копією судового рішення, засвідченою належним чином (абз. 9 п. 5 Порядку).
Згідно з абзацом восьмим пункту 5 Порядку № 787 заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою), причина повернення коштів з бюджету, найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
В абзацах 10, 13 п. 5 Порядку № 787 визначено, що за умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, головного управління Казначейства, Казначейства платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Під час подання платником заяви про повернення коштів з бюджету в електронній формі одночасно подається сканована копія з обов'язковим накладанням електронного підпису платника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги»: документа на переказ або електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідченого належним чином (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого), довіреності на отримання коштів довіреною особою, засвідченої згідно з вимогами Цивільного кодексу України, паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).
Отже відповідно до встановленої Порядком №787 процедури, при поданні заяви про повернення з бюджету судового збору в електронній формі обов'язковою є одночасна подача сканованої копії судового рішення, засвідченого належним чином.
Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно з п. 6 розділу XII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 №814, ухвали про повернення судового збору засвідчуються гербовою печаткою суду.
Доказів того, що при зверненні до Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області 04.08.2022 із заявою в електронній формі про повернення судового збору на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 208/12233/21 позивач надав скановану копію зазначеного судового рішення, засвідчену належним чином, матеріали справи не містять. Як то слідує зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив позивач надіслав відповідачу вказану заяву, підписану цифровим підписом і ухвалу суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21, підписану цифровим підписом судді.
З огляду на викладене, доводи позивача про те, що відповідач має інформаційно-технічну можливість отримувати та обробляти документи в електронній формі, які надходять на його офіційну електронну адресу та міг перевірити цифровий підпис судді, яким скріплено вищевказану ухвалу суду, та повернути судовий збір на підставі поданої в електронній формі копії судового рішення є безпідставними та не відповідають вимогам, встановленим Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, додержання яких є обов'язковим при процедурі повернення з бюджету судового збору як Головними управліннями Казначейства так і платниками, які звертаються за поверненням коштів з бюджету.
Лист Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області від 05.08.2022 № 05.1-08.6-06/4141 «Про порядок повернення судового збору» за своїм змістом є не відмовою у поверненні коштів, а повідомленням про розгляд питання щодо повернення позивачу коштів з бюджету після надання до Головного управління належним чином оформлених документів, визначених пунктом 5 розділу І Порядку № 787.
Відповідно до пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, після надходження від ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» заяви від 29.08.2022 № 280/12233/21 щодо повернення судового збору, до якої було додано засвідчену копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21, Головним управлінням на рахунок позивача було здійснено повернення судового збору в розмірі 1816 грн. за платіжним дорученням № 555 (#410037596) від 30.08.2022 з відміткою про його виконання 31.08.2022. Копія вказаного платіжного доручення міститься в матеріалах справи (а.с. 25).
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, від 30.04.2020 у справі №804/2076/17, сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Слід зазначити, що із змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається в тому числі на норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
За змістом ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на положення якого посилається позивач, цим Законом закріплені гарантії щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, в яких боржниками є державні органи, державні підприємства, установи, організації, а також юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.
Зазначений Закон не регулює взаємовідносини між платниками та органами Казначейства України в процесі виконання судових рішень щодо повернення коштів з державного бюджету відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Процедура повернення судового збору на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21 згідно з якою вирішено питання про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, відповідно до якого повернення коштів здійснюється головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, шляхом оформлення розрахункових документів.
Отже в даному випадку виконання судових рішень про повернення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства. Тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі, мають інше призначення та завдання. Застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.
В цьому ж контексті необґрунтованим є посилання позивача на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини стосовно забезпечення прав на виконання ухваленого на користь заявника (стягувача) судового рішення у розумний строк (без зайвих затримок).
Враховуючи усе вищевикладене, доводи позивача про неправомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо виконання судового рішення - ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №280/12233/21 про повернення позивачу судового збору з Державного бюджету, є недоведеними. Наявності неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, внаслідок яких юридичній особі ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» могла бути завдана немайнова шкода, судом не встановлено.
Отже позивачем не доведено існування таких необхідних умов для відшкодування немайнової шкоди, як наявність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача та наявність шкоди, що є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування немайнової шкоди, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовляється повністю.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду судовий збір не справляється.
На підставі вказаної норми позивачем судовий збір не сплачувався.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю
Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва